Постанова КАС ВП від 11.12.2025 року у справі №440/3168/23

Друк

Пошук

301

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.12.2025 року у справі №440/3168/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа №440/3168/23

адміністративне провадження № К/990/43457/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Карлівського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 (суддя - Кукоба О. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023 (колегія суддів у складі: Чалого І. С., Ральченка І. М., Катунова В. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі - УДМС України в Полтавській області, відповідач-1), Карлівського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області (далі - Карлівський сектор УДМС у Полтавській області, відповідач-2), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність УДМС України в Полтавській області у скасуванні та знищенні номера УНЗР, присвоєного позивачу, у вилученні з сервера міграційного органу персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її подальшого обліку без використання засобів ЄДДР, тобто за прізвищем, ім`ям, по-батькові та роком народження, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ);

- визнати протиправною відмову Карлівського сектора УДМС у Полтавській області у оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503-ХІІ у зв`язку із непридатністю використання її паспорта у вигляді електронної картки № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Карлівський сектор УДМС у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність відмови територіального органу міграційної служби в обміні паспорта громадянина України у формі ID-картки, з огляду на його пошкодження на паспорт громадянина України у формі книжечки, а також скасуванні та знищенні номера УНЗР, присвоєного позивачу, у вилученні з сервера міграційного органу персональних даних ОСОБА_1 . На переконання позивачки, на сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно обігу та використання паспорта громадянина України, як у вигляді паспортної книжечки (Положення № 2503-ХІІ), так і у вигляді паспортної картки (Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI)), а тому, на думку позивачки, позбавлення її, як громадянки України, права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів останньої.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

23.10.2018 позивачка звернулася до Карлівського сектору УДМС у Полтавській області із заявою-анкетою № 2427962 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

12.11.2018 ОСОБА_1 виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 та присвоєно УНЗР 19841210-03484.

30.07.2022 позивачка звернулася до Карлівського сектору УДМС у Полтавській області із заявою, у якій просила вилучити та знищити її персональні дані з бази даних ДМС України, надані під час оформлення її паспорта у вигляді картки у зв`язку з пошкодженням та непридатністю для використання.

Листом Карлівського сектору УДМС у Полтавській області від 02.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для задоволення її звернення, оскільки вона добровільно звернулась до органу міграції із заявою про оформлення паспортного документа у вигляді картки та була поінформована щодо обробки її персональних даних відповідно до сформульованої мети, висловивши згоду у письмовій формі.

У заявах від 13.09.2022 позивачка просила вести її облік згідно з Положенням № 2503-ХІІ, без використання номера УНЗР; видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Листом Карлівського сектору УДМС у Полтавській області від 12.10.2022 позивачці роз`яснено порядок оформлення паспорта громадянина України та зазначено про відсутність підстав для виключення інформації про неї з Єдиного державного демографічного реєстру.

20.10.2022 позивачка звернулася до Карлівського сектору УДМС у Полтавській області із заявою від 07.10.2022 про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, до якої додала: заяву встановленої форми, копію свідоцтва про народження, дві фотокартки, витяг з Реєстру територіальної громади.

Листом Карлівського сектору УДМС у Полтавській області від 16.11.2022 позивачку повідомлено про відсутність підстав для видачі паспортного документа у формі книжечки, оскільки її вже документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 12.11.2018, дійсний до 12.11.2028. Відповідач зазначив, що для визнання недійсним, вилучення, анулювання та знищення вказаного паспорту відсутні правові підстави (пункт 108 Порядку). До заяви не додано рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС України оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Видалення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру не передбачено чинним законодавством.

Не погодившись з позицією відповідачів, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 (з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023, позов задоволено частково. Зобов`язано Карлівський сектор УДМС у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок № 456). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, ураховуючи неподання позивачкою всіх необхідних документів для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, не знайшов правових підстав для задоволення позовної вимоги позивачки про визнання протиправною відмови Карлівського сектору УДМС у Полтавській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Оскільки в апеляційних скаргах не було наведено доводів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не перевіряв, зважаючи на вимоги частини другої статті 308 КАС України.

Стосовно вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльності УДМС України в Полтавській області у скасуванні та знищенні номера УНЗР, присвоєного позивачу, у вилученні з сервера міграційного органу персональних даних позивача та її подальшого обліку без використання засобів ЄДДР, тобто за прізвищем, ім`ям, по батькові та роком народження, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, суди попередніх інстанцій, зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону № 2297-VI, як і Закону № 5492-VI та є достовірною, дійшли висновку про відсутність підстав для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача з Реєстру.

Водночас, зазначивши про те, що позбавлення особи можливості користуватися паспортом у формі книжечки або примушування її до отримання такого паспорту у формі картки становитиме втручання держави в особисте життя особи та не відповідатиме задекларованим правам та свободам особи та практиці Європейського суду з прав людини, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, керуючись положеннями Тимчасового порядку № 456, суди уважали за можливе задовольнити вимогу позивачки про зобов`язання Карлівського сектору УДМС у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, УДМС України в Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач-1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не урахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 0940/2105/18. У цій справі Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд, оскільки судами не надавалося оцінки поданою особою заяви-анкети та документів на оформлення паспорта у вигляді ID-картки і наданню згоди на обробку персональних даних, в результаті обробки яких такій особі присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 у справі № 160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, проігнорував практику Верховного Суду та помилково зробив висновок, що справа є типовою для зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Також просить звернути увагу на постанову Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, в якій колегія судів посилаючись на джерела права й акти їх застосування взяла до уваги постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 160/1/21, в якій зазначені висновки судів попередніх інстанцій, а також відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорта громадянина України у формі ID-картки.

Позиція інших учасників справи

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що міграційна служба не пояснила їй наслідки у наданні згоди на обробку її персональних даних, що є обов`язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки шляхом подання заяви-анкети, а тому, на її думку, використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру є незаконним, не спростовує зазначеного висновку судів попередніх інстанцій, оскільки спірні правовідносини сторін в частині присвоєння позивачу номера УНЗР, внесенні персональних даних позивача до ЄДДР виникли під час отримання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки за заявою-анкетою № 2427962 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Також позивачка посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17.

Від відповідача-2 відзиву на касаційну скаргу або заяви про приєднання до касаційної скарги до суду не надходило.

Рух касаційної скарги

22.12.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга УДМС України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 440/3168/23.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.01.2024 № 12 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 440/3168/23 у зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А. Г., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 440/3168/23.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою УДМС України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.12.2025 № 1521/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 440/3168/23 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 440/3168/23.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення № 2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

06.12.2012 набрав чинності Закон № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

За змістом частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону № 2297-VI. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення № 2503-XII; з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745) (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія).

За змістом пункту 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

Згідно з пунктом 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Пунктом 131 Порядку № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Згідно з пунктом 1 розділу І Тимчасового порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку № 456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 за № 415 «Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185».

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу IV Тимчасового порядку № 456 обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Пунктом 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 передбачено, що для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Відповідно до розділу Х Тимчасового порядку № 456 територіальний підрозділ державної міграційної служби відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.

Відповідно до пунктів 5-8 частини другої статті 8 Закону № 2297-VI суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

З матеріалів справи убачається, що у цій справі позивачка оспорює протиправну, на її думку, відмову територіального органу міграції в обміні паспорта громадянина України у формі ІD-картки на паспорт у формі книжечки зразка 1994 року, а також бездіяльність відповідача-1 у скасуванні та знищенні номера УНЗР, присвоєного позивачці, у вилученні з сервера міграційного органу персональних даних позивачки та її подальшого обліку без використання засобів ЄДДР, тобто за прізвищем, ім`ям, по батькові та роком народження, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Так, у поданій до Карлівського сектору УДМС у Полтавській області заяві від 07.10.2022 позивачка просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, з огляду на пошкодження та непридатність до використання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки.

Аналіз норм законодавства, якими урегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21 (на яку посилається відповідач-1 у своїй касаційній скарзі).

Доводів щодо незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у цій частині вимог у касаційній скарзі не наведено.

Отже, у цій частині правильність висновків судів попередніх інстанцій не може бути перевірена судом касаційної інстанції, зважаючи на вимоги статті 341 КАС України.

Щодо вимоги позивачки зобов`язати Карлівський сектор УДМС у Полтавській області оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, то суд першої інстанції, зазначивши про те, що позбавлення особи можливості користуватися паспортом у формі книжечки або примушування її до отримання такого паспорту у формі картки становитиме втручання держави в особисте життя особи та не відповідатиме задекларованим правам та свободам особи та практиці Європейського суду з прав людини, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, керуючись положеннями Тимчасового порядку № 456, задовольнив цю вимогу позивачки.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишив без змін.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень щодо зобов`язання Карлівського сектору УДМС у Полтавській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 неправильно визначили релевантні джерела матеріального права, які регулюють порядок оформлення та видачі паспорта у традиційній формі книжечки, згідно прохальної частини позовних вимог.

Отже, Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішень ураховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, сторони та заявлені у справі, що розглядається, позовні вимоги містять визначені Верховним Судом у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) ознаки типової справи.

Верховний Суд указує на часткову помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Верховний Суд ураховує, що правова позиція щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

У постанові від 15.08.2019 у справі № 0940/2105/18, на неврахування якої посилається скаржник, Верховний Суд аналізував, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначено основні ознаки типової справи, за яких спори відкриті в інших судах є типовими для даної зразкової справи: позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, зокрема, таке.

По-перше, позивачка у справі № 440/3168/23 зверталася до органу міграційної служби із заявами про вилучення та знищення її персональних даних з бази даних ДМС України, наданих під час оформлення її паспорта громадянина України у вигляді ID-картки у зв`язку з пошкодженням та непридатністю для використання; ведення її обліку згідно без використання номера УНЗР; видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

При цьому, як зазначено вище, підставою виникнення спору у цій справі слугувало надання відмови позивачці у видачі їй паспорту громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з тим, що її вже документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , дата видачі 12.11.2018, дійсний до 12.11.2028. Крім того, позивачку було повідомлено про відсутність підстав для задоволення її звернення, оскільки вона добровільно звернулась до органу міграції із заявою про оформлення паспортного документа у вигляді ID-картки та була поінформована щодо обробки її персональних даних відповідно до сформульованої мети, висловивши згоду у письмовій формі.

Отже, фактично позивачка звернулася із вимогою про обмін пошкодженого паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.

По-друге, матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2018 ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 .

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із наведеним, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли справу № 440/3168/23 до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

З огляду на наведене, колегія суддів уважає безпідставними посилання позивачки на її небажання надати згоду на обробку персональних даних та намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що використання позивачкою паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок волевиявлення останньої, тобто позивачка надала згоду на обробку персональних даних та їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з його непридатністю для користування, жодним чином не порушує права позивачки та у будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

З указаного також необхідно дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Верховний Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21

У зв`язку із наведеним, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог в частини зобов`язання Карлівського сектору УДМС у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

Інші доводи касаційної скарги відповідача-1 судом не аналізуються, оскільки такі не були підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині задоволених позовних вимог, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню у частині задоволених позовних вимог щодо зобов`язання Карлівського сектору УДМС у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку № 456, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові. В іншій частині, яка не була предметом касаційного перегляду, судові рішення залишаються без змін

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 440/3168/23 скасувати у частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Карлівського сектору Управління Державної міграційної служби у Полтавській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.

Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько

А.В. Жук ,

Судді Верховного Суду