Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 280/7176/22

провадження № К/990/10771/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зміну запису в трудовій книжці, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Кисіля Р. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Юрко І. В., суддів: Чабаненко С. В., Чумака С. Ю.,

І. Обставини справи

1. У грудні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вишняков Дмитро Олександрович звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі також - ГУНП в Запорізькій області), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області щодо невидачі позивачу трудової книжки у день звільнення;

1.2. стягнути з ГУНП в Запорізькій області, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 01 листопада 2022 року до 17 листопада 2022 року;

1.3. зобов`язати ГУНП в Запорізькій області видати наказ щодо визнання запису у трудовій книжці ОСОБА_2 від 31 жовтня 2022 року недійсним і внесення нового запису до трудової книжки щодо дати звільнення, а саме: зазначити дату звільнення 17 листопада 2022 року.

2. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 28 грудня 2022 року адміністративний позов залишив без руху, надавши строк у десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позову шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій наказу про звільнення позивача та трудової книжки позивача; документу про сплату судового збору за звернення до суду з даним позовом в установленому законом розмірі; доказів надіслання відповідачу копії позову із доданими до нього документами; заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із доказами поважності таких причин.

3. 03 січня 2023 року від представника позивача до суду надійшла заява, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду, квитанцію про сплату судового збору, докази надіслання позову відповідачу та копію 4 та 5 сторінок трудової книжки.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду зазначено, що позивач подав рапорт від 13 жовтня 2022 року про звільнення з поліції за власним бажанням, оскільки мав намір вступити до лав Збройних Сил України. В листопаді 2022 року після звільнення з поліції позивача поставлено на військовий облік та направлено на медичний огляд, після чого запропоновано проходження служби у підрозділі Національної гвардії Гепард (більш конкретна інформація є засекреченою).

4. Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 10 січня 2023 року визнав зазначені в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними та повернув позовну заяву з підстав пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги автор зазначив, що предметом позову є стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із несвоєчасною видачою трудової книжки, а тому для цієї категорії справ встановлюється тримісячний строк звернення до суду. Вказав, що цей спір стосується невиплати всіх сум, що належить працівникові при звільненні, а тому, на думку скаржника, строк звернення до суду з цим позовом взагалі не пропущено.

6. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2023 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року в адміністративній справі № 280/7176/22 залишив без змін.

7. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що наказом ГУНП в Запорізькій області від 31 жовтня 2022 року № 1164 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 31 жовтня 2022 року. Водночас трудову книжку видано позивачу 17 листопада 2022 року. При цьому до суду позивач звернувся 24 грудня 2022 року. Таким чином суди дійшли висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку звернення до суду визнані неповажними.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. В мотивування касаційної скарги вказує, що єдиною підставою повернення позовної заяви є той факт, що суди не встановили поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.

Також зазначає, що предметом спору у цій справі є стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із несвоєчасною видачою трудової книжки, а тому строк звернення до суду для цієї категорії спору є три місяці та обраховується у відповідності до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

10. Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова апеляційного суду; підставами касаційного оскарження є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

11. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

12. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

14. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

15. Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

16. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваних судових рішень суду, Верховний Суд виходить із такого.

17. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

18. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.

19. За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

20. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

21. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

22. Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

23. У доводах касаційної скарги автор, серед іншого, вказує на застосування у цій категорії спору тримісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другої статті 233 КЗпП України, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

24. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є строк звернення з цим позовом до суду та у разі пропущення цього строку наявність підстав для його поновлення, слід звернути увагу на таке.

25. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися внести новий запис до трудової книжки щодо дати звільнення, а саме: замість 01 листопада 2022 року, зазначити дату звільнення 17 листопада 2022 року, тобто день видачі позивачу трудової книжки, та відповідно, нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за період з 01 листопада 2022 року до 17 листопада 2022 року.

26. Отже, у випадку, що склався, фактично підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу, є саме незгода із датою звільнення позивача з публічної служби.

27. Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження публічної служби.

28. За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

29. Отже, у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

30. Таким чином строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

31. Отже, безпідставними є твердження представника позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про стягнення заробітної плати, у зв`язку з чим до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, адже вказані вимоги у цьому спорі є похідними, оскільки, як вже зазначалося, він стосується оскарження бездіяльність відповідача щодо невидачі трудової книжки особі у день звільнення, а тому строк звернення до суду за позовом щодо проходження публічної служби, охоплюється спеціальною нормою, тобто частиною п`ятої статті 122 КАС України.

32. У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

33. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

34. В аспекті наведеного Верховний Суд також вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

35. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

36. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

37. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

38. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

39. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

40. Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Разом з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

41. У контексті наведеного, слід зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

42. Зі встановлених судами обставин справи висновується, що наказом ГУНП у Запорізькій області від 31 жовтня 2022 року № 1164 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31 жовтня 2022 року. У день звільнення позивач трудову книжку не отримав, що підтверджується наданою адвокатом до матеріалів справи копією розписки про отримання трудової книжки позивачем лише 17 листопада 2022 року. При цьому 29 листопада 2022 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати розрахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з окремим вказанням середньоденної заробітної плати за вказаний період. Відповідь на адвокатський запит просив надіслати протягом п`яти робочих днів на офіційну електронну адресу адвоката Вишнякова Д. О.: ІНФОРМАЦІЯ_1 або на адресу поштового листування: 69010, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 105-40. Відповідач листом від 05 грудня 2022 року № 1760/05/12-2022 розглянув запит від 29 листопада 2022 року та поінформував, що на теперішній час нормативно-правові акти, відповідно до яких визначається методика розрахунку розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення, відсутні. Також листом від 08 грудня 2022 року № 2795/05/3-22 відповідач повідомив, що розглянув запит з приводу надання інформації про дату видачі ОСОБА_1 трудової книжки та надання підтверджуючих копій документів (розписку про отримання трудової книжки).

43. Наведене свідчить, що наказ ГУНП у Запорізькій області № 1164 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції видано 31 жовтня 2022 року. Водночас позивач, отримавши 17 листопада 2022 року трудову книжку, з цим позовом звернувся до суду 24 грудня 2022 року, пропустивши строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Крім того адвокат позивача 29 листопада 2022 року звертався до ГУНП у Запорізькій області із запитами, які безпосередньо стосуються предмету спору, що насамперед свідчить про обізнаність, на думку позивача, порушених його прав.

44. Варто зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

45. У касаційній скарзі автор також вказав, що відповідач направив відповідь на адвокатський запит поштовою кореспонденцією лише 19 грудня 2022 року та відповідно отримано адвокатом 23 грудня 2022 року. Таким чином після отримання вказаного листа представник позивача подав 24 грудня 2022 року позов через підсистему "Електронний суд".

46. Натомість у матеріалах справи міститься роздруківка про направлення відповідачем відповіді на запит на офіційну електронну пошту адвоката 09 грудня 2022 року (а.с. 88).

47. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

48. Для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

49. Як свідчать матеріали справи, наказ ГУНП у Запорізькій області № 1164 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції видано 31 жовтня 2022 року та згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України останнім днем строку звернення до суду є 30 листопада 2022 року.

50. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість, незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

51. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивача особисто повідомлено та ознайомлено в письмові формі щодо евакуації 24 лютого 2022 року особових справ (трудової книжки та військово-облікового документу) працівників ГУНП в Запорізькій області у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Крім того в ознайомленні зазначено, що у зв`язку зі звільненням зі служби в поліції, трудова книжка буде видана після усунення причин, які зумовили евакуацію, або за першої нагоди. Позивач вказане ознайомлення підписав особисто 31 жовтня 2022 року, тобто у день звільнення. Жодних зауважень або претензій до вказаного повідомлення позивачем не вказав (а.с. 84).

52. Відтак, не отримавши трудову книжку в день звільнення, позивач був обізнаний про порушення своїх прав саме у день звільнення - 31 жовтня 2022 року.

53. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відлік строку для оскарження бездіяльності відповідача розпочався саме з 31 жовтня 2022 року.

54. Положення КАС України встановлюють чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.

55. З огляду на зазначені вище висновки щодо строків звернення до суду в межах спірних правовідносин, які склались у цій справі, варто вказати, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено поважних причин пропущення встановленого КАС України строку звернення до суду з цим позовом та в матеріалах справи такі докази відсутні, а відтак суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував положення пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

56. Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, що свідчить про відсутність підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

57. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі № 280/7176/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова