Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2020 року у справі №140/2484/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2020 року

Київ

справа №140/2484/19

адміністративне провадження №К/9901/1289/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 140/2484/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ МІТ ГРУП" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року (головуючий суддя - Шинкар Т. І., судді: Судова-Хомюк Н. М., Гуляк В. В. ),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ МІТ ГРУП" (далі - ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації щодо внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ МІТ ГРУП" до переліку платників податків, зобов'язати виключити Товариство з переліку ризикових платників податків.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що оскаржуваним рішенням безпідставно та протиправно включено позивача до переліку ризикових платників податків, що призвело до зупинення реєстрації податкових накладних. Позивач зазначав, що не відповідає жодному із 7 критеріїв, передбачених пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку. Інформація про те, що існує ймовірність здійснення позивачем ризикових операцій, ґрунтується на припущеннях і належними доказами не підтверджена. Відтак, рішення про віднесення ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" до переліку ризикових платників винесене необґрунтовано та без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ МІТ ГРУП" до переліку ризикових платників податків, оформлене протоколом від 22 травня 2019 року №50. Зобов'язав Комісію Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ МІТ ГРУП" з переліку ризикових платників податків.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

13 березня 2018 року зареєстровано юридичну особу ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП", а з 1 травня 2018 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (а. с. 9-10).

22 травня 2019 року Комісія Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення, оформлене протоколом № 50, про внесення ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Категорію ризиковості позивача віднесено відповідно до абзацу 7 підпункту 1.6 пункту 1 листа ДФС України від 5 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 критеріїв ризиковості платника податку (у зв'язку з наявною податкової інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником) (а. с. 32).

ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" 3 липня 2019 року звернулося до ГУ ДФС у Волинській області із запитом про надання інформації чи внесено товариство до переліку ризикових платників податків та в разі внесення, вказати на якій підставі (а. с. 11).

Листом від 18 липня 2019 року № 6433/ФОП/03-20-07-03-08 відповідач надав відповідь, що ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" внесено до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням ГУ ДФС у Волинській області відповідно до абзацу 7 підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених листом ДФС України від 5 листопада 2018 року, а саме - у зв'язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником (а. с. 12).

Як встановлено судами, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стала податкова інформація, викладена у службовій записці управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем від 22 травня 2019 року №594/03-20-07-03-09 (а. с. 61-62) про те, що за результатами аналізу покупців встановлено, що ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" у квітні 2019 року виписало податкові накладні ТОВ "Вістбуд Індастрі" на суму ПДВ 175,0 тис. грн на постачання фаршу замороженого. ТОВ "Вістбуд Індастрі" в подальшому здійснило виписку податкових накладних на реалізацію м'яса та м'ясопродуктів в адресу платників податків, діяльність яких має ознаки ризиковості, зокрема: не забезпечені достатньою кількістю трудових ресурсів; відсутні основні засоби; відсутня подальша реалізація м'яса та м'ясопродуктів, які мають обмежений термін зберігання та потребують наявності сертифікатів якості; не встановлено придбання допоміжних послуг (транспортування, зберігання, сортування, пакування, здійснення навантаження/розвантаження товару, тощо) та встановлено реалізацію в наступних ланцюгах постачання товарів, робіт, послуг, відмінних від придбання. Вказана обставина може свідчити про безтоварність операцій та надання неправомірної вигоди іншим суб'єктам з метою мінімізації сплати податків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення платника податків до ризикових та зупинення реєстрації податкової накладної є дискреційними повноваженнями податкового органу і не є рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, яке може потягти за собою порушення прав позивача та його контрагентів. Отже, протокольне рішення Комісії Головного управління ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №50 від 22 травня 2019 року не є рішенням (актом) суб'єкта владних повноважень в розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, оскільки оскаржуване рішення (у вигляді протоколу засідання робочої групи) є актом індивідуальної дії, який не порушує безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, є рекомендаційним та не породжує наслідки, а тому оскарженню не підлягає.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивача про те, що Критерії ризиковості платника податку не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, тому вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть застосовуватися. Суд зазначив, що Критерії ризиковості платника податків існують у формі інформаційного листа ДФС, який згідно з вимогами чинного законодавства не підлягає затвердженню Державною фіскальною службою України та погодженню Міністерством фінансів України, відтак не підлягає і обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Критерії ризиковості платника податку затверджені у встановленому законом порядку в. о. голови ДФС України О.

Власовим, станом на час виникнення спірних правовідносин були чинними та підлягали застосуванню.

З такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції. Ухвалюючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що віднесення платника податків до переліку ризикових платників податків на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС №4065/99-99-07-05-04-18 від 5 листопада 2018 року, є безпідставним, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а тому не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому апеляційний суд послався на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши встановлені обставини, дійшов висновку, що негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності самого позивача, а його контрагентів. Водночас у разі недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, правові наслідки повинні настати саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства не може мати негативні наслідки у вигляді певних обмежень, або встановлення додаткових обтяжливих обов'язків для іншого сумлінного платника податків за відсутності факту його причетності до виявлених контролюючим органом правопорушень та за наявності факту здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, що є предметом оскарження в даній справі, призводить до протиправності такого. Також, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість задоволення похідної вимоги щодо зобов'язання виключити позивача з переліку ризикових платників податків.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована правильністю висновків суду першої інстанції, що внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. Віднесення платника податків до переліку ризикових не є формою юридичної відповідальності, а є додатковим елементом контролю держави у сфері податків.

Також скаржник посилається на безпідставність доводів позивача щодо відсутності будь-яких допустимих та належних доказів, які підтверджують наявність у контрагентів позивача певних, конкретних ознак ризиковості, оскільки реальність здійснення господарських операцій товариства з його контрагентами та їх ризиковість підлягає з'ясуванню під час оскарження дій та рішень контролюючого органу у разі відмови в реєстрації податкових накладних.

Як на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник зазначає про порушення судом частини 5 статті 242 КАС України в частині не врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №480/4006/18, в ухвалі від 5 грудня 2019 року про відмову у відкритті провадження у зразковій справі №140/3154/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/21/19).

ТОВ "ВЕСТ МІТ ГРУП" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосування ним норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою від 23 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Волинській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Волинській області, у зв'язку з чим наявні підстави, передбачені статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для заміни сторони у справі, замінивши відповідача Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником Головним управлінням ДПС у Волинській області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання можливості оскарження платником податків протокольного рішення контролюючого органу про віднесення до ризикових платників.

Така категорія справ була предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, в результаті чого склалася стала практика застосування норм права до аналогічних правовідносин. Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДФС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певний спосіб, зокрема, віднесення позивача до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому ПК України та є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань. Безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, не порушує права та інтереси позивача. Віднесення Комісією контролюючого органу позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, і лише ненадання платником податку відповідних письмових пояснень та запитуваних копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування є підставою для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи таке рішення контролюючого органу неправомірним, особа може звернутись до суду за захистом своїх прав. У межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості (зокрема, постанови Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 480/4006/18, від 3 березня 2020 року у справі № 240/3665/19, від 5 серпня 2020 року у справі № 520/5692/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/6051/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/6051/19).

Зазначеним висновкам відповідає рішення суду першої інстанції, яке колегія суддів вважає таким, що ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права, якими врегульовано порядок здійснення податкового контролю за дотриманням норм податкового законодавства, зокрема, шляхом моніторингу ризиків порушення норм податкового законодавства під час реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, це рішення відповідає вимогам законності і обґрунтованості, але помилково було скасовано судом апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає недоречним посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі №822/1878/18, у якій спір виник щодо відмови у реєстрації податкової накладної. Тобто, правовідносини у справах не є подібними, як наслідок, висновок Верховного Суду, викладений у цій постанові, не підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися у цій справі.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв'язку з викладеним касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Волинській області, задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 140/2484/19 скасувати.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 140/2484/19 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон М. Б. Гусак Є. А. Усенко