Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №804/8627/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №804/8627/16

адміністративне провадження №К/9901/3247/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі № 804/8627/16 за позовом приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним акту, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

приватне акціонерне товариство «Макіївський завод «Лазер» (далі - ПрАТ «Макіївський завод «Лазер») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Західно-Донбаська ОДПІ) від 07.10.2015 №0000322201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Західно-Донбаська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України, статей 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Західно-Донбаська ОДПІ наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки недекларуванню контрагентом ТОВ «Касторс» податкових зобов'язань у відповідний період по взаємовідносинам з позивачем та недослідження факту здійснення господарської операції за спірним правочином.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Західно-Донбаською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведенні господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Касторс» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 при придбанні та подальшій реалізації товару, про що складено акт від 13.05.2015 № 55/04-10-22-01-14310684.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних на його адресу ТОВ «Касторс».

Обґрунтовуючи свою позицію, Західно-Донбаська ОДПІ посилалась на непідтвердження податкового кредиту, сформованого ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» за господарськими операціями з придбання металопродукції у ТОВ «Касторс» у зв'язку з невідображенням податкових зобов'язань контрагентом, а також нереєстрацію позивачем податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних отриманих від ТОВ «Касторс», що, в свою чергу, виключає право позивача на формування податкового кредиту.

На підставі вказаного акту перевірки 07.10.2015 Західно-Донбаською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 671148,00 грн., в тому числі за основним платежем 447432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 223715,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем та ТОВ «Касторс» укладено договір поставки від 30.09.2014 №30-09/2014, відповідно до умов якого ТОВ «Касторс» зобов'язувався поставити позивачу металопродукцію у відповідності до специфікації.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору надано податкові накладні від 05.01.2015 №16, від 06.01.2015 №17, від 08.01.2015 №18, 09.01.2015 №19, 10.01.2015 №20, 12.01.2015 №21, 15.01.2015 №22, 19.01.2015 №23, які відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними квитанціями.

Посилання відповідача на невідображення податкових зобов'язань контрагентом позивача як на підставу для висновку про неправомірність формування податкового кредиту ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» суди обґрунтовано відхилили, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таке правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.01.2011 у справі №21-42а10, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність у ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» частини первинної бухгалтерської документації.

Так, судами встановлено, що позивач був зареєстрований та фактично перебував за адресою: 86193, Донецька область, Макіївка, с. Свердлова.

Нове місце реєстрації ПрАТ «Макіївський завод «Лазер»: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. К. Маркса 96, корп. 1, кв. 42.

За правилами пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція (частина друга 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»).

На виконання вимог абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р і від 02.12.2015 № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено м. Макіївка.

Отже, на момент здійснення контрольних заходів та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи копії Сертифіката № 4197 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 30.04.2015 № 663/12.12-03 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ПрАТ «Макіївський завод «Лазер», місцезнаходження до 26.01.2015 - за адресою селище міського типу Свердлове м. Макіївка Донецької області; з 26.01.2015 - за адресою Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Карла Маркса, буд. 96, корп.1, кв. 42 та здійснює господарську діяльність на території м. Павлоград Дніпроетровської області та м.Макіївка, Донецької області (за попереднім місцем реєстрації знаходяться виробничі потужності).

Також у вищевказаному Сертифікаті зазначено, що відповідно до Інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України, з травня 2014 та впродовж до поточної дати м. Макіївка не контролюється органами державної влади.

Відповідачем в свою чергу не надано доказів ненадання (відмови у наданні) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень ПрАТ «Макіївський завод «Лазер».

При цьому, позивачем податковому органу надавалися пояснення щодо втрати частини первинної бухгалтерської документації, що підтверджується листом від 13.05.2016 №13/05.

Таким чином, за наявності у ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» належного документа (сертифіката Торгово-промислової палати України), який підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), що об'єктивно вплинули на зміст прав та обов'язків підприємства, а також з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Касторс».

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна