Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.12.2025 року у справі №440/664/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 440/664/25

адміністративне провадження № К/990/39573/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 (суддя Чеснокова А.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 (колегія суддів у складі головуючого судді Калиновського В.А., суддів Бегунца А.О., Русанової В.Б.) у справі №440/664/25 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області, Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Миргородської районної військової адміністрації Полтавської області (далі - відповідач, УСЗН), Відділу з питань ветеранської політики Миргородської районної військової (державної) адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Інфоресурс", в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН від 20.12.2024 №82 про відмову в наданні ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;

зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_2 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на протиправність рішення від 20.12.2024 про відмову в наданні ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки до заяви про надання такого статусу були додані всі необхідні документи, визначені пунктом 4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 №740.

Позивачка вважає, що в УСЗН не було підстав відмовляти в наданні зазначеного статусу з посиланнями на необхідність надання постанови ВЛК про причинний зв`язок смерті військовослужбовця ОСОБА_3 з формулюванням "поранення, що призвело до смерті, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", оскільки це не передбачено вимогами чинного законодавства.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим Гадяцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 23.07.2024 (повторно), батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 .

4. Відповідно до свідоцтва Серія НОМЕР_2 про смерть, виданого 15.01.2019 Гадяцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 48 років, про що 15.01.2019 складено відповідний актовий запис №22. Місце смерті Україна, Донецька область, Бахмутський район, на дорозі біля с. Миколаївка-2.

5. Довідкою Військової частини НОМЕР_3 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 22.01.2019 №111 підтверджено, що ОСОБА_3 дійсно в період з 29.05.2018 по 04.06.2018, з 03.07.2018 по 10.01.2019 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

6. За змістом витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців від 03.06.2019 №253 травма колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , 1970 року народження, - "Переохолодження. Набряк головного мозку", одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (підстава: протокол засідання ВЛК Північного регіону №253 від 03.06.2019), призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 15.01.2019 Гадяцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області; лікарським свідоцтвом про смерть №21, виданим 12.01.2019 Бахмутським відділенням Донецького обласного бюро СМЕ; постановою про закриття кримінального провадження від 28.03.2019 слідчого Краматорського ТУ Державного бюро розслідувань; актом службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 16.01.2019, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_3 .

7. 25.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 із заявою про надання йому статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 .

До цієї заяви заявниця додала, зокрема, довідку Військової частини НОМЕР_3 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 22.01.2019 №111 та витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишніх військовослужбовців від 03.06.2019 №253.

8. УСЗН листом від 05.12.2024 №03-08/2651 проінформувала ОСОБА_1 про те, що питання встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України синові ОСОБА_2 може бути розглянуто територіальним управлінням соціального захисту населення за місцем реєстрації за наявності відповідних підстав та пакету документів.

9. У подальшому, УСЗН рішенням від 20.12.2024 №82 відмовило позивачці у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України громадянину ОСОБА_2 . Причиною відмови у встановленні статусу УСЗН зазначило, що причина смерті ОСОБА_3 не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

10. УСЗН листом від 20.12.2024 №03-08/2788 додатково повідомило ОСОБА_1 про те, що оскільки смерть ОСОБА_3 не пов`язана із захистом Батьківщини, Комісією з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу та видачі посвідчень окремим категоріям громадян УСЗН прийнято рішення про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України ОСОБА_2 , оформлене протоколом від 20.12.2024 №82.

11. Вважаючи протиправним рішення від 20.12.2024 про відмову в наданні ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, позивачка в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, у задоволенні позову відмовив.

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про обґрунтованість та правомірність оспорюваного рішення з підстав того, що причина смерті ОСОБА_3 не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Не погодившись з рішеннями суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд.

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржниця визначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

16. Як на підставу касаційного оскарження, скаржниця покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на цей час відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування судами статті 2, пункту 5 частини першої, статті 10-1 та частини сьомої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), підпункту "а" пункту 1 статті 16-2, підпунктів 2-3 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), підпункту 4 пункту 4 та підпункту 6 пункту 16 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740 (далі - Порядок №740) у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону №3551-XII та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

17. Крім того, скаржниця посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики при розгляді судових справ щодо застосування статті 2, пункту 5 частини першої статті 10-1 та частини сьомої статті 15 Закону № 3551-XII , підпункту "а" пункту 1 статті 16-2, підпунктів 2-3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, підпункту 4 пункту 4 та підпункту 6 пункту 16 Порядку №740 у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-XII та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Оскільки, на думку скаржниці, суди доходять протилежних висновків про застосування наведених норм права щодо обґрунтованості та правомірності рішень місцевих підрозділів з питань ветеранської політики про відмову у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі, коли заявники не додають до заяви про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України постанову військово-лікарської комісії, якою визначається причинний зв`язок захворювання, травми, яке при звело до смерті військовослужбовця, у формулюванні, вказаному у підпункті "а" пункту 21.5 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

18. Окрім наведеного, скаржниця покликається на підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки у зв`язку з формуванням державної політики щодо більшого рівня соціального статусу сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України виникає потреба в отриманні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та на підпункт "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, так як суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки відповідно до статті 263 КАС України суд не розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи у правовідносинах між заявниками з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону 3551-II та місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики при розгляді заяв про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

19. Отже, підставами для відкриття касаційного провадження у цій справі є пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та підпункти "а", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правомірність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.

21. Відповідач вважає, що смерть чоловіка позивачки наступила внаслідок переохолодження та набряку головного мозку, і не пов`язана із захистом Батьківщини.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

23. Спірним у цій справі є правомірність надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України і пов`язаність смерті загиблого (померлого) із захистом Батьківщини.

24. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25. Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону №2011-XII).

26. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

27. Закон №3551-XІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

28. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

29. Частинами 2-8 цієї норми передбачено, що порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання особам, зазначеним у пункті 4 частини першої цієї статті, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;

б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

в) висновок судово-медичної експертизи.

До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

У такій заяві зазначаються відомості, необхідні для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не володіє такими відомостями (документами), орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймає рішення про надання відповідного статусу.

30. З наведених норм вбачається, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

31. Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок №740.

32. Підпунктом 4 пункту 4 Порядку №740 передбачено, що для заявників з числа членів сімей осіб (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій), зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинула (пропала безвісти) або померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою згідно з додатком 1; постанова (рішення) відповідної військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

Для заявників з числа членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; контракт добровольця територіальної оборони; довідка за формою згідно з додатком 1, видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної громади, за клопотанням командира добровольчого формування територіальної громади; висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти). Для заявників з числа членів сімей працівників підприємств, установ, організацій: свідоцтво про смерть або рішення суду про визнання безвісно відсутнім; документи про безпосереднє залучення особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів, про виконання особою мобілізаційних завдань (замовлень) для участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах та у період здійснення зазначених заходів (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних/службових розслідувань за фактами отримання поранень, документи, що підтверджують виконання підприємством, установою і організацією мобілізаційних завдань (замовлень), а також документи, що були підставою для прийняття керівником підприємства, установи і організації рішення про направлення особи у таке відрядження; висновок судово-медичної експертизи (крім випадків, коли особа пропала безвісти).

33. Пунктами 5, 13, 16 Порядку №740 визначено, що для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики заяву.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі).

Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі: 1) якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону; 2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку; 3) подання неправдивих відомостей; 4) виявлення підробок у поданих документах; 4-1) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку; 5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою, яка загинула (пропала безвісти) або померла, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; 6) коли причина смерті внаслідок поранення (контузії, каліцтва або захворювання) особи, яка загинула (пропала безвісти) або померла, не пов`язана із безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішення місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики, прийняте за результатами розгляду заяви, може бути оскаржене відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

34. Таким чином, положення підпункту 6 пункту 16 Порядку №740 свідчить про те, що відмова у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається у випадку, коли причина смерті не пов`язана із безпосередньою участю в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

35. Як установлено судами, зі змісту Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону від 03.06.2019 №253 вбачається, що травма колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , 1970 року народження, - "Переохолодження. Набряк головного мозку", яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , одержана в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

36. В довідці Військової частини НОМЕР_3 від 22.01.2019 №111 зазначено про те, що сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 29.05.2018 по 04.06.2018, з 03.07.2018 по 10.01.2019 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

37. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, дійшли висновку, що причина смерті ОСОБА_3 не пов`язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки висновувалися лише на тому, що у Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону від 03.06.2019 №253 зазначено причину смерті "Переохолодження. Набряк головного мозку".

38. Однак, суди не дослідили і не надали оцінку змісту довідки Військової частини НОМЕР_3 від 22.01.2019 №111, наявній у матеріалах справи, в якій зазначено про те, що сержант ОСОБА_3 дійсно в період з 29.05.2018 по 04.06.2018, з 03.07.2018 по 10.01.2019, тобто по день фактичної смерті, безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

39. Суди не врахували і не надали оцінку тому, що у цьому ж самому витягу зазначено, що травма колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 , 1970 року народження, одержана в результаті нещасного випадку, пов`язана з проходженням військової служби, що підтверджується зокрема, лікарським свідоцтвом про смерть №21, виданим 12.01.2019 Бахмутським відділенням Донецького обласного бюро СМЕ, постановою про закриття кримінального провадження від 28.03.2019 слідчого ТУ Державного бюро розслідувань, актом службового розслідування за фактом смерті військовослужбовця від 16.01.2019, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_3 .

Суди не дослідили наведені документи, які слугували підставою для складання Протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців.

40. Суди не з`ясували, чи брав ОСОБА_3 участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

41. Відповідні документи (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості, рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не були витребувані і не досліджені судами.

42. Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в справі.

43. Обов`язок суду встановити обставини справи при розгляді позову випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

44. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

45. При наданні оцінки наданим сторонами доказам підлягають врахуванню приписи частин першої та другої статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

46. У межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи, з огляду на що не були з достовірністю встановлені обставини справи, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги.

47. За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

48. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

49. Верховний Суд не може визнати законним і обґрунтованим судові рішення попередніх інстанцій, оскільки не встановлення предмета доказування та/або ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

50. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

51. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права в частині встановлення обставин і дослідження доказів, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №440/664/25 скасувати, справу №440/664/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя С.Г. Стеценко