Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2020 року

м.Київ

справа №640/21019/18

адміністративне провадження №К/9901/27885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року (суддя: Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №640/21019/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОДЄЛКІН» до Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" (далі - ТОВ "САМОДЄЛКІН", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2018 року №0875140305 та від 19.11.2018 року №0014601401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних. Також скаржник наголошує на правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог обліку контрольованих операцій , оскільки операції з відступлення права вимоги впливають на об`єкт оподаткування податком на прибуток платника податку, а відтак, - такі операції слід вважати контрольованими.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи податкового органу безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "САМОДЄЛКІН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 05.02.2014 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено Акт від 19.06.2018 року №419/26-15-14-01-02/39083278.

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків п.39.4 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та вимог Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Мінфіну №8 від 18 січня 2016 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2016 року за № 187/28317 (далі - Порядок № 8) , а саме: неподання звіту про контрольовані операції з юридичною особою-нерезидентом "Huali (Asia) IndastriescoLimited" (Гонконг) за 2015 звітний рік.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2018 №0875140305, яким до ТОВ "САМОДЄЛКІН" за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.3 статті 120 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 400 грн.

Крім того, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.10.2018 №14905 та наказу ДФС України від 04.10.2018 №635 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "САМОДЄЛКІН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. Результати такої перевірки оформлені Актом від 05.11.2018 №679/26-15-14-01-02/39083278.

В ході вказаної перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст. 134 ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами і доповненнями), п.5, п.7 п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 383 267 грн., в тому числі за 2016 рік - 1 231 376 грн., за 2017 рік - 151 891 грн.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2018 №0014601401 форма "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 1 847 064 грн, з них 1 231 376 грн за податковим зобов`язанням та 615 688 грн -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту. Також суди дійшли висновку про помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.39.4 статті 39 ПК України та вимог Порядку №8, оскільки сума операцій з юридичною особою-нерезидентом "Huali (Asia) IndastriescoLimited" (Гонконг) за 2015 звітний рік не відповідає вартісному критерію контрольованих операцій, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача обов`язку подавати звіт за такими операціями.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Поняття, порядок здійснення та умови контрольованих операцій визначено пунктом 39.2 ст.39 ПК України.

Згідно з п.п.39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Особливий адміністративний район Китаю - Гонконг, включено до переліку держав (територій), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року №449-р.

Відповідно до п.п.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України в редакції Закону України від 15 липня 2015 року N 609-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" (далі - Закон №609-VIII) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

-річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №609-VIII визначено, що формування звіту про контрольовані операції та, у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для всіх господарських операцій, зокрема передбачених підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України, та здійснених платниками податків з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, вартісний критерій визначається відповідно до норм підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України у редакції Закону № 609-VIII.

Підпунктом 39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.120.3 ст.120 ПК України, у редакції чинній, на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, неподання платником податків звіту про контрольовані операції, здійснені протягом звітного періоду відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 04.07.2018 №0875140305, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за неподання подання звіту про контрольовані операції з юридичною особою-нерезидентом "Huali (Asia) IndastriescoLimited" (Гонконг) за 2015 звітний рік, суди встановили наступне.

У період, що перевірявся, позивач здійснював господарські операції (імпорт меблевої фурнітури) з компаніями-неризидентами "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай) та Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг).

Так, 05.11.2015 між позивачем та компаніями "Guangznou Broader Tradingco LTD" та Huali (Asia) Industries Co Limited було укладено контракт №ОІ2015080, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна суму контракту 499 000 доларів США.

09.12.2015 року та 18.12.2015 року між компаніями "Guangznou Broader Tradingco LTD" та Huali (Asia) Industries Co Limited були укладені договори переуступки права вимоги №5 та №6, відповідно до яких компанія "Guangznou Broader Tradingco LTD" уступає компанії Huali (Asia) Industries Co Limited право вимоги оплати за товар за контрактом №ОІ2015080 на загальну суму 204 312,41 доларів США (96461,73 доларів США за Договором №5 та 107 850,68 доларів США за Договором №6).

У період з 17.12.2015 по 24.12.2015 року ТОВ "САМОДЄЛКІН" було погашено перед Huali (Asia) Industries Co Limited заборгованість на загальну суму 204 312,41 доларів США (еквівалентно 4 748267,02 грн), що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Крім того, у період з 14.05.2015 року по 31.12.2015 року ТОВ "САМОДЄЛКІН" здійснено господарські операції з придбання товарів у Huali (Asia) Industries Co Limited (відповідно до контракту на загальну суму 2 073 961,63 грн. (94 575,2 доларів США), що підтверджується наявними у матеріалах справи митними деклараціями.

Висновок податкового органу про невиконання ТОВ "САМОДЄЛКІН" вимог ст.39 ПК України та вимог Порядку №8 в частині неподання Звіту про контрольовані операції за 2015 рік ґрунтується на тому, що загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited склала 6 822 228,65 грн, тобто більше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції підпадають під визначення контрольованих.

В свою чергу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку ключовим є момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, а тому, враховуючи, що продавцем товарів на суму 4 748267,02 грн була саме компанія "Guangznou Broader Tradingco LTD", - обсяг господарських операцій з кожним контрагентом не відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок судів передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які супроводжували поставку товару на адресу ТОВ "САМОДЄЛКІН" за контрактом від 05.11.2015 №ОІ2015080, що позбавляє суди можливості встановити дійсну кількість такого товару, ідентифікувати постачальників та, відповідно, встановити момент переходу права власності на товар.

Без встановлення цих обставин висновок судів попередніх інстанцій про те, що обсяг господарських операцій між позивачем та Huali (Asia) Industries Co Limited за 2015 рік не відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими є таким, що ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, як наслідок, суд касаційної інстанції позбавлений можливості сформувати позицію щодо правомірності/протиправності висновків податкового органу про виникнення у позивача обов`язку подання звіту про контрольовані операції за вказаний період.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 19.11.2018 року №0014601401, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період, що перевірявся, позивачем було укладено низку договорів поставки товарно-матеріальних цінностей (меблеві матеріали, фурнітури та комплектуючі, клей) а саме: Договір поставки від 31.03.2016 №С/А3103 з ТОВ "Будівельна компанія "Артік", Договір поставки від 15.062016 №С/К/1506 з ТОВ "Кенмор" та Договір поставки від 14.11.2016 №ПВ/С/1411 з ТОВ "Прима-Вера".

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем було надано: рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, виписки з банку, що підтверджують факт отримання коштів за платіжними документами, подорожні листи та товарно-транспортні накладні.

В свою чергу, висновки податкового органу, які були покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на обставинах нікчемності правочинів між позивачем ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера" та на встановленні факту проведення фінансових потоків за такими операціями виключно з метою штучного формування податкового кредиту як витрат, які не мають реального характеру.

Так, обумовлюючи наведені вище висновки, податковий орган посилався на те, що посадовими особами ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор" надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства в межах кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. При цьому, відповідач акцентував увагу суду на тому, що надані позивачем документи на підтвердження таких операцій з боку контрагентів підписані саме особами, які заперечують свою причетність до ведення господарської діяльності таких підприємств.

Більше того, як щодо ТОВ "Будівельна компанія "Артік", так і щодо ТОВ "Кенмор" податковим органом встановлено відсутність реалізації за ланцюгом постачання товарів за номенклатурою, яка відповідає номенклатурі товару, придбаного у ТОВ "САМОДЄЛКІН".

Висновки податкового органу про відсутність фактичного постачання товару за операціями з ТОВ "Прима-Вера" ґрунтуються на тому, що такі операції не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема ДФС вказує на те, що надана позивачем на підтвердження факту здійснення такої операції товарно-транспортна накладна містить такі дефекти змісту, які унеможливлюють визнання її достовірним доказом, тобто таким, що підтверджує дійсний зміст господарської операції. Наведену позицію відповідач обґрунтовує тим, що від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві було отримано інформацію від власника транспортного засобу, вказаного у товарно-транспортній накладній від 14.11.2016 №545/11, - ОСОБА_1 . , яка повідомила, що жодні товарно-матеріальні цінності на замовлення третіх осіб не перевозила, автомобіль у підприємницькій діяльності не використовувала.

Крім того, податковий орган вказує, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 постачальника ТОВ "Прима-Вера" за Договором від 14.11.2016 №ПВ/С/1411 було відкрито в АТ «Укрексімбанк» лише 10.03.2017, тобто хронологічно пізніше дати укладено відповідного Договору.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги Товариства у цій частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі.

При цьому, аналізуючи наведені вище доводи податкового органу щодо фіктивності спірних операцій, суди надали оцінку лише тому, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах такого кримінального провадження, не є беззаперечною обставиною, яка б підтверджувала відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Решта ж наведених вище доводів податкового органу судами ані підтверджена, ані спростована не була, незважаючи на те, що висновки перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за досліджуваними правочинами.

З огляду на наведене Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак, як уже було встановлено вище обставини справи досліджені судами не в повному обсязі, тому, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному доказу окремо у та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з повним відображенням аналізу і оцінки в мотивувальній частині рішення.

В свою чергу, ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування судових рішень прийнятих у справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх важливих обставин.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у міста Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

М.М. Гімон