Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №826/3340/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/3340/15

адміністративне провадження №К/9901/5008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (головуючий суддя Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/3340/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу "Банківська класика" № В10-207415/Т/631459, укладеним 07 серпня 2014 року між позивачем та ПАТ "Актабанк";

- зобов'язати відповідача-2 подати Фонду додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за депозитним вкладом у ПАТ "Актабанк" згідно з договором за рахунок коштів Фонду;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Актабанк" за рахунок коштів Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Актабанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі договору банківського вкладу «Банківська класика» від 07 серпня 2014 року № В10-207415/Т/631459. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2015 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова правління НБУ №468/БТ від 07 серпня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних» є актом індивідуальної дії, а тому породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вона була адресована, а саме у ПАТ «Актабанк». При цьому судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не було з'ясовано, коли саме отримав банк вказану постанову, прийняту 07 серпня 2014 року, оскільки обов'язок зупинення здійснення певних операцій виникає у банку саме з моменту отримання банком такої постанови. Відтак докази того, що ПАТ «Актабанк» порушив заборону НБУ на момент залучення депозитного вкладу від позивача відсутні. Наголошено на тому, що Уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочину, визначеної частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зауважено, що незакінчення відповідачем-2 станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку перевірки правочинів на предмет їх нікчемності не звільняє останнього від встановленого законом обов'язку протягом трьох днів сформувати перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, до якого мала б бути включена і позивач. Неповідомлення Уповноваженою особою позивача про нікчемність укладеного нею правочину свідчить про відсутність визначених законом підстав для визнання такого правочину нікчемним. Вважає, що у разі якщо відповідач-2 вважав спірний правочин нікчемним, останній повинен був звернутися до суду із позовом про встановлення нікчемності договору банківського вкладу, але матеріали справи не містять будь-яких судових рішень з цього приводу. Посилання відповідача-2 на так зване «дроблення» вкладу не є законною підставою для не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідачі правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ПАТ "Актабанк" (далі - Банк) та ОСОБА_1 07 серпня 2014 року укладено договір банківського вкладу «Банківська класика» № В10-207415/Т/631459, за умовами якого вкладник передає, а банк приймає грошові кошти у розмірі 118740,00 грн. терміном на три місяці із 07 серпня по 07 листопада 2014 року включно під 13% річних.

Факт внесення позивачем грошових коштів у розмірі 118740,00 грн. на вкладний рахунок у банку підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального ордеру від 07 серпня 2014 року № 216504.

Постановою правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних» №468/БТ від 07 серпня 2014 року зупинено ПАТ «Актабанк» здійснення таких операцій:

- залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах, а також у банківських металах, крім операцій з членами спостережної ради, правління, ревізійної комісії банку, власниками істотної участі банку, а також у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу;

- відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам;

- зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються із рахунків, відкритих у ПАТ «Актабанк».

На виконання постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року №19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Актабанк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 січня 2015 року № 6 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну строком на один рік із 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.

З огляду на опублікування на офіційному сайті Фонду оголошення про те, що Фонд із 23 січня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Актабанк" позивач звернулась до банку-агенту Фонду ПАТ «Фідобанк» з метою отримання гарантованої суми відшкодування, але ОСОБА_1 було відмовлено через відсутність її у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Позивач, дізнавшись про те, що її не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулась до уповноваженої особи Фонду з проханням роз'яснити причини такого невключення.

Листом від 17 лютого 2015 року № 613 Уповноважена особа повідомила позивача, що під час складання списку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, виявлено групу договорів банківського вкладу та банківського рахунку, укладених за обставин, що можуть вказувати на приготування до заволодіння державними коштами - коштами Фонду, шляхом штучного створення умов для отримання компенсації вкладів. Позивача також повідомлено про звернення до прокуратури міста Дніпропетровська із заявою про відкриття кримінального провадження за фактами можливого заволодіння коштами Фонду. Уповноваженою особою Фонду зазначено, що у разі отримання від правоохоронних органів, до компетенції яких віднесено прийняття процесуальних рішень, рішення про закриття кримінального провадження відносно конкретного вкладника ПАТ "Актабанк", рішення про виплату такому владнику суми вкладу в межах відшкодування гарантованої Фондом суми буде прийнято у найкоротші строки.

При цьому, посилань на будь-які порушення при укладенні позивачем та банком договору уповноваженою особою Фонду не зазначено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Уповноваженою особою не доведено факт наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідач-2 суперечить нормам Закону та є протиправною. При цьому позовні вимоги до Фонду з огляду на неподання Уповноваженою особою інформація стосовно позивача є передчасними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що наявними є обставини дроблення вкладу з метою його подальшого відшкодування за рахунок Фонду, а не в порядку черговості задоволення вимог кредиторів у відповідності до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому залучення коштів на депозит відбувалось у період дії заборон, встановлених постановою Правління НБУ від 07 серпня 2014 року № 468/БТ «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Актабанк» договору банківського вкладу від 07 серпня 2014 року № В10-207415/Т/631459, знаходились грошові кошти у розмірі 118 740 грн. Ці кошти були залучені на рахунок позивачем відповідно до меморіального ордеру від 07 серпня 2014 року № 216504 (а.с.15).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому із приписів статті 38 Закону № 4452-VI слідує, що перевірка правочинів Уповноваженою особою здійснюється саме протягом дії тимчасової адміністрації, разом з тим, після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана протягом трьох днів скласти відповідні переліки вкладників, які мають/не мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі і з урахуванням результатів проведеної нею перевірки. Разом з тим, правом на повідомлення осіб про нікчемність правочинів Уповноважена особа наділена і протягом ліквідації.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою супровідним листом № 4980 надано до Фонду базу даних про вкладників, до якої було включено і позивача. Разом з тим, в подальшому, протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4 від 01 грудня 2014 року Фондом було погоджено пропозицію Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Актабанк» згідно переліку та зобов'язано відділ організації виплат Фонду відобразити блокування у файлах «D» і «Z» Узагальненої бази даних Фонду. Вказані заходи були вчинені з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженою особою Фонду не приймалося рішення щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку, передбаченого у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI, та не встановлено, що саме договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ «Актабанк» має ознаки нікчемного правочину. Позивач не повідомлявся, у зв'язку з чим його не включено до списку на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Актабанк» до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Відносно того, що з приводу укладеного позивачем з банком договору банківського рахунку відповідачами прийнято рішення про тимчасове блокування коштів за рахунками вкладників, суд касаційної інстанції зазначає, що приписи Закону № 4452-VI не передбачають можливості вчинення Уповноваженою особою таких дій як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання грошового відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є встановлення відповідачем-2 факту дроблення вкладу МПВВП «Техносервіс-2», при цьому відповідні дії щодо перерахування коштів на рахунок позивача відбулись під час дії постанови Правління НБУ від 07 серпня 2014 року № 468/БТ «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних», колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховного Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Спірний правочин було укладено між позивачем та банком в той же день, в який було віднесено ПАТ «Актабанк» до категорії проблемних відповідно до постанови Правління НБУ від 07 серпня 2014 року № 468/БТ, разом з тим, доказів того, що на момент інформування Національним банком України ПАТ «Актабанк» про обставини прийняття зазначеної постанови спірний правочин ще не був укладений відповідачем-2 всупереч приписам частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) надано не було.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до наданого меморіального ордеру від 07 серпня 2014 року № 216504 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача № НОМЕР_1 відбулось шляхом перерахування останніх з поточного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та пункту 1.2 договору банківського вкладу від 07 серпня 2014 року №В10-207415/Т/631459. Доказів іншого відповідачами не надано.

Факт перерахування коштів з поточного рахунку МПВВП «Техносервіс-2» на поточний рахунок ОСОБА_1 не суперечить приписам Інструкції № 492.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Актабанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

З урахуванням наведеного правильними є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №826/3340/15 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі №826/3340/15 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду