Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа №520/1078/19

адміністративне провадження №К/9901/15976/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (суддя Волошин Д. А.) від 08 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Донець Л. О., судді: Гуцал М. І., Бенедик А. П.) від 06 травня 2019 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Актуаль», Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави особі Харківської міської ради звернулося звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І. Ю. (далі - держреєстратор Чугуївської міськради Рєзанова І. Ю.), треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Актуаль» (далі - ТОВ «Актуаль»), Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі - Департамент), у якому просив скасувати рішення держреєстратора Чугуївської міськради Рєзанова І. Ю. від 26 травня 2017 року № 35379737 про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень за ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення літ. «В-2» гараж № 12, загальною площею 19,3 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, позов повернуто позивачу.

Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прокурор в даному спорі є альтернативним суб`єктом звернення та фактично замінює належного суб`єкта владних повноважень - Харківську міськраду, проте не надав жодних доказів неможливості здійснення захисту своїх інтересів саме Харківською міськрадою.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у даній справі прокурор вказав на наявність «інтересів держави» та набув право на представництво і звернення до суду за захистом таких інтересів, оскільки відповідний суб`єкт владних повноважень (Харківська міськрада) за захистом до суду не звертався.

11 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 лютого 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз вказаних вище законодавчих норм дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Так, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. При цьому «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Разом з цим, «здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. При цьому «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний суб`єкт владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Разом з цим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17.

Обґрунтовуючи свою позицію, заступник прокурора Харківської області, як підставу для представництва інтересів держави, вказав на незвернення Харківської міськради до суду за захистом своїх інтересів, які збігаються з інтересами держави, тобто нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про безпідставність вказаних доводів скаржника з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Харківській міськраді стало відомо про порушення вимог чинного законодавства держреєстратором Чугуївської міськради Рєзановою І. Ю. при здійсненні державної реєстрації права приватної власності на гараж, загальною площею 19,3 кв. м., за ОСОБА_1 з листа Харківської місцевої прокуратури № 3 від 11 січня 2019 року № 04-02-76 вих-19, який органом місцевого самоврядування отриманого 14 січня 2019 року. При цьому самому позивачу про факт порушення закону стало відомо 21 листопада 2018 року.

Водночас, відповідно до змісту вказаного листа заступник прокурора Харківської області повідомив Харківську міськраду, що Харківською місцевою прокуратурою № 3 будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (гараж №12), загальною площею 19,3 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що прокурор про порушення прав та інтересів Харківської міськради був обізнаний раніше, ніж орган, в інтересах якого він звернувся з позовною заявою до суду. При цьому, адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду було подано 04 лютого 2019 року, тобто через незначний проміжок часу після сповіщення Харківської міськради про виявлені порушення чинного законодавства та повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Харківської міськради.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій, що будь-яких вимог про здійснення дій задля усунення порушень вимог чинного законодавства Харківській міськраді у листі від 11 січня 2019 року пред`явлено не було, натомість позивачем одразу сповіщено про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення з позовною заявою до суду.

Разом з цим, доказів неможливості звернення або відмови у здійсненні зазначеного звернення до суду за захистом порушених інтересів Харківською міськрадою матеріали справи не містять.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що прокурором не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів неможливості здійснення захисту своїх інтересів Харківською міськрадою, яку відповідно до чинного законодавства наділено відповідними повноваженнями самостійно звертатися до суду із зазначеним позовом. Позивачем не було наведено і причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом чи його небажання здійснювати такий захист, а також не надано доказів, що свідчать про неналежне вчинення Харківською міськрадою таких дій.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 жовтня 2018 року в справі № 925/68/18.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін