Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.09.2018 року у справі №822/1093/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 822/1093/18

адміністративне провадження № К/9901/57595/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №822/1093/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, прийняте в складі: головуючого судді Петричковича А. І., і на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Полотнянка Ю. П., суддів Драчук Т. О., Загороднюка А. Г.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ НП України в Хмельницькій області) з вимогами: визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП України в Хмельницькій області від 26 лютого 2018 року №57о/с у частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області, згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - ~law15~; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин); поновити ОСОБА_1 на службі в поліції, на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області; зобов'язати ГУ НП України в Хмельницькій області відшкодувати ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що успішно пройшов конкурс і 01 березня 2017 року був призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області. Із серпня 2017 року керівництво ГУ НП України в Хмельницькій області протиправно намагалося відправити його на стажування у Донецьку область. За станом здоров'я і за сімейними обставинами він неодноразово просив відтермінувати таке стажування, однак на нього "тиснули". На думку позивача, стажування у Донецькій області - це дискримінація з боку відповідача за те що він раніше проходив службу в міліції, що є неприпустимим відповідно до частини 2 статті 24 Конституції України. Позивач указує, що він, мати та брат неодноразово зверталися зі скаргами на протиправні дії відповідача до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і до Голови Національної поліції України, проте скарги по суті не були розглянуті, відповіді приходили беззмістовні, немотивовані. З огляду на це 24 лютого 2018 року під моральним і психологічним тиском відповідача позивач подав рапорт на звільнення за власним бажанням.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з жовтня 2003 року проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ та Національної поліції України. Останнє спеціальне звання - "рядовий поліції", остання посада - інспектор сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області.

4. Рапортом від 24 лютого 2018 року на ім'я начальника ГУ НП України в Хмельницькій області позивач просив звільнити його із займаної посади та зі служби в поліції з 26 лютого 2018 року на підставі ~law16~ (за власним бажанням), у зв'язку з сімейними обставинами та погіршенням стану здоров'я (том 1, а. с. 139).

5. Відповідно до подання від 24 лютого 2018 року начальник Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області полковник поліції ОСОБА_2 клопоче про звільнення з Національної поліції України рядового поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області (том 1, а. с. 140).

6. Згідно з витягом наказу ГУ НП України в Хмельницькій області від 26 лютого 2018 року №57о/с "По особовому складу", відповідно до ~law17~ з 26 лютого 2018 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) рядового поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №4 Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області, виплативши компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2018 році терміном 3 доби, установивши премію за лютий 2018 року в розмірі 107,7%. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 13 років 10 місяців 06 днів, з урахуванням пільгової служби - 14 років 06 місяців 07 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 24 лютого 2018 року (том 1, а. с. 141).

7. Не погодившись з такими рішеннями, уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки останній у своєму рапорті від 24 лютого 2018 року особисто зазначив, що просить звільнити його за власним бажанням саме з 26 лютого 2018 року, що й було вирішено відповідачем, а щодо посилання позивача про написання цього рапорту під тиском судом не було встановлено об'єктивних доказів щодо цього, адже: 1) рапорт позивачем написано власноручно; 2) позивач з серпня 2017 до 24 лютого 2018 року (дата написання рапорту) не оскаржував жодних дій чи рішень щодо нього керівництва поліції, які вважав протиправними, про що свідчить відсутність його відповідних скарг (рапортів) чи звернень до суду, а звернення його матері і брата стосувалися питання стажування в Донецькій області, яке не є предметом цього судового розгляду і не стало підставою звільнення.

V. Провадження в суді касаційної інстанції

10.27 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року і на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року.

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

12. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що саме примусове направлення його на стажування у Донецьку область стало підставою для його звільнення зі служби в поліції. Скаржник наголошує, що з боку керівництва відповідача на нього здійснювався моральний та психологічний тиск щодо проходження такого стажування, який розпочався ще з серпня 2017 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи скарги його матері та брата, а також його особистий рапорт на ім'я начальника ГУ НП України в Хмельницькій області ОСОБА_3 від 19 січня 2018 року про те, що він не дає згоди на стажування в Донецькій області. Мотивує, що тиск на нього також вчинювався шляхом прийняття наказу ГУ НП України в Хмельницькій області від 09 лютого 2018 року №221 "Про направлення працівників ГУ НП України в Хмельницькій області до ГУ НП України в Донецькій області для проходження стажування" і службової телеграми ГУ НП України в Хмельницькій області від 23 лютого 2018 року №514/121/12/01-2018.

13. Скаржник указує, що начальник Шепетівського відділу поліції ГУ НП України в Хмельницькій області погрожував, що без поїздки на стажування в зону антитерористичної операції він служити в поліції не буде і його звільнять зі служби за невиконання наказу про проходження стажування. Щоб не бути звільненим з роботи "по статті" він написав рапорт на звільнення.

14. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М. суддям Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 травня 2020 року №746/0/78-20, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

17. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

18. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

19.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law19~), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.

20. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law20~ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law21~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law22~.

21. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених ~law23~.

22. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

24. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено ~law24~.

25. Відповідно до ~law25~ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

26. Згідно з ~law26~ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ~law27~.

27. ~law28~ встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього ~law29~ граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

28. Відповідно до ~law30~ днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

29. Згідно зі ~law31~ проходження служби в поліції регулюється ~law32~ та іншими нормативно-правовими актами.

30. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ~law33~ передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із ~law34~ акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить ~law35~.

31. На час видання спірного наказу про звільнення діяли норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).

32. Підпунктом "ж" пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

33. Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд керується таким.

35. Верховний Суд України в постанові від 24 червні 2014 року №21-241а14 зазначив, що згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

36. У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема слід уважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

37. Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року в справі №819/744/16.

38. Отже, до закінчення визначеного у статті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

39. Як убачається з матеріалів справи, сторонами узгоджено дату звільнення позивача 26.02.2018. Так, позивачем особисто в рапорті зазначено дату, з якої він бажає звільнитись, а його керівництвом проставлено відповідні резолюції про погодження. Заяву про відкликання рапорту до дати звільнення позивач не подавав.

Доказів вчинення інших дій, які могли б свідчити про зміну наміру звільнитися із служби в поліції з 24.02.2018 по 26.02.2018 судами попередніх інстанцій не встановлено.

40. Ураховуючи наведене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 до закінчення передбаченого законодавством строку попередження у дату, зазначену позивачем у рапорті про звільнення і погоджену уповноваженим органом.

41. Стосовно доводів скаржника про те, що рапорт про звільнення з поліції був написаний ним під тиском керівництва і наміру на звільнення він не мав, а бажав продовжувати працювати, Суд вказує таке.

42. Так, позивач пояснює, що він не хотів проходити стажування у Донецькій області, проте з серпня 2017 року до 24.02.2018 (дата написання рапорту) його примусово намагались туди відправити. На підтвердження цього позивач посилається, зокрема на свій рапорт від 19 січня 2018 року про те, що він не дає згоди на стажування у ГУ НП України в Донецькій та Луганській області; на заяви його матері і брата до ГУ НП України в Хмельницькій області, Національної поліції України щодо заперечення проти стажування ОСОБА_1 в Донецькій чи Луганській областях; на наказ ГУ НП України в Хмельницькій області від 09 лютого 2018 року №221 "Про направлення працівників ГУ НП України в Хмельницькій області до ГУ НП України в Донецькій області для проходження стажування" та на службову телефонограму ГУ НП України в Хмельницькій області від 23 лютого 2018 року №514/121/12/01-2018 про необхідність прибуття його до Управління кадрового забезпечення ГУ НП України в Хмельницькій області, як працівника поліції, який направляється для стажування в ГУ НП України в Донецькій області з метою проведення цільового інструктажу, психологічного тестування та отримання предметів обмундирування.

43. Суд погоджується з доводами позивача, що вказані докази підтверджують намір відповідача направити позивача до ГУ НП України в Донецькій області для проходження стажування, щодо якого він заперечував.

44. Водночас такий намір не може розцінюватися як безумовний тиск на працівника з метою схиляння останнього саме до написання заяви про звільнення.

45. Суд наголошує, що у випадку незгоди позивача зі стажуванням, останній мав право на оскарження дії чи рішення стосовно нього керівництва поліції, які він уважав протиправними, до суду. Позивач та його сім'я відкрито заперечували проти стажування ОСОБА_1 у ГУ НП України в Донецькій області, звертаючись з відповідними заявами до безпосередніх і вищих керівників, однак позивач за захистом своїх прав до суду не звернувся, надавши перевагу звільненню.

46. Звільнення через небажання проходити стажування не є свідченням тиску.

47. Суд також ураховує, що рапорт про звільнення з поліції позивачем був написаний власноруч і містив підстави, з яких позивач бажав звільнитися. Так, причиною неможливості продовження служби в поліції позивачем самостійно визначено погіршення стану здоров'я та сімейні обставини, а не тиск керівництва чи примусове стажування у Донецькій області.

48. Таким чином, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень суддів попередніх інстанцій і погоджується з висновками останніх про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу ГУ НП України в Хмельницькій області від 26 лютого 2018 року №57о/с в частині його звільнення.

49. Ураховуючи, що позовні вимоги позивача про поновлення на посаді та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, вони також не підлягають задоволенню.

50. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій - без змін.

VII. Судові витрати

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

55. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

56. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

57. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року і на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року залишити без змін.

58. Судові витрати не розподіляються.

59. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

О. В. Кашпур

С. А. Уханенко