Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2018 року у справі №825/2052/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №825/2052/16

адміністративне провадження №К/9901/30291/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи № 825/2052/16

за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі судді Падій В. В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів Кузьмишиної О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

21 листопада 2016 року Академія Державної пенітенціарної служби (далі - Академія, підконтрольна установа, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі - Управління, контролюючий орган, відповідач у справі, правонаступник Державної фінансової інспекції в Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 13 жовтня 2016 року № 25-08-18-14/6281, з мотивів безпідставності її прийняття.

14 грудня 2016 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт перший вимог Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 13 жовтня 2016 року № 25-08-18-14/6281 щодо не відшкодування до Державного бюджету України 29 випускниками коштів за навчання в сумі 582,36 тис. грн., що призвело до не нарахування і неперерахування інших надходжень до загального фонду державного бюджету на вищевказану суму, а також визнано протиправним та скасовано пункт третій вимог Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 13 жовтня 2016 року № 25-08-18-14/6281 щодо зайвого витрачання коштів на оплату праці з нарахуванням за рахунок загального фонду кошторису Академії у 2014-2016 роках на суму 420,83 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09 березня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій контролюючий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

10 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано строк до 29 березня 2017 року для усунення недоліків касаційної скарги (суддя Кравцов О. В.).

07 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/2052/16.

26 квітня 2017 року справа № 825/2052/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу.

05 жовтня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач Горбатюк С. А.).

13 лютого 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

28 лютого 2018 року справу № 825/2052/16 передано до Верховного Суду.

17 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Академія Державної пенітенціарної служби утворена шляхом перетворення Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 1111-р «Про утворення Академії Державної пенітенціарної служби» і є правонаступником усіх прав і обов'язків Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України, і є підконтрольною відповідачу установою.

13 жовтня 2016 року контролюючим органом за наслідками проведення ревізії та на підставі акта від 09 вересня 2016 року № 25-08-21/6 винесено вимогу «Щодо усунення порушень законодавства» № 25-08-18-14/6281, а саме:

- пункт 1 - у порушення вимог пунктів 8,14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 992, пункту 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 № 77/96, статей 526, 629 Цивільного кодексу України та пункту 5 умов Угод про підготовку фахівців з вищою освітою, що навчаються за державним замовленням, не відшкодовано до Державного бюджету України 29 випускниками кошти у сумі 582,36 тис. грн., що призвело до ненарахування і неперерахування інших надходжень до загального фонду Державного бюджету України на вищевказану суму;

- пункт 2 - Академією платіжними дорученнями від 19 серпня 2014 № 1240 та від 26 вересня 2014 року № 1537 сплачено кошти за захист дисертації ОСОБА_2 за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України за КПКВ 3606020 «Виконання покарань установами і органами пенітенціарної служби», КЕКВ 2282 «Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку» на загальну суму 20,6 тис. грн., який, не відпрацювавши трьох років, згідно наказу від 08.08.2016 № 119, звільнився з Академії за власним бажанням згідно пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до порушення пункту 3 Договору про надання освітніх послуг від 30.07.2014 № 566/Г-86 та зайвого витрачання бюджетних коштів на суму 20,6 тис. грн.;

- пункт 3 - у порушення вимог пункту 1 статті 3 Бюджетного кодексу України у січні 2014-2016 років працівникам Академії, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, виплачувались премії за грудень місяць минулих бюджетних років, виплата яких проводилась за рахунок асигнувань, передбачених на заробітну плату 2014, 2015 та 2016 років, чим порушено вимоги пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторису бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 № 228. Вказане порушення призвело до зайвого витрачання коштів на оплату праці з нарахуваннями за рахунок загального фонду кошторису Академії по КПКВ 3606020 «Виконання покарань установами і органами пенітенціарної служби» у 2014-2016 роках на суму 420,83 тис. грн.;

- пункт 4 - ревізією з питання дотримання штатної дисципліни, оплати праці працівників та нарахування на заробітну плату педагогічним працівникам встановлено порушень на загальну суму - 99,9 тис. грн., з яких порушень, що призвели до збитків - 16,6 тис. грн. (у тому числі безпідставно нараховано та виплачено заробітної плати за години педагогічної роботи за заниженим навантаженням - 3,7 тис. грн., безпідставно нараховано та виплачено заробітної плати за години педагогічної роботи за завищеними тарифними розрядами - 12,9 тис. грн., що є порушенням додатку 6 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»).

Академію зобов'язано усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень, разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів до 28 грудня 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено обставини, на підставі яких контролюючим органом зроблено висновок про наявність порушень, викладених у кожному пункті вимоги.

Щодо пункту першого вимоги

Між позивачем від імені Державного департаменту України з питань виконання покарань (та у подальшому від імені правонаступника Департаменту - Державної пенітенціарної служби України) і 29 курсантами укладено угоди про підготовку фахівців з вищою освітою за державним замовленням для Державної кримінально-виконавчої служби України від 01 листопада 2010 року №№ 07, 12, 19, 27, 31, від 30 вересня 2011 року №№ 140, 148, 151, 152, 153, від 19 лютого 2013 року №№ 02, 11, 15, 27, 29, 40, 58, 70, 71, 81, 82, 84, 94, 97, 108, 121, 128, 140, 141.

Вищевказані курсанти (29 осіб) закінчили навчання у Академії, були працевлаштовані у відповідні органи Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій, Одеській, Житомирській, Чернівецькій, Херсонській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Рівненській, Полтавській, Івано-Франківській, Львівській та Чернігівській областях і звільненні з вищевказаних органів (28 - «за власним бажанням», 1 - «не з'явився»), не відпрацювавши на момент звільнення три роки.

Щодо пункту другого вимоги

30 липня 2014 року між Національною академією Служби безпеки України в особі тимчасово виконуючого обов'язки ректора, полковника ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (далі - Виконавець), з однієї сторони, ОСОБА_4 (далі - Здобувач), з другої сторони, та Чернігівським юридичним коледжем Державної пенітенціарної служби України (далі - Замовник), в особі начальника - ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту навчального закладу, з третьої сторони, укладено договір про надання освітніх послуг № 566/Г-86.

За умовами вказаного договору Виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів Замовника організувати підготовку до захисту та проведення захисту дисертації Здобувача на здобуття наукового ступеня доктора наук зі спеціальності 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність, під час попереднього розгляду та засідання спеціалізованої вченої ради Д 26.706.01 для захисту дисертації у вересні 2014 року. У разі успішного захисту дисертаційного дослідження Здобувач зобов'язаний відпрацювати не менше трьох років в одному із структурних підрозділів Замовника.

ОСОБА_2, не відпрацювавши трьох років після успішного захисту, на підставі наказу від 08 серпня 2016 року № 119, звільнився з Академії з 11 серпня 2016 року за власним бажанням згідно з пунктом 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо пункту третього вимоги

Виконуючим обов'язки начальника та начальником Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України видано накази від 23 січня 2014 року № 9 о/с, від 26 січня 2015 року № 13 о/с та від 20 січня 2016 № 3 о/с «Про преміювання працівників Чернігівського юридичного коледжу, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу», якими вищевказаним працівникам, в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів та видатків, виплачено премії за грудень 2013, 2014 та 2015 років у відповідних розмірах.

Видатки проводились позивачем відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів (у межах затверджених видатків на оплату праці з урахуванням планування премій із розрахунку дванадцяти щомісячних виплат на бюджетний період)

Щодо пункту четвертого вимоги

Рішення Педагогічної ради коледжу від 26 березня 2015 року зменшено навчальне навантаження на педагогічних працівників з розрахунку 690 годин на рік, відповідно до якого і здійснювалася оплата праці та преміювання працівників.

Склад правопорушення, на думку контролюючого органу, полягає в тому, що позивачем безпідставно нараховано та виплачено заробітної плати за години педагогічної роботи за заниженим навантаженням - 3,7 тис. грн., а також безпідставно нараховано та виплачено заробітної плати за години педагогічної роботи за завищеними тарифними розрядами - 12,9 тис. грн.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Щодо пункту першого вимоги

Визнаючи цей пункт вимоги протиправним, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що відповідно до чинного правового регулювання не передбачено повноважень позивача на звернення до суду з позовом про стягнення вартості навчання за державним замовленням з курсантів. Правом на пред'явлення позову про відшкодування витрат за період навчання, відповідно до укладених Угод, мав Державний департамент України з питань виконання покарань, а у подальшому його правонаступник - Державна пенітенціарна служба України.

Щодо пункту другого вимоги

Підтверджуючи правомірність формулювання вимоги в цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що пунктом третім договору про надання освітніх послуг від 30 липня 2014 року № 566/Г-86 передбачено обов'язок Здобувача відпрацювати у підрозділі Замовника не менше трьох років, вказані умови Здобувачем не було дотримано, відтак у Замовника виникло право звернутися до суду з позовом про стягнення зайво витрачених бюджетних коштів на суму 20,6 тис. грн., що і встановлено актом ревізії.

Щодо пункту третього вимоги

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним пункту третього вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що контролюючим органом не доведено склад правопорушення, оскільки витрачання бюджетних коштів у сумі 420,83 тис. грн. на преміювання працівників заплановано розрахунками та виплачено відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторису бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, а саме у межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами.

Щодо пункту четвертого вимоги

Підтверджуючи правомірність вимоги у цій частині та наявність фінансового правопорушення, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що позивачем в супереч положенням пунктом 12 частини 2 Розділ XV. Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про вищу освіту», пункту 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України №102 від 15 квітня 1993 року, а також Наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року №557, здійснювалася виплата заробітної плати, виходячи із розрахункової кількості ставок педагогічних працівників, визначених із фактичного навантаження в 690 годин, а не 720 годин.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 2, 10, 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939 (далі - Закон № 2939), пунктів 2, 45, 46, 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Скаржник вказує, що позивачем оскаржуються дії контролюючого органу, здійснення яких відповідачем прямо передбачено чинним законодавством, Посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, викладені у справах №№ 21-40а14, 21-63а14, 21-89а14, 21-93а14, 21-462а14, доводить, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для відповідача. В свою чергу, у разі виявлення збитків та визначення їх розміру, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов органу державного фінансового контролю, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 року 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, відтак Верховний Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів на предмет встановлення певних обставин.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

а) Нормативне регулювання

Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-12, визначаючи правові та організаційні засади здійснення такого контролю, встановлює, серед іншого, завдання, функції та права органу державного фінансового контролю.

При цьому власне фінансовий контроль цим Законом визначений і як головне завдання (стаття 1), і як основна функція (стаття 2) органу державного фінансового контролю.

Відповідне завдання реалізується компетентним органом через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону № 2939), а відповідна функція полягає у здійсненні фінансового контролю, зокрема, за усуненням виявлених недоліків і порушень (абзац сьомий пункту першого частини першої статті 8 Закону № 2939).

Аналіз норм пункту першого частини першої статті 8 Закону № 2939 свідчить про те, що суб'єктами виконання положень цього пункту є суб'єкти, визначені у статті 2 Закону № 2939, зокрема підконтрольні установи.

З метою виконання окреслених Законом завдань і функцій контролюючий орган в силу положень статті 10 Закону № 2939 наділений правами, зокрема, пред'являти підконтрольним суб'єктам обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 7 частини першої статті 10), звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10 частини першої статті 10).

За змістом статті 4 Закону № 2939 ревізія є формою інспектування і полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 46 Порядку № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону № 2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

б) Тлумачення норм матеріального права

Функція вжиття контролюючим органом заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства є похідною (вторинною) функцією порівняно із функцією контролю, в тому разі, якщо вона передбачає надання підконтрольній установі в порядку закону можливості належного реагування на вимогу компетентного органу. Однак саме така процедура (надання обов'язкової можливості самостійно усунути порушення законодавства) Законом не передбачена, тобто вона може або мати місце, або контролюючий орган може одразу вжити самостійно заходів для усунення порушень.

З огляду на предмет і метод правового регулювання адміністративного права, права контролюючого органу, передбачені статтею 10 Закону № 2939 є одночасно і його обов'язками (правообов'язками), які не лише можуть бути, а і повинні бути реалізованими за наявності визначених законом підстав, у визначений законом спосіб та у визначеній законом формі.

В силу положень статей 2, 10, 11 Закону № 2939, а також підпунктів 5, 15 пункту 5 Положення про державну фінансову інспекцію (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №310, далі - Положення) правообов'язком в описаному вище значенні є і проведення за наявності законних підстав ревізій контролюючим органом, і пред'явлення керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства (пункт 15 пункту 5 Положення).

Непред'явлення контролюючим органом «законної вимоги» у разі дійсного встановлення ним порушень законодавства підконтрольним суб'єктом, зокрема, визначення у встановленому порядку розміру заподіяних збитків, може мати наслідком юридичну відповідальність посадових осіб самого контролюючого органу. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З аналізу наведених положень законодавства висновується, що «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб'єкту (об'єкту контролю, його посадових осіб), які є обов'язковими до виконання останнім.

З урахуванням того, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії, які рівною мірою можуть бути предметом адміністративного судового розгляду, обов'язкове до виконання рішення компетентного органу (спірна вимога) повинне підпадати під одну з двох вказаних категорій рішень.

Письмова вимога контролюючого органу безумовно породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата, відтак вона наділена рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт, може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Верховний Суд зазначає, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість вимоги та відповідність її критерію «законності».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, які дали змогу перевірити «законність вимоги», за наслідком такого розгляду суди дійшли до обґрунтованого висновку щодо протиправності двох пунктів оскаржуваної вимоги внаслідок відсутності складу правопорушень.

в) Оцінка доводів касаційної скарги

Одним з доводів касаційної скарги є те, що відповідно до чинного законодавства у відповідача наявні повноваження на проведення ревізії та прийняття вимоги.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведеного вище, наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання контролюючому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є, в даному випадку, прийняття письмової вимоги, законність якої обґрунтовано перевірена судами попередніх інстанцій.

Доводи контролюючого органу щодо неможливості оскарження такої вимоги до адміністративного суду із посиланням на встановлений законодавством судовий порядок стягнення збитків за позовом контролюючого органу є безпідставними внаслідок правової природи такого рішення та наслідків його прийняття для прав і законних інтересів підконтрольного суб'єкта.

Аналізуючи посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту (суті) вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939, з чим кореспондується зміст абзацу 4 пункту 50 Порядку № 550) жодним чином не спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

г) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 825/2052/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер