Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №815/4321/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №815/4321/16

адміністративне провадження №К/9901/28628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (судді: Коваль М. П. (головуючий), Домусчі С. Д., Димерлій О. О.) у справі № 815/4321/16 за поданням Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - контролюючий орган, Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" (далі - ТОВ "Креін Юкреін") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

2. Вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Креін Юкреін" було недопущено представників контролюючого органу до проведення позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим начальником Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на підставі звернення начальника управління аудиту Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 25.08.2016 прозастосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято рішення від 25.08.2016 № 1498/15-03-14-02 про застосування до ТОВ "Креін Юкреін" повного арешту майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року подання Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача задоволено.

Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Креін Юкреін" за рішенням начальника Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків від
25.08.2016 № 1498/15-03-14-02. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом встановлено наявність підстав для задоволення подання контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Креін Юкреін". Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність спору про право та відповідно відсутність підстав для закриття провадження за заявленим контролюючим органом поданням, оскільки на час розгляду справи судом не має не вирішеного по суті спору про право щодо правовідносин ТОВ "Креін Юкреін" з Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з приводу проведення перевірки та контролюючий орган мав правові підстави для застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Креін Юкреін" та винесення відповідного рішення.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Креін Юкреін" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року та прийняти рішення, яким закрити провадження у справі № 815/4321/16.

5. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Креін Юкреін" задоволено повністю. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року скасовано.

Провадження у справі за поданням Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що між сторонами існує спір про право, що виключає можливість розглянути подання Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2016 року у справі № 815/4321/16.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 301 від 23.08.2016, на підставі пп. 78.1.11 п.
78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2016 у справі № 815/1559/16, призначено проведення з 25.08.2016 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Креін Юкреін" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно повідомлення Філії ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" від 07.08.2015 № 263/11-07/2430 за період з 01.04.2015 по 25.08.2016.

25 серпня 2016 року головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області Похольченко О. С. складено акт № 1495/15-03-14-02/37389561 про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно листа Філії ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" від 07.08.2015 № 263/11-07/2430 про виявлені факти порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними угодами. Відповідно до вказаного акту головному бухгалтеру ТОВ "Креін Юкреін" було вручено направлення на перевірку та копію наказу, однак, фактично перевірку неможливо розпочати у зв'язку із недопуском до її проведення та відмови посадових осіб ТОВ "Креін Юкреін" у наданні документів. 25 серпня 2016 року начальник управління аудиту Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області звернувся до начальника Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області зі зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Креін Юкреін", у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

25 серпня 2016 року о 16:30 год. начальником Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення № 1498/15-03-14-02 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Креін Юкреін". Враховуючи наведене та керуючись п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України контролюючий орган звернувся до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ "Креін Юкреін".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що на час розгляду справи судом першої інстанції та прийняття рішення (від 2 вересня 2016 року), не було не вирішеного по суті спору про право щодо правовідносин ТОВ "Креін Юкреін" з Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з приводу проведення перевірки, у зв'язку з чим контролюючий орган мав правові підстави для застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Креін Юкреін" та винесення відповідного рішення.

9. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункти 94.1-94.10 статті 94.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Податковий кодекс України, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника контролюючого органу (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник контролюючого органу (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України контролюючий орган закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону.

При накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 94.7 цієї статті, рішення керівника контролюючого органу (його заступника) невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 94.6 цієї статті), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 94.6 цієї статті.

У разі якщо місцезнаходження осіб, зазначених у протоколі про тимчасове затримання майна, не виявлено або коли майно було затримано, а осіб, яким воно належить на праві власності чи інших правах, не встановлено, рішення про арешт майна приймається керівником контролюючого органу (його заступником) без вручення його особам, зазначеним у пункті 94.6 цієї статті.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

12. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції):

12.1. Частина перша статті 183-3.

Провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом; 4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

12.2. Частина третя статті 183-3.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими Кодекс адміністративного судочинства України, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

12.3. Частина п'ята статті 183-3.

Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. У пункті 2 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Норми аналогічного змісту містяться і у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діє з 15 грудня 2017 року).

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності спору про право відмовляти у прийнятті відповідного подання.

Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції спір про право в контексті пункту 2 частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору.

Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою (передумовою) звернення контролюючого органу із цим поданням став, зокрема, наказ Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 301 від 23.08.2016, яким призначено проведення з 25.08.2016 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Креін Юкреін" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно повідомлення Філії ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" від 07.08.2015 № 263/11-07/2430 за період з
01.04.2015 по 25.08.2016.

Згідно з актом № 1495/15-03-14-02/37389561 "Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно листа Філії ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" від 07.08.2015 № 263/11-07/2430 про виявлені факти порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними угодами" ТОВ "Креін Юкреін" не допущено до проведення позапланової документальної перевірки посадових осіб контролюючого органу та відмовлено у наданні документів. У зв'язку з цим, начальником Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення № 1498/15-03-14-02 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Креін Юкреін".

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що питання правомірності прийняття Наказу Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 301 від 23.08.2016, яким призначено проведення з 25.08.2016 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Креін Юкреін" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, згідно повідомлення Філії ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" від
07.08.2015 № 263/11-07/2430 за період з 01.04.2015 по 25.08.2016 є предметом розгляду в іншій адміністративній справі - № 815/4426/16, рішення по суті у якій на час розгляду судами справи № 815/4321/16 не набрало законної сили, а справа перебувала на розгляді суду адміністративної інстанції.

16. Таким чином, суд апеляційної інстанції, на час розгляду подання контролюючого органу, правильно встановив наявність між сторонами спору про право, що унеможливлювало розгляд вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за правилами, визначеними у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності між сторонами спору про право, що унеможливлювало розгляд вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків за правилами, визначеними у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, однак судом апеляційної інстанції, всупереч вимог частини 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі за поданням Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, встановлення судом обставин, що виключать можливість провадження в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції після 15 грудня 2017 року) є підставою для закриття провадження у справі, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі за поданням Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креін Юкреін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

18. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

19. За приписами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Частинами 1 та 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

21. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341,345,349,351,355,356,359, пунктом 4 частини першої РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 815/4321/16 змінити у мотивувальній частині, з врахуванням висновків наведених у постанові Верховного Суду.

У іншій частині ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 815/4321/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду