Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа №263/3478/17

адміністративне провадження №К/9901/37398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 263/3478/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління ПФУ

на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017, ухвалену у складі судді Скрипниченко Т.І. та

ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф., -

І. РУХ СПРАВИ

1. 14.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

відновити строк на оскарження дій відповідача, який був пропущений з поважних причин;

визнати неправомірними дії Управління ПФУ, які виразились у незастосуванні при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, при призначенні пенсії;

зобов`язати Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2014-2016 роки, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 20.01.2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказував, що він є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ. В період з 1994 року по 2017 рік він отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Зазначає, що після досягнення 60 років, він звернувся до Управління ПФУ із заявою про перехід на пенсію за віком з 01.01.2017 згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). У лютому 2017 року він дізнався про призначений йому розмір пенсії, та вирішив перевірити правильність нарахування йому пенсії, тому звернувся до відповідача з відповідною заявою, з відповіді якого, йому стало відомо, що при призначенні пенсії відповідачем було використано схему нарахування, за якої застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України за 2007 рік (1197, 91 грн), що зменшило розмір пенсії та погіршило його матеріальне становище.

2. Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, задовольнив позовні вимоги:

визнав неправомірними дії Управління ПФУ, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1 при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, при призначенні пенсії;

зобов`язав Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсій, тобто з 20.01.2017, з урахуванням фактично виплачених сум.

3. 10.08.2017 Управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, ухвалити нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.08.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що позивач з 1994 року до 31.12.2016 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ.

З 20.01.2017 на підставі заяви позивача Управлінням ПФУ йому призначено пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV.

Листом від 27.02.2017 №6599/03 Управління ПФУ повідомило позивача про те, що з 20.01.2017 його переведено з пенсії за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ на пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV з наданням розрахунку пенсії із заробітної плати за період з 01.07.2000 з даних персоніфікованого обліку.

Також суди встановили, що в січні 2017 року розмір призначеної позивачеві пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2007 рік.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обрахування розміру пенсії при призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, який був врахований при попередньому перерахунку іншого виду пенсії (за вислугу років), позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV він звернувся вперше. Тому позивач має право на перерахунок пенсії, виходячи з показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії, а дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати за 2007 рік під час призначення йому пенсії за віком є неправомірними.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що в даному випадку мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення пенсії вперше, тому застосування при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, є правомірним.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про таке.

12. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

14. Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII та статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

15. Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

16. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

17. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

18. Законом № 2262-ХІІ передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, зокрема, пенсія за вислугу років визначається у процентному співвідношенні (залежно від вислуги) до розміру грошового забезпечення. При цьому, показник середньої заробітної плати при визначенні грошового забезпечення для обчислення пенсії не застосовується.

19. Грошове забезпечення визначається уповноваженим структурним підрозділом силового відомства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а з 01.03.2018 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

20. Оскільки позивач до 2017 року отримував пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, показник середньої заробітної плати не застосовувався в силу вимог цього Закону.

21. Тому в 2017 році при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії.

22. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 22.12.2015 у справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 у справі №21-612а14. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 у справі №565/645/17, від 23.10.2018 у справі №317/4184/16, від 31.05.2019 у справах №344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15.08.2019 у справі №521/9597/17, від 11.09.2019 у справі 363/1493/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

23. За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

24. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та незгоди із судовими рішеннями.

25. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

26. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

27. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оспорюваних постанови та ухвали і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи відповідача відхилено.

28. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі №263/3478/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду