Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №807/1446/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №807/1446/17

адміністративне провадження №К/9901/54877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року у складі судді Дору Ю.Ю. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П. у справі № 807/1446/17 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання рішення та дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №18-17-0 від 09 лютого 2016 року про опис належного позивачу майна у податкову заставу, визнання незаконними дій податкового керуючого податкового органу по складанню акту опису майна №77 від 09 лютого 2016 року.

03 січня 2018 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, позов задоволено частково, визнані протиправними дії податкового керуючого Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області по складанню акту опису майна №77 від 09 лютого 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в акті опису майна №77 від 09 лютого 2016 року відсутні необхідні підписи платника податків або двох залучених осіб, що свідчить про протиправність дій податкового керуючого по його складенню.

Відмовляючи у частині вимог суди вирішили, що рішення № 18/17-0 від 09 лютого 2016 року про опис майна у податкову заставу підписано заступником начальника податкової інспекції за наявності права приймати рішення про опис майна у податкову заставу, не суперечить формі, встановленій законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, є правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

02 липня 2018 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга податкового органу мотивована посиланням на положення пунктів 2.1, 2.2, 2.7 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 572 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373), (далі - Порядок № 572). Жодного мотиву щодо порушення судами попередніх норм процесуального права касаційна скарга не утримує.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу, витребувано справу № 807/1446/17 з суду першої інстанції.

14 серпня 2018 року справа № 807/1446/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

16 серпня 2018 року від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач подав до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді податкову декларацію від 30 квітня 2015 року №1500023822 про майновий стан і доходи з задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 111203,63 грн.

Станом на 09 лютого 2016 року за платежем 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за позивачем рахувався податковий борг у розмірі 94114,26 грн., у т.ч. несплаченої пені 410,63 грн.

Заступником начальника Державної податкової інспекції в м. Ужгороді від 09 лютого 2016 року №18/17-0 прийнято рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу відповідно до статті 89 Податкового кодексу України.

На виконання вказаного рішення податковим керуючим Посполітак І.О. складено акт опису майна №77 від 09 лютого 2016 року. Згідно акту здійснено опис майна, право власності на яке платник податків набуде у майбутньому на суму боргу 94114, 26 грн.

Податковим органом оскаржено в касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо визнання незаконними дій податкового керуючого податкового органу по складанню акту опису майна №77 від 09 лютого 2016 року, а відтак, з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду саме в цій частині.

Виникнення права податкової застави визначено статтею 89 Податкового кодексу України, за положеннями підпункту 89.1.1 пункту 89.1 якої таке право виникає зокрема у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Положення наведено пункту узгоджуються з Розділом ІІ Порядку № 572 «Опис майна, на яке поширюється право податкової застави». Так, згідно з пунктом 2.2. цього розділу, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна (додаток 3).

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

За положеннями пункту 2.3. Порядку № 572, у разі відмови платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Понятими не можуть бути працівники органів доходів і зборів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України „Про виконавче провадження".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт опису майна не містить підпису, ініціалів та прізвища платника податків, а також підпису, ініціалів та прізвища інших залучених осіб (понятих).

Відповідачем не доведено у судах попередніх інстанцій факту пред'явлення позивачу до початку складання акту опису майна в податкову заставу рішення про опис майна у податкову заставу, відмови платника податків від підписання акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, здійснення опису майна у присутності не менш як двох понятих.

Аналізуючи положення пунктів 2.5, 2.6, 2.7 Порядку №572, Суд дійшов висновку, що право податкової застави може поширюватись на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, що має місце у межах спірних відносин, але таке право виникає лише у разі відсутності ліквідного майна, або якщо його вартість менша суми податкового боргу. Податковим органом не надано судам попередніх інстанцій доказів відсутності такого майна, а також того, що вартість його менша податкового боргу.

Відтак, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при складанні акту опису майна №77 від 09 лютого 2016 року податковий керуючий податкового органу діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, не дотримався встановленої законом процедури і форми прийняття рішення (вчинення дії).

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень в частині задоволених позовних вимог, що було предметом касаційного перегляду, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 807/1446/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер