Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №821/1748/16

адміністративне провадження №К/9901/15946/18

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року ухвалену у складі головуючого судді Варняка С.О., суддів Бездрабка О.І., Кузьменко Н.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року ухвалену у складі головуючого судді Запорожана Д.В,, суддів Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:

- стягнути за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 68466,74 грн.

2. На обґрунтування позову зазначає про невиконання рішення Європейського суду з прав людини з огляду на сплату коштів в неповному обсязі.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Рішенням Європейського суду з прав людини за заявою "Валерій Фуклєв проти України" № 6318/03 від 16.01.2014 року постановлено:

(а) що держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, такі суми, які повинні бути конвертовані в валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:

(і) 6000 євро (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись;

(іі) EUR 240 (двісті сорок) євро компенсації судових та інших витрат, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникові;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Рішення набуло статусу остаточного 16.04.2014 року. Кінцевий термін виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 6318/03 - 16 липня 2014 року.

5. 15.05.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. відкрито виконавче провадження № 43328599 за заявою позивача про примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини № 6318/03 від 16.01.2014.

6. 10.10.2014 Державна казначейська служба України здійснила платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту №6097 від 23.09.2014 на користь ОСОБА_1 у сумі 108 182,72 гривні.

7. Із виписки з карткового рахунку позивача у банку "Ощадбанк" від 23.10.2014 року убачається, що на поточний рахунок позивача 13.10.2014 зарахована сума у розмірі 107641,80 грн.

8. 19.11.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 43328599 на підставі пункту 8 частини1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові зазначено "Рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №6097 від 23.09.2014 у розмірі 108182,72 грн (еквівалент 6240 євро) платіжним дорученням Міністерства юстиції України №8095 від 31.10.2014 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 841,08 грн.

9. Суть спору полягає у визначенні допущення відповідачем порушень при виконанні рішення Європейського суду з прав людини.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

11. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна казначейська служба України здійснила платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту на користь позивача в повному обсязі у сумі 108182,72 гривні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

12. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу для продовження на новий розгляд.

13. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про невиконання рішення Європейського суду з прав людини у тримісячний строк, отримання ним суми в неповному обсязі та про покладення обов`язку сплати будь-яких податків на державу. Також вказує про розгляд справи апеляційним судом без його участі, без врахування його клопотання про забезпечення розгляду справи в режимі відеоконференції.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

14. Згідно з частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

16. Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Рішення це:

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;

17. Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

18. Статтею 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

19. Частинами 1, 2 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинні на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

VI. Позиція Верховного Суду

20. Так судами обох інстанцій встановлено та позивачем не заперечується, що на виконання Рішення Європейського суду з прав людини за заявою "Валерій Фуклєв проти України" №6318/03 від 16.01.2014, Державна казначейська служба України 10.10.2014 здійснила платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту №6097 від 23.09.2014 на користь ОСОБА_1 у сумі 108 182,72 гривні, що свідчить про виконання вказаного Рішення Європейського суду з прав людини, однак з порушенням встановленого тримісячного строку для його виконання.

21. У зв`язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної суми позивачу, державним виконавцем була розрахована пеня та складена вимога від 24.10.2014 до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України в десятиденний строк сплатити на користь позивача суму пені в розмірі 841,08 грн.

22. Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 8095 від 31.10.2014 була сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 841,08 грн.

23. Таким чином, за несвоєчасне виконання Рішення Європейського суду з прав людини Міністерством юстиції України понесено встановлену відповідальність шляхом сплати розрахованої державним виконавцем пені, в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку (0,30%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку

24. Як свідчать матеріали справи позивач зазначає про невиконання Рішення Європейського суду з прав людини з огляду на зарахування на його рахунок грошових коштів в розмірі 107641,80 грн, а не 108182,72 грн та відповідно розраховує недоотриману суму виходячи з конвертування в національну валюту загальної суми визначеної Рішенням Європейського суду з прав людини по курсу станом на 21.10.2016 з вирахуванням виплаченої суми (6240 Євро х 28,222524 - 107641,80 = 68466,74).

25. Як встановлено Судом Державною казначейською службою 10.10.2014 було здійснено платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту на користь ОСОБА_1 у сумі 108 182,72 гривні.

26. Матеріали справи свідчать, що платіж був здійснений на розрахунковий рахунок, визначений позивачем у поданій ним до органу Державної виконавчої служби заяві.

27. Отже перерахунок 108 182,72 грн гривень на картковий рахунок, реквізити якого стягувач ОСОБА_1 надав сам, був здійснений у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до приписів статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».

28. При цьому умови здійснення зарахування коштів на картковий рахунок, утримання банком комісії та її розмір є питанням договірних відносин між ОСОБА_1 та установою банку і не входить до компетенції ані державного виконавця, ані Державної казначейської служби.

29. З цих же підстав, недоотримана ним сума у розмірі 540,92 грн не є додатковою сумою будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникові, в розумінні, викладеному в резолютивній частині Рішенням Європейського суду з прав людини.

30. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виконання Рішенням Європейського суду з прав людини у повному обсязі та відсутність допущених порушень Державною казначейською службою.

31. Щодо доводів касаційної скарги про розгляд справи без участі позивача в суді апеляційної інстанції та подання ним клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції Суд зазначає, що матеріали справи не містять зареєстрованого та долученого до справи клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції, а додане до касаційної скарги роздруковане клопотання не містить доказів про його отримання апеляційним судом.

32. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, копію ухвали та судову повістку отримано позивачем 19.01.2016, що свідчить про його належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

33. За таких обставин суди обох інстанцій належним чином дослідили наявні в матеріалах справи докази та надали їм належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

34. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

35. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З урахуванням наведеного, Суд уважає, що оскаржені судові рішення ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи, правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

37. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

38. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

39. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська