Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2019 року

Київ

справа №425/38/17

адміністративне провадження №К/9901/18865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 425/38/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області, прийняту 28 лютого 2017 року у складі судді Романовського Є.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному Луганської області (далі - управління, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дій щодо невиплати компенсації втрати частини доходу (пенсії) у зв`язку з припиненням виплати пенсії, починаючи з 01 березня 2016 року по 06 жовтня 2016 року та зобов`язання виплатити 743,29 грн. компенсації втрати частини доходу (пенсії), яка передбачена частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і розрахована відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу (пенсії) у зв`язку з припиненням виплати пенсії, починаючи з березня 2016 року по 6 жовтня 2016 року; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному Луганської області виплатити ОСОБА_1 743,29 грн. компенсації втрати частини доходу (пенсії), яка передбачена частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з березня 2016 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з березня 2016 року. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії як працюючому пенсіонеру. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області виплатити ОСОБА_1 утримані в листопаді - грудні 2015 року та січні - лютому 2016 року, як з працюючого пенсіонера грошові кошти з урахуванням компенсації втрати частини доходу.

30 серпня 2016 року рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 травня 2016 року у справі № 425/1472/16-а набрало законної сили.

07 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача щодо нарахування компенсації втрати частини доходу.

Зазначені судові рішення були виконані відповідачем у жовтні 2016 року.

Проте, відповідач листом № 120/р-14 від 14 вересня 2016 року повідомив позивача що на підставі постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 27 травня 2016 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 425/1472/16-а з 01 березня 2016 року поновлено виплату пенсії по інвалідності. Борг по перерахунку за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року в розмірі 43749 грн. буде виплачено в жовтні 2016 року основним способом виплати через відділення Ощадного банку, однак про нарахування та сплату компенсації втрати частини доходу у даній відповіді не зазначив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, в якому ставиться питання про зобов`язання органу пенсійного фонду вчинити відповідні дії в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, оскільки нарахована пенсія виплачена позивачу з порушенням установлених строків, відмова відповідача у компенсації несвоєчасно одержаного доходу не ґрунтується на Законі, у зв`язку із чим вбачаються всі підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

У даній справі суди встановили, що нарахування та виплата позивачу пенсії відбулись у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідних рішень на виконання судових рішень за період з 01 березня 2016 року по 06 жовтня 2016 року.

Відповідачем було порушено строки виплати позивачу, нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії.

Розрахунок суми компенсації за несвоєчасну виплату належних позивачу сум пенсії досліджений судами першої та апеляційної інстанцій, з яким погодився й апеляційний суд.

За таких обставин, зважаючи на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Про порушення своїх прав позивач дізнався після факту несвоєчасної виплати пенсії та, звернувшись до суду у межах шестимісячного строку, він не пропустив строк звернення до суду.

Доводи заявника касаційної скарги, що компенсація виплачується лише, коли пенсія нарахована, але не виплачена є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються зі положеннями частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, відповідно до якої нарахування компенсації втрати частини доходів пов`язується саме із фактом несвоєчасної виплати сум.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 425/38/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду