Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №808/8844/15

адміністративне провадження №К/9901/12481/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 808/8844/15

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування висновку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Ясенова Т.І., суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі також - УДМС України в Запорізькій області), в якому просив:

визнати незаконним та скасувати висновок, затверджений Державною міграційною службою України від 18 серпня 2015 року про те, що паспорт на ім'я ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2001 році він звернувся із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та надав усі необхідні документи, які були перевірені відповідним органом на відповідність чинному законодавству України та відсутність підстав для відмови отримання громадянства України, після чого йому було видано паспорт громадянина України.

Вважає висновок, затверджений ДМС України від 18 серпня 2015 року про те, що паспорт на його ім'я виданий з порушенням вимог чинного законодавства України незаконним та таким, що порушує його права, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 липня 2016 року скасував постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував висновок затверджений Директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України № 2 від 18 серпня 2015 року, яким Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 27 грудня 2001 року Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 вирішено вважати недійсним та таким, що підлягає вилученню і знищенню.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач із заявою про визначення належності до громадянства України та з заявою про заміну громадянства до відповідного органу не звертався, ОСОБА_1 громадянство України фактично не набуто, у зв'язку з чим, паспорт на ім'я ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог чинного законодавства України. Також зазначає, що висновок № 02 від 18 серпня 2015 року затверджено у порядок та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у с. Богданівка, Приазовського району, Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до листа Департаменту громадянства та міграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь № 40/2/5570 від 09 березня 2016 року, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, який у 1997 році оформив виїзд на постійне проживання за межами Республіки Білорусь.

19 серпня 1997 року позивач звернувся до Відділу паспортної, реєстраційної та міграційної роботи УМВС України у Запорізькій області із заявою про видачу посвідки на проживання в Україні.

26 серпня 1997 позивачу видано тимчасову посвідку на проживання в Україні серії ЗП 000624, термін дії до 26 серпня 1999 року.

12 грудня 1997 року Мелітопольським МВ УДМС України в Запорізькій області позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання/перебування особи № 10с/7 від 24 жовтня 2015 року.

Відповідно до Форми № 1, 04 грудня 2001 року позивач звернувся до Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорту у зв'язку з набуттям громадянства України та надав паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_3 від 23 червня 1997 року.

27 грудня 2001 року Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1 документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_1.

Листом № 07-44/244 від 01 липня 2015 року «Щодо перевірки інформації щодо наявності паспорту громадянина України», виконуючий обов'язки відділу ведення державного реєстру виборців Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області звернувся до Мелітопольського МВ УДМС України в Запорізькій області з проханням перевірити інформацію щодо того, чи є дійсним чи ні паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_1, та з яких підстав.

На підставі вказаного звернення УДМС України в Запорізькій області проведена перевірка щодо законності видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 за результатами якої складено висновок № 2 від 18 серпня 2015 року, затверджений директором Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України, відповідно до якого паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 27 грудня 2001 року Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1, вирішено вважати недійсним та таким, що підлягає вилученню і знищенню. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Консульської установи Республіки Білорусь з приводу отримання паспорта громадянина Білорусії, що у подальшому надасть змогу здійснити процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням згідно статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до вказаного висновку перевіркою встановлено, що за обліками Відділу ПРтаМР УМВС України в Запорізькій області громадянин Республіки Білорусії ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2, видана 26 серпня 1997 року, та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

04 грудня 2001 року до відділу ПР та МР Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області з приводу обміну паспорта серії НОМЕР_3, виданого 23 червня 1997 року МВС Республіки Білорусь, на паспорт громадянина України звернувся гр. ОСОБА_1 та надав наступні документи: заяву про видачу паспорта громадянина України, паспорт серії НОМЕР_3, який підлягав обміну, та 2 фотокартки.

Начальник відділу ОСОБА_4 не вивчивши належним чином надані матеріали, не врахував те, що у заяві про видачу паспорта підставою оформлення паспорта громадянина України зазначено паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_3, виданий 23 червня 1997 року МВС Республіки Білорусь, та вимоги п.21 розділу III «Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженої наказом МВС України від 17 серпня 1994 року № 316, затвердженого в МЮУ 05.09.1994 №211/421, прийняв рішення про документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України.

27 грудня 2001 року оформлено заявнику паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, та до книги обліку прибутків та видатків паспортів внесено відповідний запис.

Під час перевірки встановлено, що у серпні місяці 1997 року до відділу ВПР та МР УМВС України в Запорізькій області із Приазовського РВ УМВС України в області від громадянина Білорусії ОСОБА_1, 1963 р.н,, надійшла заява про оформлення йому посвідки на постійне проживання в Україні.

26 серпня 1997 року, після розгляду заяви співробітниками відділу прийнято рішення щодо оформлення ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні та видано заявнику посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном до 26 серпня 1999 року.

Оскільки ОСОБА_1 не звертався на той час до компетентних органів із письмовою заявою про визначення належності його до громадянства України, то відповідно до пункту 3 статті 2 або статті 11, частини восьмої статті 33, статті 34 Закону України« Про громадянство України» (у редакції Закону від 16 квітня 1997 року) він не є громадянином України.

Листом УДМС України в Запорізькій області № 2301/01-9623 від 02 вересня 2015 року на адресу ГУМВС України в Запорізькій області надіслано копію висновку № 02 від 18 серпня 2015 року для реєстрації та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства.

Листом № 2301/01-9620 від 02 вересня 2015 року УДМС України в Запорізькій області повідомлено позивача, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 27 грудня 2001 року Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області визнано таким, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства. Повідомлено позивача про необхідність здачі паспорта громадянина України до підрозділу УДМС України в Запорізькій області та рекомендовано позивачу звернутися до Консульської установи Республіки Білорусь, що в подальшому надасть змогу здійснити процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням згідно статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на набуття громадянства України на підставі частини першої статті 8 «Про громадянство України» за територіальним походженням, як особа, яка народилася до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України у порядку встановленому законодавством. Проте, судом встановлено, що позивачем заява про зміну громадянства в порядку, встановленому законодавством, до відповідного органу не подавалась, чим порушено процедуру набуття громадянства України за територіальним походженням та, як наслідок, не вчинено дій, спрямованих на набуття громадянства України. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем процедуру набуття громадянства України не дотримано, у зв'язку з чим громадянство України позивачем фактично набуто не було, та, як наслідок, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, оформлений 27 грудня 2001 року Мелітопольським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог чинного законодавства. Отже, висновок за результатами службової перевірки щодо законності документування паспортом громадянина України гр. ОСОБА_1 № 02 від 18 серпня 2015 року оформлено у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції який здійснював перегляд постанови суду першої інстанції, дійшов протилежних висновків, та зазначив, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України». Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).

Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 має право на набуття громадянства України на підставі частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ за територіальним походженням, як особа, яка народилася до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України у порядку встановленому законодавством.

Набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь (у тому числі за територіальним походженням, тобто відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ) з 08 квітня 2000 року здійснюється по спрощеному порядку на підставі Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, підписаної 12 березня 1999 року та ратифікованої 21 жовтня 1999 року.

На виконання цієї Угоди прийнято Порядок реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, затверджений спільним наказом МВС України, МЗС України, Мінюсту України від 28 квітня 2000 року № 317/95/15/5.

Відповідно до підпункту 1.2.1 пункту 1.2 Порядку реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, затвердженого спільним наказом МВС України, МЗС України, Мінюсту України від 28 квітня 2000 року № 317/95/15/5а (в редакції 2001 року), громадяни Республіки Білорусь для набуття громадянства України за територіальним походженням подають до районного відділу органів внутрішніх справ за місцем постійного проживання документи, передбачені частиною 3 розділу II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, за винятком документа про припинення громадянства Республіки Білорусь чи зобов'язання його припинити.

Відповідно до підпункту 1.2.2 пункту 1.2 Порядку реалізації Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні та пункту 22 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 разом із зазначеними документами громадянин Республіки Білорусь подає заяву про зміну громадянства.

Пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону № 2235-III спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження: приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.

Процедура подання та перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України встановлена Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі Порядок № 215/2001 - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 74 Порядку № 215/2001 головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління міграційної служби в Автономній Республіки Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов'язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Отже, прийняття відповідного рішення відбувається на підставі поданих заявником документів, які перевіряються посадовими особами на предмет їх відповідності та встановлення обставин, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні 04 грудня 2001 року до відділу ПР та МР Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорту громадянина України у зв'язку з набуттям громадянства України, позивачем було здано паспорт серії НОМЕР_3, виданий 23 червня 1997 року МВС Республіки Білорусь, який підлягав обміну на паспорт громадянина України.

Вказані обставини встановлені і під час проведення перевірки УДМС України в Запорізькій області.

Відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Посольства Республіки Беларусь в Україні, з якого вбачається, що в Посольство Руспубліки Беларусь в Україні з питання втрати громадянства Республіки Беларусь звертався ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зазначені особи отримали громадянство України та постійно проживають на території України, однак рахуються громадянами Республіки Беларусь оскільки повідомлення від компетентних органів України про отримання вказаними особами громадянства України в Посольство Руспубліки Беларусь в Україні не надходило.

Отже, з вищенаведеного та з оскаржуваного висновку за результатами службової перевірки № 2 від 18 серпня 2015 року вбачається, що не дотримання у повній мірі визначеної процедури мало місце саме з боку посадової особи державного органу.

Водночас, відповідачем не надано доказів та судами не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.

Отримавши паспорт громадянина України ОСОБА_1 надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо набуття громадянства України.

З виданим паспортом громадянина України ОСОБА_1 прожив на Україні понад 13 років.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що Паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України «Про громадянство України», а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту 21 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець