Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2020 року у справі №140/2046/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 140/2046/19

адміністративне провадження № К/9901/5645/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (судді Гінда О. М., Заверуха О. Б., Ніколін В. В. )

у справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Волинській області, Державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі також - Відповідач 1), Державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни (надалі також - Відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправними дії Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни щодо коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків з номера НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2 в липні 2016 року;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо взяття на облік як платника податків та як платника єдиного внеску від 8 липня 2016 року;

- скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2018 року № Ф-1097-51 про сплату боргу (недоїмки).

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної постанови

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про скасування вимоги Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2018 року № Ф-1097-51 про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державного реєстратора Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області Ковердюк Галини Федорівни щодо коригування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміну реєстраційного номера облікової картки платника податків з номера НОМЕР_1 на номер НОМЕР_2. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Волинській області щодо взяття на облік ОСОБА_1 як платника податків та як платника єдиного внеску.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його у апеляційному порядку.

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 140/2046/19 скасовано, позов залишено без розгляду.

Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини 2 статті 122, частину 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що звернувшись 1 липня 2019 року з позовом про оскарження дій, які вчинені 7 липня 2016 року, Позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, при цьому з клопотанням про поновлення такого строку не звертався.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Також позивач просив стягнути судовий збір за подання касаційної скарги та стягнути витрати на правову допомогу.

Позивач послався на те, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимог законодавства, не врахував, що про вчинення відповідачами дій, які є предметом спору, він дізнався у зв'язку із отриманням 18 лютого 2019 року відповіді Відділу з питань надання адміністративних послуг Маневицької районної адміністрації Волинської області від 13 лютого 2019 року.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Волинській області посилалось на обґрунтованість та відповідність вимогам процесуального законодавства рішення суду апеляційної інстанції, яким позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, з огляду на те, що останнім попущено шестимісячний строк звернення до суду із відповідним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ця норма означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин має застосовуватись шестимісячний строк звернення до суду, а вирішальним для визначення додержання особою такого строку є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржених дій.

Разом з тим, зміст оскаржуваного судового рішення не дає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції, вважаючи пропущеним відповідний строк звернення до суду, не встановив, коли Позивач дізнався або міг дізнатися про вчинення відповідачами, протиправних, на його думку, дій.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 одержав реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) - НОМЕР_3, що підтверджується карткою платника податків Маневицької міжрайонної державної податкової інспекції від 18 серпня 1999 року.

7 липня 2016 року ОСОБА_1 особисто подав Відповідачу-2 заяву про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця у паперовій формі в графі реєстраційний номер облікової картки платника податків якої вказав - НОМЕР_1.

У зв'язку з неправильним зазначенням Позивачем у заяві РНОКПП, а саме НОМЕР_1, замість НОМЕР_3, відповідачем-2 було повідомлено Позивача в телефонному режимі про виявлену помилку та про необхідність її виправити або написати заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Однак запропонованих дій Позивач не вчинив, вважаючи з огляду на це, що йому відмовлено у державній реєстрації підприємцем.

Разом з тим, на підставі зазначених у цій заяві даних державним реєстратором Ковердюк Г. Ф. здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) №21900000000002627 від 7 липня 2016 року про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 жовтня 2018 року. Відповідно до вказаного витягу 8 липня 2016 року Маневицьким відділенням Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФСМ у Волинській області було взято позивача на облік як платника податків та як платника єдиного внеску.

При цьому під час судового розгляду Позивач наполягав на тому, що він не був обізнаним про факт його реєстрації фізичною-особою підприємцем, а у зв'язку із тим, що він не усував недоліків щодо вірного зазначення РНОКПП він був переконаний, що реєстрація його як підприємця не здійснена.

Як слідує з листа Ківерцівського управління ГУ ДФС у Волинській області від 23 січня 2019 року № 807/ФОП/03-20-51-61-06 (а. с.27,28), 7 липня 2016 року надійшли відомості від державного реєстратора Маневицької РДА про реєстрацію фізичної особи підприємця за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1. Згідно із пунктом 3.3 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 контролюючі органи здійснюють контроль за відомостями, які надійшли з Єдиного державного реєстру, щодо коректності використання реєстраційних номерів облікових карток платників податків та в разі визнання помилковими (неповними) відомостей, що надійшли з Єдиного державного реєстру направляють до Єдиного державного реєстру повідомлення про неприйняття відповідних відомостей для вжиття державними реєстраторами заходів щодо усунення недоліків. У зв'язку із тим, що РНОКПП був вказаний неіснуючий, в обробці та взятті на облік фізичної особи - підприємця було відмовлено. Дата обробки помилкової відомості 7 липня 2016 року.

При цьому, як підтверджується наявним у матеріалах справи адвокатським запитом від 29 січня 2019 року (а. с.18), у зв'язку із наданням правової допомоги ОСОБА_1 адвокат Бугайов А. Ф. звертався до відділу надання адміністративних послуг Маневицької районної державної адміністрації Волинської області щодо надання інформації з приводу реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця. У відповідь на яку останнім надіслано лист від 30 січня 2019 року №5/01-04.

11 лютого 2019 року адвокатом Бугайовим А. Ф. сформовано повторний запит до Відділу надання адміністративних послуг Маневицької районної державної адміністрації Волинської області щодо обставин реєстрації Бугайова А. Ф. як фізичної особи-підприємця.

У відповідь на цей запит Відділом надання адміністративних послуг Маневицької районної державної адміністрації Волинської області надіслано лист від 13 лютого 2019 року №12/01-04, де повідомлено що зупинити розгляд документів про проведення реєстраційної дії було неможливо, оскільки ОСОБА_1 уже був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а обмін між інформаційними системами проходить після проведення реєстраційних дій.

Разом з тим, вважаючи пропущеним відповідний строк звернення до суду, суд апеляційної інстанції не встановив, зокрема у взаємозв'язку із відповідним зазначеними вище доказами, обставин щодо дати коли Позивач дізнався або міг дізнатись про факт порушення, на його думку, прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин діями відповідачів, що призвели до реєстрації його як фізичної особи-підприємця.

Згідно з частиною 3 статі 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Положеннями частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Системний аналіз положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Верховний Суд дійшов висновку, що вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини3 та 4 статті 123 КАС України).

Втім, як свідчить судове рішення, яке є предметом касаційного перегляду, а також аудіозапис судового засідання в суді апеляційної інстанції, останній, крім того, що не встановив коли Позивач дізнався або міг дізнатися про факт вчинення відповідачами відповідних дій, також не надав можливості Позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав залишення позову без розгляду, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За змістом частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

3.3.Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що справа підлягає передачі на новий розгляд підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 3, 139, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх