Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 400/3468/20

адміністративне провадження № К/9901/36175/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 400/3468/20

за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, про відшкодування майнової шкоди,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2020, постановлену суддею Лебедєвою Г.В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Домусчі С.Д., суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 11 790,00 грн майнової шкоди (недоотриманої у 2018-2019 роках щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій), завданої законом, який було визнано неконституційним.

2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.09.2020, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, відмовив у відкритті провадження у цій справі.

3. 23.12.2020 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.03.2021 №429/0/78-21 на підставі ухвали Верховного Суду від 12.03.2021 про самовідвід судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів Єресько Л.О., Соколова В.М. призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями. Протоколом розподілу справи від 15.03.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

6. 29.01.2021 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Суди встановили, що предметом спору в цій справі є відшкодування майнової шкоди в сумі 11790,00 грн, завданої прийняттям закону, який в подальшому був визнаний неконституційним.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що спір, який виник між сторонами в цій справі має розглядатись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що оскільки правовідносини щодо виплати учасникам бойових дій передбаченої частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, є публічно-правовими, то і спори щодо відшкодування майнової шкоди, завданої недоотриманням такої внаслідок прийняття закону, який у подальшому визнано неконституційним, є відповідно публічно-правовими.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із наступного.

11. Згідно з частиною третьою статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

12. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

13. Отже, поняття «збитки» включає в себе й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

14. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувало визнання Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення «Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На думку позивача, внаслідок дії цієї норми у 2018 та 2019 роках щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена йому, як учаснику бойових дій, у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З урахуванням наведеного, вважає, що майнова шкода, завдано йому законом, який в подальшому визнано неконституційним, полягає у недоотриманні ним 11 790 грн доходу (щорічної разової грошової допомоги до 5 травня).

16. Предметом спору є відшкодування позивачу матеріальної шкоди - недоотриманої ним щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, внаслідок доповнення розділу VI Бюджетного кодексу України пунктом 26, яким було встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

17. Отже, позивач просив суд відшкодувати завдану йому шкоду у вигляді виплаченої у меншому розмірі разової грошової допомоги, що, на його думку, і є збитками у вигляді упущеної вигоди.

18. Виплата такої разової грошової допомоги передбачена йому, як учаснику бойових дій, Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а на спори щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, передбачених цим Законом, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

19. У статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

20. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

22. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди та обґрунтовування позовних вимог у спосіб, притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в цій справі, і підстави їх виникнення.

23. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.

24. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

25. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26. Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді: А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз