Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №808/1641/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №808/1641/17

адміністративне провадження №К/9901/966/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року (суддя - Новікова Д.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (судді - Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Круговий О.О.) у справі № 808/1641/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Приватного акціонерного товариства «Група «Омега» про стягнення податкового боргу,

у с т а н о в и в:

У червні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - заявник у справі, скаржник у справі, податковий орган) звернулося до суду з поданням про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Група «Омега» (далі - Товариство, платник податку) суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 17547188,29 гривень.

Заява обґрунтована тим, що за підприємством рахується податкова заборгованість у зв'язку несплатою податку на прибуток у розмірі 17547188,29 гривень, що є підставою для стягнення коштів за податковим боргом.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, закрив провадження в адміністративній справі №808/1641/17 та роз'яснив заявнику у справі, що питання про стягнення податкового боргу, коли між сторонами існує спір про право, має вирішуватися адміністративним судом, але в порядку позовного провадження.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права просив скасувати рішення судів попередніх інстанції та направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Товариство оскаржило податкове повідомлення-рішення №0001092202 від 19 грудня 2014 року, яке стало підставою для подання про стягнення суми податкового боргу і рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі набрали законної сили, тобто грошове зобов'язання вважається узгодженим.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

За Товариством рахується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 17 547 188,29 гривень, частина якого входить в нараховану підприємству податковим органом суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення №0001092202 від 19 грудня 2014 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 11 020 865 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 538 353,25 гривень, яке оскаржене Товариством в судовому порядку.

Згідно матеріалів справи постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі №808/665/15 позовні вимоги платника податків задоволено частково, визнано протиправним та скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області податкове повідомлення рішення №0001092202 від 19 грудня 2014 року в частині збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 9 655 865 гривень, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 197 103,25 гривень, яка була оскаржена Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасовано в частині задоволення адміністративного позову Товариства та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою платника податків на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №808/665/15, рішення за яким на час звернення податкового органу до суду із поданням в порядку ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про стягнення суми податкового боргу з рахунків позивача, а також за рахунок готівки, що належить товариству, не прийнято.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

З огляду на те, що Товариство оскаржило податкове повідомлення-рішення №0001092202 від 19 грудня 2014 року винесене Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яке стало передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність спору про право.

Проте, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до зазначеної статті постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили зокрема після повернення набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної набираює законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001092202 від 19 грудня 2014 року вважається узгодженим, оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №808/665/15 набрала законної сили.

Відтак, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність спору про право на час звернення податкового органу до суду із поданням про стягнення боргу.

Однак, відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковим органом додано до подання документи, які підтверджують наявність банківських рахунків у Товариства, однак скаржником у справі не надано жодної інформації щодо коштів, які наявні на цих банківських рахунках і відповідно підлягають стягненню.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 808/1641/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер