Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №816/4434/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №816/4434/15

адміністративне провадження №К/9901/13864/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Макаренко Я. М., судді:

Мінаєва О. М., Шевцова Н. В. ) від 02 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі - ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі - Держекоінспекція у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування припису від 17 серпня 2015 року № 05-21-305.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 2 припису Держекоінспекції у Полтавській області від 17 серпня 2015 року № 05-21-305. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову. Прийнято нову постанову в цій частині, якою позов ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" до Держекоінспекція у Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису - задоволено. Скасовано п. 1,3,4 припису від 17 серпня 2015 року № 05-21-305. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 98 Водного кодексу України (далі - ВК України) заборона на введення в дію об'єктів, незабезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, стосується нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів. При цьому, реконструкція підприємства ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" у цілому не відбувалася, а була реконструйована лише частина складу тари та суміжні приміщення позивача під виробництво кисломолочного сиру головного виробничого корпусу № 1. Крім того, з наявних у матеріалах справи протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод не вбачається, що перевищення вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" відбувалося саме за рахунок реконструйованих приміщень позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Держекоінспекція у Полтавській області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Держекоінспекція у Полтавській області зазначає, що припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305 прийнятий на підставі, у межах і в спосіб, визначений законодавством, а тому не підлягає скасуванню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 травня 2016 року відкрив провадження за цією касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law17~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 вересня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції ~law18~) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

У період з 22 липня по 11 серпня 2015 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт перевірки від 11 серпня 2015 року № 96/01-01-14.

Відповідно до цього акту відповідачем установлені такі порушення: на момент перевірки ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" не здійснює попередню очистку промислових стоків, що утворюються в результаті виробничої діяльності підприємства; підприємство не забезпечено очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії; дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами у ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" відстуній.

Крім того, під час перевірки встановлено, що на підприємстві позивача утворюються промислові стоки при виробництві молока та кисломолочних продуктів, а саме внаслідок миття технологічного обладнання та молокопродуктів, при роботі парових котлів внаслідок їх продувки.

На підставі зазначеного акту 17 серпня 2015 року відповідачем складено припис № 05-21-305, згідно якого ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" зобов'язано:

1) розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану представити Держекоінспекції у Полтавській області;

2) отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;

3) забезпечити попередню очистку промислових стоків, що утворюються у результаті виробничої діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод", шляхом встановлення очисних споруд необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії;

4) про хід виконання приписів надати звіт до Держекоінспекції.

Вважаючи протиправним припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305, ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Держекоінспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (далі - Положення № 454/2011).

Згідно з п. 7 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 затверджено Положення про територіальні органи Держекоінспекції, в тому числі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке було чинним на час спірних правовідносин (далі - Положення № 429).

Відповідно до п. 4 Положення № 429 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель; законодавства щодо охорони, утримання і використання зелених насаджень; законодавства про поводження з відходами щодо своєчасності й повноти виконання заходів щодо захисту земель від засмічення відходами.

За п. 6.4 Положення № 429 визначено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Абзацами 2 і 3 ст.1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - ~law20~) визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, а заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

У ~law21~ зазначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

На підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

За змістом зазначених норм слідує, що за результатом проведення перевірки орган державного нагляду (контролю) у разі виявлення правопорушення відносно суб'єкта господарювання та наявності підстав для вжиття заходів реагування на підставі акту складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення виявлених порушень.

Як убачається з матеріалів справи, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог середовища, проведеної у період з 22 липня по 11 серпня 2015 року та оформленої актом № 96/01-01-14, Держекоінспекцією у Полтавській області винесено припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305.

Згідно до п. 1,3,4 вказаного припису відповідач зобов'язав ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод": розробити план організаційно технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом, копію наказу і плану представити Держекоінспекції у Полтавській області; забезпечити попередню очистку промислових стоків, що утворюються в результаті виробничої діяльності ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" шляхом встановлення очисних споруд необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії.

Про хід виконання кожного пункту припису надати звіт до Держекоінспекції у Полтавській області.

Правовою підставою висновку відповідача про порушення ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, є приписи п. 1 ч. 1ст. 98 ВК України, а саме: перевищення позивачем вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод та їх забрудненні і засміченні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем порушення ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" вимог п. 1 ч. 1 ст. 98 ВК України, у зв'язку з чим припис від 17 серпня 2015 року № 05-21-305 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 98 ВК України забороняється введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об'ємів забору і скидання води.

Тобто, заборона на введення в дію об'єктів, незабезпечених пристроями і очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, стосується нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об'єктів.

Водночас, як вірно установлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до експертного звіту від 19 червня 2013 року № 17-0999-13 (17-0116-13)П щодо розгляду проектної документації вбачається, що реконструкції (переплануванню) підлягав склад тари та суміжних приміщень на ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" під виробництво кисломолочного сиру головного виробничого корпусу № 1 та існуючих мереж водопостачання та водовідведення.

Також влаштуванню підлягали системи каналізації, а саме: побутової (проектована нова та заміна існуючих труб), дощової (демонтується стара і проектується нова система), виробничої (демонтується стара і проектується нова).

Згідно цього експертного звіту встановлено, що зазначена документація розроблена з дотриманням вимог санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології. Загальна площа приміщень ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" складає 10337,05 кв. м., у тому числі реконструйованих - 3277,5 кв. м.

Разом з цим, зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 грудня 2012 року вбачається, що загальна площа приміщень позивача є значно більшою, ніж реконструйовані приміщення.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними твердження суду апеляційної інстанції, що реконструкції підприємства ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" у цілому не відбувалося, а було реконструйовано лише склад тари та суміжні приміщення позивача під виробництво кисломолочного сиру головного виробничого корпусу № 1.

Крім того, відповідно до протоколів вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод, залучених позивачем до матеріалів справи, встановлено перевищення вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" за показниками: рН, завислі речовини, залізо загальне, мінералізація, ХСК, фосфати, нафтопродукти, жири, відносно тимчасово погоджених концентрацій забруднюючих речовин, визначених додатковими угодами до Договору від 01 листопада 2003 року № 192.

Проте, з вказаних вимірювань не вбачається, що перевищення вимог кількісних та якісних характеристик стічних вод ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" відбувалося саме за рахунок реконструйованих приміщень позивача. Доказів того, що викид понаднормово засмічених речовин відбувався лише за рахунок реконструйованих приміщень, відповідачем ані до судів попередніх інстанцій, ані у касаційній скарзі не надано.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що між позивачем та Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" укладено договір № 192 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно п. 4.1 якого Водоканал приймає стічні води абонента, які не можуть бути використанні виробництвом після локального очищення і які не призводять до порушення роботи системи комунальної каналізації, додержують безпеку їх експлуатації та можуть бути очищені на очисних спорудах разом зі стічними водами міста, відповідно до правил та БНіП
2.04.03-85.

При цьому, Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" жодного разу не було заявлено про неможливість приймання стічних вод ПАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" та не пред'являлися будь-які претензії до позивача стосовно властивостей таких вод, а тому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що стічні води позивача не призводять до порушень чи будь-яких збоїв у роботі каналізаційної системи міста, а потужностей водоканалу цілком достатньо для їх доочищення до законодавчо встановлених норм для подальшого скидання у водойми.

Інших доводів та доказів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.

За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін