Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №823/369/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №823/369/17

провадження №К/9901/42617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської районної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Тимошенко В.П. від 08 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 24 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року Приватне підприємство "Колос Чигиринщини" звернулось до суду із позовом до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А., Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення (індексний номер 28603970) про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" на підставі договору від 04.03.2010 права оренди земельної ділянки, площею 1,8971 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. (індексний номер 28603970) щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" на підставі договору від 04.03.2010 права оренди земельної ділянки, площею 1,8971га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_3

3. Рішення судів мотивовані тим, що державний реєстратор не довів, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права за позивачем. Спірне рішення прийнято в період дії договору від 30.05.2011 №208 та додаткового договору від 30.05.2011 №208 про оренду земельної ділянки терміном до 27.07.2025.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2010 між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» укладено договір оренди землі № б/н.

Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується внесення запису №13570608 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 04.03.2010. Підстава внесення запису - рішення від 04.03.2016 (індексний номер 28603970) державного реєстратора Грицаєнко О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації.

30.05.2011 між ОСОБА_3 як орендодавцем, та Приватним підприємством «Колос Чигиринщини», як орендарем, укладено договір оренди щодо оренди земельної ділянки № 208 з кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 04.08.2011).

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серії НОМЕР_2.

30.05.2015 між цими ж сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі № 28 від 30.05.2011, за умовами якого сторони погодили збільшення строку дії договору оренди на 10 років.

08.02.2017 державним реєстратором Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення № 33763999 про відмову Приватному підприємству «Колос Чигиринщини» у державній реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі додаткового договору від 30.05.2015. Відмова обґрунтована наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, оскільки заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», термін дії зареєстрованого договору оренди не закінчився.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесено запис №13570608 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 04.03.2010, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон». Підстава внесення запису - рішення від 04.03.2016 (індексний номер 28603970) державного реєстратора Грицаєнко О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зміст іншого речового права полягає в передачі в строкове платне користування вищевказаної земельної ділянки терміном на 7 років з правом пролонгації.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» обґрунтована тим, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-4126/11/1470 підтверджено факт набуття ним права оренди на земельну ділянку, а тому рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. № 28603970 є правомірним.

7. У запереченні на касаційну скаргу Приватне підприємство "Колос Чигиринщини", посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

11. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

12. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. У справі, що розглядається, спір виник стосовно правомірності рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права за договором оренди, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон», з підстав існування чинного договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та позивачем. Відтак, у даній справі фактично оскаржується чинність договору оренди, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію речового права, тобто існує спір між двома суб'єктами господарської діяльності щодо права оренди на земельну ділянку (чинності одного з договорів оренди землі).

18. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. У свою чергу, індивідуальні особливості врегулювання правовідносин між сторонами - договором оренди землі.

19. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

20. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

21. Згідно з положеннями статті 17 цього ж Закону об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

22. Оскільки спірні правовідносини фактично виникли між Приватним підприємством "Колос Чигиринщини" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» стосовно права оренди на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

23. За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

24. У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

25. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

26. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

27. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

28. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

29. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

30. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

31. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни, Чигиринської районної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців