Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №818/362/18

адміністративне провадження №К/9901/59537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (суддя Воловик С.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (судді Яковенко М.М., Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі №818/362/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

У С Т А Н О В И В

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 5 січня 2018 року №UA80500/2018/000001/1 та №UA805150/2018/000002/1, з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 5 січня 2018 року №UA80500/2018/000001/1 та №UA805150/2018/000002/1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У серпні 2018 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 20 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу №818/362/18 з суду першої інстанції.

5 вересня 2018 року справа №818/362/18 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 53, 54, 337 Митного кодексу України, а також розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2015 року №684, пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару. Правомірність своїх дій при коригуванні митної вартості доводить із посиланням на зазначені вище нормативно-правові акти щодо оцінки ризиків митним органом, положення яких зокрема передбачають порівняння рівня заявленої митної вартості та наявної в митних органів інформації про рівень цін на такі товари, а також рівню митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство відтворює доводи позовної заяви, зазначає про превалювання основного методу визначення митної вартості товару порівняно з другорядними, доводи відповідача вважає необґрунтованими.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (продукцію хімічної промисловості) на умовах контракту №707-Е/16 від 30 листопада 2016 року, укладеного з Компанією «Торговый дом «Уралхім» (Росія), а також Додаткових угод №1, №2, №3, №4 до нього, Специфікації №64, умови поставки DAP-Зернове, Інкотермс-2010.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем до митного органу подано митну декларацію №UA805150/2018/000024 від 04 січня 2018 року (на загальну суму 265475,00 доларів США) та №UA805150/2018/000027 від 05 січня 2018 року (на загальну суму 254100,00 доларів США) разом з пакетом документів, що підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару.

З причин наявних, на думку митного органу, розбіжностей у поданих документах (невідповідність прасу періоду здійснення поставки, неоднозначне трактування умов оплати за товар) останній додатково витребував у позивача: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

За результатом розгляду частково наданих позивачем додатково документів митний орган прийняв спірні рішення, якими скоригував заявлену декларантом митну вартість у бік збільшення на основі наявної в нього інформації про рівень митної вартості аналогічних/подібних товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості стало ненадання на запит митного органу повного переліку запитуваних документів та неможливість перевірити заявлену митну вартість на основі наявних документів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того суди обґрунтовано вирішили, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судами оцінено і спростовано доводи відповідача щодо неналежності прайсу (встановлено, що фактурна ціна товару повністю відповідає погодженим контрактним умовам поставки), спростовано доводи про неоднозначне трактування умов поставки (контракт чітко передбачає оплату за товар упродовж 30 днів від дати початку переходу права власності на товар, відлік цього строку починається з дати штемпелю станції відправлення на залізничній накладній); зазначено про безпідставність витребування додаткових документів митницею без обґрунтувань того, яким чином та які саме складові митної вартості можуть підтвердити витребувані документи.

З такими висновками погоджується Суд.

Зі спірного рішення не вбачається обґрунтувань того, яким чином запитані відповідачем додаткові документи зможуть підтвердити відповідні складові митної вартості товару, а також обґрунтувань того, що ці складові неможливо перевірити на підставі наданих позивачем документів.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Крім того, Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Позиція митного органу щодо непідтвердження цінової складової митної вартості у цій справі не доведена.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі №818/362/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер