Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 року м. Київ К/9901/1502/17 344/11510/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 344/11510/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (у складі судді Дерех Н. В.) від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Курильця А. Р., Кушнерика М. П., Мікули О. І.) від 06 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2017 рік;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2017 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, всього в розмірі 5360 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність дій відповідача щодо виплати йому грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2017 рік у меншому розмірі, ніж визначено положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

3. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2017 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 1200 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відповідачем відзиву до суду касаційної інстанції не подано.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що, застосовуючи підзаконний нормативно-правовий акт, щодо правовідносин, які вже врегульовано спеціальною нормою Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень порушено принцип законності та норми матеріального права, а саме ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає щорічну виплату до 5 травня учасникам бойових дій разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2015 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

10. 28 липня 2017 року позивач звернувся до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою щодо виплати йому разової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 5360 грн.

11. Листом від 04 серпня 2017 року за №Д/1364 Департаментом повідомлено, що нарахування та виплата разової грошової допомоги як учаснику бойових дій здійснювалась ОСОБА_1 у розмірі 1200 грн., інших розмірів виплати допомоги не передбачено.

12. Вважаючи таку відмову Департаменту необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

14. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

15. Частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

16. Пунктом 3 ст. 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

17. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

18. Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

19. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до п.1 якої установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), зокрема, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків становить 1200 грн.

20. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову у їх задоволенні, оскільки у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

V. ОЦІНКА СУДУ

21. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

22. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

23. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

25. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

26. Оцінюючи наведені сторонами доводи, Суд виходить з того, що всі доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

27. Щодо доводів позивача у касаційній скарзі про неправомірність виплати йому грошової допомоги до 5 травня на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 через невідповідність розміру виплат, встановлених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід зазначити наступне.

28. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

29. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1 до Конвенції, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2017 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 1200 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №577/4097/17 (К/9901/1333/17).

32. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

33. Згідно з ч. 3 ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

34. Частиною 1 ст. 350 цього ж Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі №344/11510/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб