Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 2040/6291/18

адміністративне провадження № К/9901/66042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018р. (судді - Калиновський В.А., Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;

скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 392 протоколу №73 від 13.07.2018р.;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити йому одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

зобов`язати Міністерство оборони України надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату йому такої допомоги;

зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Проте відповідач відмовив у виплаті зазначеної грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний строк, встановлений п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають нормам закону.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 392 протоколу №73 від 13.07.2018р.

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р. у зв`язку з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату позивачу такої допомоги.

З ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції не погодився відповідач - Міністерство оборони України, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач був військовослужбовцем строкової служби та втратив право на отримання одноразової грошової допомоги з набуттям чинності Законом №1774-VIII (з 01.01.2017р.), оскільки інвалідність встановлена йому після спливу тримісячного строку з часу звільнення з військової служби, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Посилається на те, що строкова військова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби. На момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30.09.1983р. по 13.12.1985р. позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини пп 89933, що підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_1 . Був звільнений з військової служби 03.12.1985р. (а.с. 10)

Відповідно до витягу з протоколу №723 від 02.03.2017р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку-1984 р.), спини, правої ступні позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 11)

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серія 12ААА № 686020 від 10.05.2017р. позивачу при первинному огляді 10.05.2017р. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з 05.05.2017р., поранення (контузія), захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність позивачу встановлено строком до 01.06.2018р. з наступним переоглядом інвалідності 10.05.2018р. (а.с. 11 зворотній бік)

Судами встановлено, що 08.01.2018р. позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.07.2018р. №73 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність позивачу встановлено понад три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби. Крім того, діючим законодавством не передбачено призначення одноразової грошової допомоги особам, звільненим зі строкової служби, інвалідність яким встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. (а.с. 9)

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проходив військову строкову службу, ІІІ групу інвалідності йому встановлено 05.05.2017р., тобто після набрання чинності Законом №1774-VIII з 01.01.2017р., яким положення пункту 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ викладено у іншій редакції, відповідно до якої не передбачалось можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що сплив трьохмісячного строку після звільнення зі служби не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки статтею 164 Закону №2011-ХІІ передбачено виключний перелік підстав, за яких призначення і виплата такої допомоги не здійснюється, проте такі обставини по відношенню до позивача встановлені не були.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016р. право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01.01.2017р., після набрання чинності Закону №1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає (пункт 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ)

Вказаним Законом №1774-VIII від 06.12.2016р. також внесені зміни до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких зазначені положення починаючи з 01.01.2017р. на військовослужбовців строкової служби не поширюються.

Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність ІІІ групи йому встановлено 05.05.2017р., тобто після набуття чинності Законом №1774-VIII та під час дії внесених законодавчих змін, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2019р. у справі №820/4526/18, від 20.11.2018р. у справах №820/1670/18, №820/1028/18 та №820/1389/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

В сою чергу посилання апеляційного суду на те, що виключні випадки, коли виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється передбачено статтею 164 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і такі випадки по відношенню до позивача не встановлені є помилковими, оскільки передбачені цією статтею випадки застосовуються в разі, якщо дотримано інші обов`язкові умови, передбачені статтею 16 цього Закону та наявності у особи права на таку допомогу.

За таких обставин колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на одноразову грошову допомогу.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018р. скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2018р. залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук