Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №808/3080/14

адміністративне провадження №К/9901/18788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнязаяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року (колегія суддів: С.А. Горбатюк, А.В. Єрьомін, О.В. Кравцов)у справі№ 808/3080/14за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької областіпровизнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 298 852,00 грн. ПДВ, стягнення з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 298 852,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України в сумі 16 422,93 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ПАТ «Дніпроспецсталь» подано до СДПІ декларації з податку на додану вартість в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 8 935 345,00 грн., про що подано відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року. Актом перевірки №273/24-2/00186536 від 06 серпня 2012 року встановлено, що сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 298 852,00 грн. була заявлена в порушення вимог Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на загальну суму ПДВ - 298 852,00 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки СДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000120024 від 20 серпня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2012 року на суму 298 852,00 грн. ПАТ «Дніпроспецсталь» не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням звернулось до суду з приводу його оскарження. 25 вересня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, у справі №0870/8468/12 позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до СДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення на суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 298852,00 грн. №0000120024 від 25 серпня 2012 року задоволено в повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 298 852 грн. 00 коп. бюджетного відшкодування ПДВ. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 298 852 грн. 00 коп. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, а саме 16 422 грн. 93 коп.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 травня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс), посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України ст. 200 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Прикладом неоднакового застосування зазначених вище норм матеріального права Офіс вважає рішення Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року у справі №0870/12198/12, від 06 червня 2017 року №818/449/15, в яких, на переконання заявника, суд касаційної інстанції ці норми права застосував по-іншому і дійшов протилежних правових висновків.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, застосувавши при цьому норми ст. 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності податкового повідомлення-рішення відповідача про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ, ці суми підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року по справі №0870/12198/12, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, застосувавши норми ст. 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості без перевірки обґрунтованості позовних вимог та встановлення фактів бездіяльності чи неправомірності певних дій.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року по справі №818/449/15, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, застосувавши норми ст. 200 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що рішення судів про задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та пені є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду проаналізувавши наведені рішення вважає, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

У справі, що розглядається, суди встановили, що податкове повідомлення-рішення органу державної податкової служби, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили 12 листопада 2013 року. Однак, податковим органом не надано висновку до казначейства для здійснення бюджетного відшкодування.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, Суд дійшов висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Верховний Суд наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про можливість задоволення вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права.

За підпунктами «а», «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС України (в редакції Кодексу до 15 грудня 2017 року) у разі задоволення заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Прийняти одне із рішень, передбачених цими процесуальними нормами, колегія суддів позбавлена можливості, позаяк суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд відповідно до визначених йому главою 3 розділу IV КАС України (в редакції Кодексу до 15 грудня 2017 року) повноважень не має права встановлювати зазначені обставини та досліджувати докази у справі.

Так, суди не з'ясували, чи відповідали подані ПАТ «Дніпроспецсталь» документи на повернення сум бюджетного відшкодування формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому СДПІ не виконала своє зобов'язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету; через які причини не був поданий такий висновок, яка їх правова природа тощо. Лише після встановлення цих та інших обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, можна дійти висновку щодо правомірності або протиправності дій чи бездіяльності СДПІ.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись пунктом першим частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду