Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №820/324/16

адміністративне провадження №К/9901/11620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року (головуючий суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді - Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Харківської області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Харківської області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ від 5 січня 2016 року № 41к про звільнення її з посади прокурора Прокуратури Сахновщинського району Харківської області та з органів прокуратури Харківської області; поновити її з 6 січня 2016 року на роботі в органах прокуратури Харківської області, а саме на посаді прокурора Сахновщинського відділення Первомайської місцевої прокуратури, утвореного на базі прокуратури Сахновщинського району Харківської області, де вона працювала до звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 6 січня 2016 року по дату винесення постанови суду у розмірі, обрахованому відповідно до законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом від 5 січня 2016 року № 41к її було звільнено з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області та із органів прокуратури Харківської області, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні відповідач не дотримався вимог статті 42 КЗпП України, не запропонував іншої роботи в апараті прокуратури і не вирішив питання щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Також зазначає, що такі зміни не можуть вважатися законною підставою для її звільнення, оскільки фактично змінився лише структурний підрозділ у якому вона працювала (із "прокуратура Сахновщинського району" на "Первомайська місцева прокуратура (Сахновщинський відділ)"). При цьому, правовий статус таких підрозділів не змінився, крім того, у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада "прокурор", яку займала позивач до її звільнення. Отже, ОСОБА_2 вважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки останній прийнято з грубими порушеннями вимог трудового законодавства, зокрема, частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Прокуратура Харківської області скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.А., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13 жовтня 2008 року ОСОБА_2 працювала на посаді слідчого прокуратури, а з 21 серпня 2013 року займала посаду прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області.

У зв'язку з набранням чинності Закону 1697-VII, з 15 грудня 2015 року було припинено функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворено у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

28 липня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву до прокуратури Харківської області, в якій просила допустити її до тестування для зайняття вакантної посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23 вересня 2015 року № 92ш внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Харківської області, затверджено штатний розпис 11 місцевих прокуратур та, у зв'язку з цим, скорочено посади прокурорів міськміжрайпрокуратур.

Відповідно до зазначеного наказу Генеральної прокуратури України у структурі Первомайської місцевої прокуратури Харківської області встановлено 43 одиниці (посади прокурорів, начальників відділів, спеціалістів, водія, прибиральника службових приміщень, у тому числі 4 посади керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників, усього посад прокурорів - 18).

Відповідно до попередження про наступне звільнення від 8 жовтня 2015 року № 24 ОСОБА_2 10 жовтня 2015 року повідомлено про звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

За результатами проходження ОСОБА_2 тестування для зайняття посади прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області нею отримано підсумковий бал - 97,7, у зв'язку з чим вона перебуває на 34 місці у рейтинговому списку із загальної кількості 41 кандидата. Результати тестування позивач не оскаржувала.

З урахуванням викладеного, усі кандидати, які у рейтинговому списку зайняли місце нижче 27-го, не могли бути призначені на посади прокурорів Первомайської місцевої прокуратури Харківської області за відсутністю відповідної кількості штатних одиниць, у тому числі і ОСОБА_2, яка перебувала на 34 місці у рейтинговому списку.

Наказом Прокуратури Харківської області від 5 січня 2016 року № 41к ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області та з органів прокуратури Харківської області з 5 січня 2016 року, у зв'язку із реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно звільнено позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з огляду на те, що вона не набрала необхідної кількості балів, які б дозволили їй зайняти посаду прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області на конкурсній основі.

Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII.

Згідно з пунктом 1 розділу XII "Прикінцеві положення", вказаного вище Закону, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, за виключенням: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

У Додатку до Закону № 1697-VII наведено перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур, які запроваджують з 15 грудня 2015 року (абзац третій пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII.

Відповідно до підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

На виконання пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII метою кадрового наповнення місцевих прокуратур наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року № 98 затверджено Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 98).

Відповідно до пункту 1.2 Розділу І Порядку № 98 на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Пунктами 9.1, 9.5 Розділу ІХ Порядку № 98 передбачено, що рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.

Таким чином, прокурори, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах призначаються на посаду прокурора в новоутворену місцеву прокуратуру за умови успішного проходження тестування.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Враховуючи, що необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв ОСОБА_2 претендувати на роботу у місцевій прокуратурі, нею не набрано, суди правильно виходили з відсутності у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення із займаної посади.

Щодо доводів касаційної скарги щодо порушення відповідачем норм трудового законодавства при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством. У свою чергу порядок призначення прокурорів місцевих прокуратур, які на день набрання чинності Законом № 1697-VII працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, визначено цим Законом та Порядком № 98. За цими нормативними актами, які є спеціальними порівняно з нормами КЗпП України, умовою призначення прокурора на посаду в реорганізовану прокуратуру є успішне проходження тестування, а така умова позивачем не виконана, у зв'язку з чим у відповідача не виникало обов'язку працевлаштовувати позивача в новоутвореній місцевій прокуратурі.

Посилання скаржника на ту обставину, що у день видачі оскаржуваного наказу про звільнення, наказ Генеральної прокуратури України від 23 вересня 2015 року № 92ш, покладений в його основу, не набув чинності, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначеним наказом зі штатного розпису прокуратури Харківської області у зв'язку з припиненням діяльності шляхом реорганізації з 15 грудня 2015 року було виключено, зокрема, Прокуратуру Сахновщинського району. Натомість включено штатні розписи новоутворених місцевих прокуратур. У результаті вказаної реорганізації посаду прокурора прокуратури Сахновщинського району Харківської області, яку обіймала ОСОБА_2, скорочено 14 грудня 2015 року, про що вона була попереджена 10 жовтня 2015 року, а тому наявність у наказі про її звільнення, зокрема, посилання на наказ від 23 вересня 2015 року, не суперечить вимогам Закону № 1697-VІІ і прав позивача не порушує.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець