Історія справи
Ухвала КАС ВП від 13.11.2018 року у справі №813/933/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №813/933/15
адміністративне провадження №К/9901/19296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року (Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (судді: Шинкар Т.І. (головуючий), Ільчишин Н.В., Пліш М.А.) у справі №813/933/15 (876/8164/16) за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" (далі - відповідач, Підприємство) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Державного підприємства «Львівугілля», що перебуває у податковій заставі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем в добровільному порядку податкового боргу в сумі 11 643 010,00 грн, а вжиті позивачем заходи по його погашенню результатів не дали.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано висновком про те, що відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», майно яких передано в податкову заставу, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, а враховуючи, що відповідно до вимог Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» включення до переліку об'єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» надає їм статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно відокремлених підрозділів Підприємства, яке перебуває на їхньому балансі, відповідно до норм чинного законодавства заборонено.
Суд першої інстанції вказав, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 по справі № 813/6431/14, якою задоволено позов контролюючого органу до ДП «Львівугілля» про стягнення коштів в сумі 11 643 010,00 грн, відстрочено до 31 грудня 2017 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Львівугілля» зареєстроване як юридична особа та взято на податковий облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби з 28.01.2003 за № 02-215.
Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП «Львіввугілля» є добування кам'яного вугілля
Згідно з довідкою про суми податкового боргу станом на 17.02.2015 за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 55 345 264,86 грн.
Також судами встановлено, що з метою погашення заборгованості позивачем на адресу Державного підприємства «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» № 1/171 від 17.06.2003 та друга податкова вимога форми «Ю2» №2/175 від 22.07.2003.
Податковими керуючими 20.10.2014 складено акт № 12 опису майна на загальну суму 1 496 400,00 грн, 22.10.2014 складено акт № 16 опису майна на загальну суму 661 500,00 грн, 22.10.2014 складено акт № 17 опису майна на загальну суму 1 163 500,00 грн, 07.11.2014 складено акт № 19 опису майна на загальну суму 339 400,00 грн, 07.11.2014 складено акт № 20 опису майна на загальну суму 358 000.00 грн, 07.11.2014 складено акт № 21 опису майна на загальну суму 661 500,00 грн, 07.11.2014 складено акт № 22 опису майна на загальну суму 358 000,00 грн, 19.02.2015 складено акт № 4 опису майна на загальну суму 14 434 000,00 грн, про що внесено записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна (а.с.17-14).
Згідно з вказаними актами опису в податкову заставу передано майно (вугілля, відходи шахтного виробництва), що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля»: ВП «Шахта «Великомостівська» (акт №12 від 20.10.2014), ВП «Шахта «Степова» (акт №16 від 22.10.2014, акт №21 від 07.11.2014), ВП «Шахта «Червоноградська» (акт №17 від 22.10.2014, акт №20 від 07.11.2014), ВП «Шахта «Зарічна» (акт №19 від 07.11.2014), ВП «Шахта «Відродження» (акт №22 від 07.11.2014), ВП «Шахта «Лісова» (акт №4 від 19.02.2015) та перебувають на їх балансі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 у справі №813/6431/14, що набрала законної сили, задоволено позовні вимоги контролюючого органу та стягнуто з ДП «Львівугілля», у тому числі і з його відокремлених підрозділів, в користь Державного бюджету України, кошти в розмірі 11 643 010,00 грн за податковим боргом з податку на додану вартість.
З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом на підставі вказаного судового рішення скеровувало інкасові доручення від 11.02.2015 в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках у банку (а.с. 27-28).
Також було встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року, відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 по справі №813/6431/14 до 31 грудня 2017 року. Вищевказана ухвала набрала законної сили.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій та порушення судами норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, зазначає, що судами не враховано наявність ухвали Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 (К/800/32815/15), якою скасовано ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 та відмовлено в задоволенні заяви ДП «Львіввугілля» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 по справі №813/6431/14. Також контролюючим органом вказано, що ДП «Львіввугілля» не визначено, як об'єкт приватизації, а отже на нього не розповсюджується положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна.
