Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №667/1568/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №667/1568/16

адміністративне провадження №К/9901/10532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника та призначити її довічно, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2016 (головуючий суддя Рядча Т. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (головуючий суддя Осіпова Ю. В., судді: Золотніков О. С., Скрипченко В. О.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні (далі - Управління, пенсійний орган), в якому просила: визнати неправомірними дії Управління щодо відмови у призначенні та перерахунку ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 відсотків пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , починаючи з 10.11.2015 з послідуючим нарахуванням, та допустити негайне виконання постанови.

Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням спірної пенсії), виходячи з розміру 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді, яке виплачувалось її померлому чоловіку та, на її думку, є різновидом пенсії. Позивач вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні їй пенсії по втраті годувальника на вказаних вище умовах є протиправною та порушує її право на соціальний захист.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що законодавством не встановлено права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої виходячи з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, яке не є пенсійною виплатою й призначається виключно суддям відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI в редакції, чинній на день звернення позивача за призначенням пенсії), положення якого не врегульовують питання пенсійного забезпечення членів їх сімей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з наведеними судовими рішеннями позивач у липні 2016 року звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

Вимоги касаційної скарги мотивовані доводами, аналогічними тим, які наводились позивачем у позовній заяві, зокрема, позивач наполягає на тому, що довічне грошове утримання судді, яке отримував її чоловік - померлий годувальник, тотожне поняттю «пенсія» у розумінні приписів національного законодавства, а відтак вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно правомірності відмови пенсійного органу у призначенні їй спірної пенсії.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2016 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019, визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.

У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, а тому вважає, що підстави для їх скасування відсутні, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Судами встановлено, що 05.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського РУЮ у м. Херсоні.

Починаючи з 01.01.2007 ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді, призначене йому на підставі норм Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-XII).

08.04.2013 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV й з цього часу вона перебуває на обліку в Управлінні. Розмір її пенсії складає 1425,13 гривень.

30.08.2015 року згідно із свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер (актовий запис №896).

Після смерті чоловіка, довічне грошове утримання якого було основним джерелом існування для позивача, ОСОБА_1 у 2015 та 2016 роках неодноразово зверталася до пенсійного органу із заявами про переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Втім, на вказані заяви відповідач відповів відмовами, востаннє листом від 19.02.2016 №33/Б-1 у якому повідомив про недоцільність переведення позивача на інший вид пенсії, оскільки, у такому разі, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшиться.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон №1058-IV, який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).

Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судами, чоловік ОСОБА_1 не отримував.

В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону №1058-IV.

Відповідач не заперечив права позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - ОСОБА_2 , на підставі наведених вище правових норм Закону №1058-IV, а також поданих позивачем документів, зокрема, про розмір його заробітної плати, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становитиме 1074 гривні і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач.

Водночас, позивач вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку, оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є різновидом пенсії.

Однак, такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.

В свою чергу, за визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону №1058-IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Колегія суддів враховує і те, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом №2862-XII, на підставі якого ОСОБА_2 призначалось довічне грошове утримання, ні Закон №2453-VI, який був чинним на момент звернення позивача за переведенням на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказував на неприпустимість встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивач вже отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV, а тому переведення на інший вид пенсії, передбаченому цим же Законом, з одночасною зміною її розміру, за своєю суттю, є перерахунком пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій.

Ураховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції стосовно відсутності, у даному випадку, підстав для призначення спірної пенсії позивачу на підставі Закону №1058-IV ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає правильними й висновки судів попередніх інстанції стосовно того, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони №2862-XII, №2453-VI, при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016, рішення від 20.03.2002 у справі №5-рп/2002, від 01.12.2004 у справі №19-рп/2004, від 11.10.2005 у справі №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 у справі №3-рп/2013).

У рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

За наведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних позивачем судових рішень, які відповідають закону.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. Ю. Бучик,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду