Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа №815/2241/15

касаційне провадження №К/9901/19391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 (суддя Аракелян М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі № 815/2241/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 № 0000101700, від 27.02.2013 № 0000111700, від 26.02.2013 № 0000121700.

Мотивуючи позовні вимоги Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилався на порушення порядку здійснення контрольного заходу щодо нього, а також на те, що висновки акта перевірки не обґрунтовані посиланням на досліджені первинні документи.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.08.2015 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2015 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 72.9 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 9.12 статті 9, пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 3.1 - 3.4 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що судами не враховано факти та обставини, які в даному випадку мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 72.9 статті 72 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2011, результати якої оформлено актом від 30.01.2013 № 65/17-203681617.

За її наслідками Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області дійшла висновку про порушення позивачем вимог: статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 9.12 статті 9, пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неповного відображення валового доходу в даних податкового обліку, що призвело до заниження чистого доходу та валового доходу за другий квартал 2008 року на суму 45141,11 грн.; пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на проведення розрахункової операції на суму 45141,11 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки; абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстави несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 45141,11 грн.; пунктів 3.1 - 3.4 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з відсутністю торгового патенту на момент здійснення реалізації товарів.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.02.2013 № 0000101700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 6771,17 грн. за основним платежем та 1015,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 27.02.2013 № 0000111700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 225706,55 грн.; від 26.02.2013 № 0000121700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за провадження торговельної діяльності (роздрібна торгівля), сплаченого фізичними особами, в розмірі 200,00 грн.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку надіслання на адресу платника (вручення платнику) обов'язкового письмового запиту з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження для усунення сумнівів контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що в порушення зазначеної вимоги податкового законодавства контролюючим органом обов'язковий письмовий запит не складався та на адресу позивача не направлявся, доказів його існування в судовому процесі відповідачем не надано.

Таким чином, фактично позапланову документальну невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено органом доходів і зборів без дослідження первинних документів та без отримання від нього письмових пояснень в порядку підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Невиконання, в свою чергу, вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції в податкового органу на прийняття актів індивідуальної дії.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Утім, як з'ясовано судами, всі висновки акта перевірки від 30.01.2013 № 65/17-203681617 ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка має додатковий характер і сама собою без дослідження документів, визначених Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не може бути єдиною та достатньою підставою для об'єктивного висновку про порушення позивачем вимог статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 9.12 статті 9, пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та заниження ним чистого доходу й валового доходу за другий кварталі 2008 року на суму 45141,11 грн. Не знайшло документального підтвердження під час вирішення спору в попередніх судових інстанціях і факт порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки будь-яких доказів на підтвердження здійснення позивачем господарських операцій у другому кварталі 2008 року органом доходів і збрів не представлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 у справі № 815/2241/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк