ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №816/1895/18

адміністративне провадження №К/9901/67282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/1895/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Полтавської митниці Державної фіскальної служби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, постановлене в складі: головуючого судді Удовіченка С.О., і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Калитки О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, Полтавська митниця ДФС України), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, ДФС України) із вимогами: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 93943,12 грн за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року за період із 08 серпня 2016 року по 14 січня 2018 року, стягнути з ДФС України, Полтавської митниці ДФС України на користь позивача 5000 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017, його було поновлено на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України рішення суду було виконане 15.01.2018 шляхом видання наказу №56-о, тобто лише через 1 рік і 2 місяці від дати набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016. З огляду на зазначене позивач змушений звернутися до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальній сумі 93943,12 грн.

3. Відповідачі проти позову заперечували, зазначили, що на виконання судового рішення у справі №826/24337/15 наказом ДФС України від 15.01.2018 №56-0 «Про виконання рішення суду» скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено останнього на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 у справі №6-435цс15, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Проте в матеріалах позовної заяви відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до ДФС України про поновлення на роботі, що свідчило б про його бажання бути поновленим на роботі. Також позивачем не зазначено щодо встановлення виконавчою службою строку для подачі звіту про виконання судового рішення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. У період до 26.10.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Полтавської митниці ДФС України.

5. Наказом голови ДФС України Насірова Р.М. від 26.10.2015 №3406-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Полтавської митниці ДФС України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (том 1, а.с. 97 зі звороту).

6. Не погодившись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДФС України, Голови ДФС України Насірова Р.М., Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним і скасування наказу від 26.10.2015 №3406-о, поновлення на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України; стягнуто з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 49195,84 грн; допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 5416,32 грн (том 1, а.с. 23-43).

8. Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 набрала законної сили 10.11.2016.

9. Водночас у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 5416,32 грн, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 підлягала негайному виконанню.

10. Як свідчать матеріали справи, наказом в.о. голови ДФС України Продана М.В. від 15.01.2018 №56-о «Про виконання рішення суду», на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016, скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України (том 1, а.с. 99).

11. Отже, фактично судове рішення у справі №826/24337/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, яке підлягало негайному виконанню, було виконане лише 15.01.2018.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у справі №826/24337/15 за період із 09 серпня 2016 року по 14 січня 2018 року включно у загальному розмірі 93681 (дев`яносто три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 44 коп; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

13. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідачі підставою, що зумовила несвоєчасне виконання судового рішення у справі №826/24337/15, вказують те, що позивач самостійно не звертався до ДФС України із відповідною заявою про поновлення на роботі, яка б свідчила про його бажання бути поновленим, а також на невстановлення органом виконавчої служби для ДФС України строку для подачі звіту про виконання судового рішення.

14. Ці доводи, на думку судів попередніх інстанцій, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містять застережень з приводу того, що власник або уповноважений ним орган, не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, як подання роботодавцю відповідної заяви про поновлення на роботі чи пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

15. Довідками Полтавської митниці ДФС України визначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 261,68 грн (том 1, а.с. 20, 84). Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 у зв`язку із затримкою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 складає 359 днів, як встановлено довідкою головного бухгалтера (том 1, а.с. 85). Однак часом затримки виконання цього судового рішення є період із 09.08.2016 (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 14.01.2018 (день, що передував дню видання наказу про поновлення на роботі), тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кількість днів вимушеного прогулу останнього становить не 359, а 358 днів.

16. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 09.08.2016 по 14.01.2018 ОСОБА_1 не знаходився на обліку в підпорядкованих структурних підрозділах (органах) Державної служби зайнятості та не отримував допомоги по безробіттю.

17. Сторонами не заперечується та обставина, що Полтавська митниця ДФС України є окремою юридичною особою та має статус розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно нарахування та виплату заробітної плати своїм працівникам проводить безпосередньо сама Полтавська митниця ДФС України.

18. Таким чином, ураховуючи розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та кількість днів вимушеного прогулу, розмір середньої заробітної плати останнього за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення у справі №826/24337/15, який підлягає стягненню з Полтавської митниці ДФС України, складає 93681,44 грн (358 днів х 261,68 грн).

19. Стосовно вимоги позивача про стягнення з ДФС України, Полтавської митниці ДФС України на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

20. Розмір правової допомоги у справі №816/1895/18 у сумі 5000,00 грн визначений та узгоджений пунктом 6 договору від 01.06.2018 №11 на ведення адміністративної справи, який укладений між адвокатом Москаленком І.О. та клієнтом ОСОБА_1. (том 1, а.с.14). З метою підтвердження здійснення правової допомоги, наданої позивачу адвокатом Москаленком І.О. у цій справі, представник позивача надав до суду першої інстанції детальний розрахунок витрат (том 1, а.с.230). Оплата правової допомоги, згідно з договором від 01.06.2018 №11, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 01.06.2018 (том 1, а.с. 16).

21. Заважаючи на викладене та ураховуючи підтвердження під час розгляду справи факту несвоєчасного виконання судового рішення у справі №826/24337/15 саме ДФС України, як повноважним органом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. У касаційній скарзі Полтавська митниця ДФС України, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

24. Водночас під час судового розгляду справи позивачем не доведено факту звернення з відповідною заявою до ДФС України про поновлення на роботі, що, на думку скаржника, не дає підстав стверджувати про наявність у останнього бажання (волевиявлення) щодо такого поновлення.

25. Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів обґрунтування понесених витрат на послуги адвоката. Позивачем також не вказано будь-яких доводів у підтвердження наданого ним розрахунку з наведеною детальною калькуляцією вартості послуг.

26. Скаржник звертає увагу, що позовна заява у цій справі та відзив на апеляційну скаргу підписані ОСОБА_1. Жодних доказів того, що такі документи були складені саме представником позивача матеріали справи не містять. Таких відомостей не містить і наданий представником позивача договір про надання адвокатських послуг.

27. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.

28. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року №766/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.

31. Позивач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судами попередніх інстанцій обставини, просив відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

32. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

33. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

37. Положеннями пункту 7 частини першої статті 7 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) було встановлено, що принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.

38. Обов`язковість судових рішень також встановлена статтею 14 КАС України (у редакції, чинній із 15.12.2017).

39. Відповідно до частини першої статті 255 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

40. Пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

41. Згідно із частиною другою статті 257 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

42. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).

43. Згідно із частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

44. Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

45. Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

46. Частинами першою, третьою статті 132 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

47. Статтею 134 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

48. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

49. Частиною сьомою статті 139 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

50. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017)).

VI. Позиція Верховного Суду

51. Способом захисту порушених прав особи, незаконно звільненої з публічної служби, є поновлення її на посаді, з якої її було звільнено.

52. Аналіз вимог пункту 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та положень частини сьомої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

53. Як убачається із правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі уважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

54. Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі без зволікань після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

55. Відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

56. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

57. Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16.

58. Ураховуючи те, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано лише 15.01.2018, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

59. Здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, яка підлягає стягненню, із яким погодився суд апеляційної інстанції, не є предметом касаційного оскарження.

60. Стосовно доводів скаржника, що під час судового розгляду цієї справи позивачем не доведено факту звернення із відповідною заявою до ДФС України про поновлення на роботі, Суд зазначає, що стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

61. Стосовно посилань Полтавської митниці ДФС України на помилковість розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката, Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що надані докази підтверджують наявність підстав для відшкодування судом позивачеві витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн за рахунок ДФС України, оскільки цей розмір судових витрат, відповідно до статті 134 КАС України, доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

62. Твердження скаржника, що матеріали справи не містять належних доказів обґрунтування понесених витрат на послуги адвокати є безпідставними, оскільки представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору від 01.06.2018 №11 на ведення адміністративної справи, що відображено в розрахунку витрат (том 1, а.с.230).

63. Твердження скаржника, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що позовна заява та відзив на апеляційну скаргу підписані безпосередньо позивачем, а не його представником не спростовує факту підготовки та виготовлення тексту таких документів останнім.

64. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

67. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

69. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

70. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

71. Касаційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

72. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року в цій справі залишити без змін.

73. Судові витрати не розподіляються.

74. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович