Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №812/1412/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №812/1412/16

адміністративне провадження №К/9901/385/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.

учасники справи:

представник відповідача - Борисевич Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 (суддя Борзаниця С.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (судді Гайдар А.В., Василенко Л.А., Компанієць І.Д.)

у справі №812/1412/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління офісу великих платників податків ДФС

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 23.05.2017, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язанні вчинити ці дії.

Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що в порушення вимог статті 200 Податкового Кодексу України контролюючий орган не надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області (далі Казначейство) висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за січень 2015 року. Проте, з огляду на зміну у податковому законодавстві механізму повернення бюджетного відшкодування, позивач просив визнати протиправною бездіяльність ДФС щодо невнесення його заяви до Реєстру та зобов'язати відповідача виконати вимоги закону.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ДФС що втілилася у не внесенні заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2015 року на суму 36 983 943 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

- зобов'язано офіс великих платників податків ДФС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 36 983 943грн.

- стягнуто на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 756 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що судами не враховано, що Службою безпеки України тимчасово заблоковано операції з бюджетними коштами Товариства. Крім того, у зв'язку зі змінами податкового законодавства у контролюючого органу відсутній обов'язок надавати висновки до органів казначейства із зазначенням сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

09 лютого 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в обґрунтування вимог якого позивач зазначає про необґрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

19.12.2017 справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій із внесення заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2015 року на суму 36 983 943 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, під час розгляду справи судами попередніх нстанцій встановлено наступне.

До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, а з 16.09.2016 Товариство переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є ДФС.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01.01.2017 регулювалися положеннями статті 200 Податкового Кодексу України, відповідно до якої визначались : порядок дій контролюючого органу після отримання заяви платника податку про повернення суми бюджетного відшкодування; процедура узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу та процедура оформлення висновку, який подається органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Після набрання 01.01.2017 чинності змін, внесених до Податкового Кодексу України змінено механізм бюджетного відшкодування.

Так, згідно з п. 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.7.2 статті 200 Податкового Кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, з огляду на приписи статті 200 Податкового Кодексу України та Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 N26, внесення заяви платника податку до вищевказаного Реєстру має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної у заяві платника податку суми з Державного бюджету України.

В той же час, під час розгляду справи відповідач надав суду копії листів Державної казначейської служби від 28.10.2016 та 26.05.2017, в яких остання інформує ДФС з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість про те, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Відтак, за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участі юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суди не дослідили зміст листів СБУ, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з державного бюджету на користь Товариства коштів, а тому не з'ясували, чи видано їх у відповідності до вимог закону та чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії, передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не враховано наступне.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. Податкового Кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума :

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

В той же час, в акті перевірки від 08.06.2015 щодо достовірності нарахування Товариством заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року в розмірі 37 807 371 грн. зазначено, що контролюючий орган не має можливості підтвердити факт реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками за січень 2014 року та здійснення операцій з реалізації товарів, робіт, послуг контрагентам-покупцям у січні 2015 року.

18 грудня 2015 року Товариство до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС подало уточнюючий розрахунок, в якому задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 36 983 943 грн., проте перевірки достовірності нарахування Товариством вказаної суми контролюючим органом проведено не було.

Таким чином, з огляду на висновки, викладені в акті перевірки від 08.06.2015 щодо відсутності доказів реального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками за січень 2014 року та здійснення операцій з реалізації товарів, робіт, послуг контрагентам-покупцям у січні 2015 року, суди попередніх мали надати оцінку тому, чи є заявлена до відшкодування сума у розмірі 36 983 943 грн., у розумінні підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, сумою правомірність нарахування якої за результатами перевірки платника податків підтверджена.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер