Історія справи
Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №818/691/16

ПОСТАНОВАІменем України12 вересня 2019 рокум. Київсправа № 818/691/16адміністративне провадження № К/9901/10987/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:Судді-доповідача Саприкіної І. В.,суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Шаповала М. М. ) від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Мінаєвої О. М., суддів Макаренко Я. М., Шевцової Н. В. ) від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання частково протиправним та скасування припису в частині,УСТАНОВИЛ:У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - Інспекція), у якому просило визнати протиправним та скасувати п. 2 припису Інспекції від 11 травня 2016 року № 19/03-16 у частині зобов'язання розробити документи, у яких обґрунтовується обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для газорозподільної мережі підприємства та отримати дозвіл на викиди а атмосферне повітря.На обґрунтування позову ПАТ "Сумигаз" зазначило, що товариство є газорозподільною мережею, транспортує природний газ, який складається із метану, що не відноситься до найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню. Крім того, за позицією позивача, працівники Інспекції під час здійснення перевірки не виявили викидів природного газу в атмосферне повітря від газорозподільної мережі, оскільки не зафіксували даний факт в акті перевірки, а тому зобов'язання отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин газорозподільною мережею є безпідставним.Сумський окружний адміністративний суд постановою від 18 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував п. 2 припису Інспекції від 11 травня 2016 року № 19/03-16 у частині зобов'язання ПАТ "Сумигаз" розробити документи, у яких обґрунтовується обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для газорозподільної мережі підприємства та отримати дозвіл на викиди а атмосферне повітря.
Ухвалюючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Інспекція під час здійснення перевірки ПАТ "Сумигаз" не виявила викидів природного газу в атмосферне повітря від газорозподільної мережі та не зафіксувала вказаний факт в акті перевірки, а тому зобов'язання товариства отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин газорозподільною мережею є необґрунтованим і безпідставним.Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, у жовтні 2016 року Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.На обґрунтування касаційної скарги Інспекція зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права та не дослідили всіх обставин справи. За позицією скаржника, факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вже був установлений при перевірці, що проводилась з 12 по 26 квітня 2014 року, а тому у відповідача не було необхідності здійснювати відбори проб та проводити повторно інструментально-лабораторні вимірювання на джерелах викидів підприємства.Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності
Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України
Цивільного процесуального кодексу України
Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law12~), яким
Кодекс адміністративного судочинства України (далі -
КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. "Перехідні положення"
КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.Відповідно до ч.
1 ст.
341 КАС України (у редакції ~law13~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.У період з 12 по 29 квітня 2016 року Інспекція провела перевірку ПАТ "Сумигаз" стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних та земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої склала акт перевірки.
11 травня 2016 року, з метою усунення виявлених зазначеною вище перевіркою порушень природоохоронного законодавства, Інспекція склала припис № 19/03-16, відповідно до п. 2 якого ПАТ "Сумигаз" було зобов'язано розробити документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для додатково встановленого паливовикористовуючого обладнання на структурних підрозділах (згідно зауважень, викладених в акті перевірки) та газорозподільної мережі підприємства та отримати дозвіл на викиди в атмосферне повітря.Вважаючи протиправним п. 2 спірного припису Інспекції, ПАТ "Сумигаз" звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.При ухваленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що п. 2 припису Інспекції від 11 травня 2016 року № 19/03-16 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідач під час проведення перевірки ПАТ "Сумигаз" не здійснювала інструментально-лабораторних вимірювань на предмет виявлення викидів забруднюючих речовин від газорозподільчих мереж, а також не відбирала відповідні проби, у зв'язку з чим порушила положення п. 4.4-4.6 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 (далі - Порядок № 464).
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.Відповідно до ч.
1 ст.
11 Закону України від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі - ~law15~) для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (~law16~).Згідно з ~law17~ викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної з 14 по 29 квітня 2016 року перевірки Інспекція встановила факт здійснення ПАТ "Сумигаз" викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об'єктів газорозподільної мережі та додатково встановленого паливовикористовуючого обладнання на структурних підрозділах позивача без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що відображено в акті перевірки.
Однак, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що посадові особи відповідача при проведенні вказаної вище перевірки не дослідили та не підтвердили належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від об'єктів газорозподільної мережі, а саме: які речовини надходять в атмосферне повітря в наслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, у яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ході перевірки, яка проводилась інспекторами Інспекції, інструментально-лабораторні вимірювання на предмет виявлення викидів забруднюючих речовин від газорозподільчих мережах не здійснювалися, проби не відбиралися.Крім того, висновок про здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря зроблений Інспекцією лише на підставі акту перевірки, яка проводилась у 2014 році.Так, у розділі акту перевірки "Охорона атмосферного повітря" зазначено, що попередньою перевіркою підприємства, яка проводилась у квітні 2014 року, було встановлено, що на території Сумської області ПАТ "Сумигаз" експлуатує газорозподільну мережу (ГРП та газопроводи), як власні, так і орендовані комунальної та державної власності. На момент перевірки, проведеної в 2014 році, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об'єктів газорозподільної мережі здійснювались без дозволу на викиди в атмосферне повітря.За результатами перевірки, проведеної в 2014 році відповідачем був виданий припис від 08 травня 2014 року № 92/02-16 щодо розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для об'єктів газорозподільної мережі та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для них, який ПАТ "Сумигаз" не оспорювало.
Колегія суддів звертає увагу, що виявлення Інспекцією вказаних порушень у 2014 році не може беззаперечно свідчити, що підприємство продовжує здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об'єктів газорозподільної мережі й під час проведення спірної перевірки в 2016 році.Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи Інспекції про здійснення ПАТ "Сумигаз" в 2016 році викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які зазначені в акті перевірки, проведеної відповідачем у період з 12 по 29 квітня 2016 року, оскільки такі порушення були виявлені Інспекцією на підставі інструментально-лабораторних вимірювань на джерелах викидів підприємства, що проводились в 2014 році, а в 2016 році фактично встановлені не були.Крім того, колегія суддів не погоджується з аргументами скаржника, що вчинення ПАТ "Сумигаз" у 2016 році порушень вимог ~law18~ підтверджується тим, що підприємство не оскаржувало припис Інспекції від 16 липня 2014 року № 162/02-16, адже ця обставина не доводить наявності факту здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря через два роки після проведення попередньої перевірки.Відповідно до пунктів 4.4-4.6 Порядку № 464 під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.Перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.
При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснюються відбори проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що задля підтвердження висновку про здійснення в 2016 року позивачем викидів в атмосферне повітря посадові особи Інспекції під час проведення спірної перевірки повинні були здійснити огляд території суб'єкта господарювання та застосовувати методи інструментально-лабораторного, радіаційного та іншого контролю, а не використовувати дані, які були відібрані в під час перевірки, проведеної в 2014 році.Згідно з п. 4.14 Порядку № 464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.Отже, для виявлення порушень ~law19~ Інспекція не може керуватися даними, які встановлені за результатами іншої перевірки, а тому висновок Інспекції, що ПАТ "Сумигаз" здійснює в 2016 році викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від газорозподільчої мережі є передчасним та недоведеним.Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправним та скасування п. 2 припису Інспекції від 11 травня 2016 року № 19/03-16.
Крім того, розглядаючи наведені позивачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи Інспекції, викладені в її касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої й апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.Відповідно до ч.
4 ст.
328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.Згідно з п.
1 ч.
1 ст.
349, ст.
350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст.
139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.Ураховуючи викладене та керуючись ст.
341,
345,
349,
350,
355,
356,
359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській області залишити без задоволення.Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
СуддіА. А. ЄзеровС. М. Чиркін