9. Підприємством надано заперечення на касаційну в якому, відповідач вказує на необґрунтованість касаційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити таку без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Стаття 19.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14.
Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
11.2. Підпункт 14.1.137 пункту 14.1 статті 14.
Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
11.3. Підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
11.4. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
11.5. Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
11.6. Пункт 59.1 статті 59.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
11.7. Пункт 87.1 статті 87.
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
11.8. Пункт 87.2 статті 87.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
11.9. Пункт 88.1 статті 88.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
11.10. Пункт 88.2 статті 88.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
11.11. Пункт 89.3 статті 89.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
11.12. Пункт 95.1 статті 95.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
11.13. Пункт 95.2 статті 95.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
11.14. Пункт 95.3 статті 95.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
12. Закон України «Про приватизацію державного майна» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Стаття 1.
Приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
12.2. Частина четверта статті 12.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об'єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.
12.2. Частина шоста статті 12.
Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.
13. Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Стаття 1.
Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.
Завершення приватизації - оформлення документів, що підтверджують право власності покупця на єдиний майновий комплекс або усі акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств, крім тих, що продаються працівникам підприємства згідно з умовами пільгового продажу.
Шахта (шахтоуправління) - вугледобувне підприємство або відокремлений підрозділ вугледобувного підприємства з видобутку вугілля підземним способом.
13.2. Стаття 3.
Приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
13.3. Стаття 4.
До об'єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.
13.3. Частина перша статті 13.
З метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
13.4. Частина друга статті 16.
Дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.
Затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна».
Затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, в тому числі відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна», «Шахта «Степова».
16. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.
16.1. Пункт 3 розділу 1.
Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
Оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
17. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.
17.1. Пункт 4.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
17.1. Пункт 5.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).
18. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.
18.1. Пункт 4.
Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.
18.1. Пункт 5.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
18.2. Пункт 6.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
20. Нормами Податкового кодексу України встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
21. Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках.
22. До об'єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси.
Тобто, об'єктом приватизації є майно (нерухоме майно, інші необоротні активи, земельні ділянки, на яких розташовані такі об'єкти), яке відноситься до основних засобів.
З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об'єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.
23. Готова продукція (вугілля, відходи шахтного виробництва) є оборотнім активом, відносно якої будь - яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
24. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
25. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов висновку, що, оскільки відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», майно яких передано в податкову заставу, включено до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015-2017 роках, що надає їм статусу об'єкта приватизації, то відповідно на них розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно відокремлених підрозділів Підприємства, яке перебуває на їхньому балансі, відповідно до норм чинного законодавства заборонено.
26. Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що такий висновок не відповідає нормам права, що регулює спірні правовідносини.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт (основні фонди), натомість у спірних правовідносинах, згідно актів опису, в податкову заставу передано майно - вугілля та відходи шахтного виробництва, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.
27. Крім того, необхідно зазначити, що вказуючи на те, що ухвала Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 (К/800/32815/15), якою скасовано ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 та відмовлено в задоволенні заяви ДП «Львіввугілля» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 у справі №813/6431/14, на законність рішення суду першої інстанції на момент його прийняття не могла впливати, оскільки така не існувала, суд апеляційної інстанції не врахував того, що на момент прийняття ним рішення по цій справі, а саме 28.11.2016, вказана ухвала Вищого адміністративного суду від 09.11.2016 вже існувала та набрала законної сили, а відтак в силу норм процесуального закону була обов'язковою для виконання, а відповідно і для врахування під час прийняття рішення судом апеляційної інстанції, чого останнім здійснено не було.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.
29. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», а також те, що контролюючим органом дотримано порядок стягнення податкового боргу, що визначений законодавством (відповідачу направлено вимоги, наявність податкового боргу підтверджено судовим рішенням, скеровувало інкасові доручення до банківської установи, які повернено без виконання з підстав відсутності коштів на рахунках відповідача), колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовної вимоги контролюючого органу, а тому касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року підлягає задоволенню.
30. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
31. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 813/933/15 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про надання дозволу на погашення боргу задовольнити.
Надати Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу Державного підприємства "Львіввугілля" в розмірі 11 643 010,00 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду
page
telegram
viber
youtube
