Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №815/4474/15

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №815/4474/15

адміністративне провадження №К/9901/13388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року (Судді: Зуєва Л. Є., Шевчук О. А., Федусик А. Г. ),

у справі № 815/4474/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕІН ЮКРЕІН"

до Одеської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕІН ЮКРЕІН" (далі - позивач, ТОВ "КРЕІН ЮКРЕІН") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Одеська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610073/1 від 27.06.2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтував тим, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема у наданій з метою здійснення митного оформлення копії митної декларації країни відправлення міститься посилання на номер інвойсу, який є відмінним від поданого з метою здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між компанією JEN Corp.

Японія (Сторона 1) та ТОВ "Креін Юкреін" Україна (Сторона 2) було укладено контракт №110515-31 від 11.05.2015 р. з Додатком №1 від 12.05.2015р., за яким, Сторона 1 передає Стороні 2 в тимчасове користування та відповідальне зберігання будівельну техніку з можливістю викупу, строком на 3 місяці.

На виконання контракту позивачем ввезено на митну територію України та заявлено до митного оформлення п'ять товарних позицій, що зазначені у проформі інвойс JJ-13801900-1504241-1 від 12.05.2015 р. В тому числі, бувше в експлуатації обладнання для очищення пляжного піску NIPLO, вартістю 340000 японських ієн (JРУ), що відображено у товарній позиції №3 названого інвойсу.

27 червня 2015 року позивачем до Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація (МД) якій присвоєно № 500060001/2015/011995. Позицією 3 графи 31 МД заявлено: "Бувша у використанні 1998 року випуску самохідна просіювальна (сортувальна) установка NIPLO, мод. відсутня, сер. відсутня, двигун - дизельний, номер двигуна - немає, робоча довжина 3400мм, робоча ширина 2000мм, використовується для просіювання та сортування піска. Технічний стан одиниці соответсвует 15% зносу. Торгівельна марка: NIPLO. Виробник: Matsuyama Plow Mfg Co., Ltd. Країна виробництва: JP Японія" (надалі - товар №3).

Також, митна вартість ввезених товарів була визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. З урахуванням курсу валют, митна вартість товару №3, на день подання МД, склала у сумі 72417,50 гривень.

Разом з митною декларацією декларантом також були подані доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.05.2015 №1; рахунок-проформа (інвойс) від 12.05.2015 року №JJ-13801900-1504241-1; копія експортної декларації країни відправлення від 12.05.2015 №43825771130; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 24.06.2015 №24/06/15-04; висновок, про вартісні характеристики товару від 26.06.2015 №20-6)8-01/06-2015; інші товаросупровідні документи.

За результатами візуальної перевірки документів та співставлення даних, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості зазначених товарів, та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості митним органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема у наданій з метою здійснення митного оформлення копії митної декларації від 12.05.2015 року №43825771130 містяться посилання на номер інвойсу, який є відмінним від поданого з метою здійснення митного оформлення товарів.

27.06.2015 року о 16:00 посадовою особою відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса-порт" декларанту ТОВ "Креін Юкреін" було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого, у зв'язку з виявленими розбіжностями, Одеською митницею ДФС запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформації біржових організацій про вартість сировини; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.

Листом від 27.06.2015 року декларант ТОВ "Креін Юкреін" повідомив Митницю про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості та подання усіх необхідних документів, які стосуються митного оформлення.

Судами з рішення про коригування митної вартості встановлено, що митним органом здійснено коригування митної вартості товару та за результатом проведеної консультації було обрано метод визначення митної вартості - резервний. Митним органом в рішенні зазначено, що оскільки надані з метою підтвердження митної вартості товарів документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не підтверджені іншими додатковими документами, які було запропоновано було надати та у фіскального органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки, в фіскального органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 59, 60, 61, 62, 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом. Між фіскальним органом та декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями були проведені консультації стосовно обрання методу визначення митної вартості, декларант наполягав на правильності визначення ним митної вартості товарів. З метою забезпечення повноти оподаткуваннямитним органом було проведено аналіз баз даних ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: (зокрема по товару № 3 (митна декларація № 206060000/2015/3446 від 26.06.2015), тому митну вартість визнано на рівні -2,87 доларів США за 1 кг ваги нетто.

За результатами опрацювання поданої декларації та доданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610073/1 від 27.06.2015 р., відповідно до якого митну вартість товару визначено із застосуванням шостого, резервного методу визначення митної вартості, про що повідомлено позивача. Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00173 від
27.06.2015 року.

27.06.2015 року товари були випущені за МД №500060001/2015/012019 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем в підтвердження митної вартості товару документи містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому у наданій з метою здійснення митного оформлення копії митної декларації країни відправлення міститься посилання на номер інвойсу, який є відмінним від поданого з метою здійснення митного оформлення товарів. Отже рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем правомірно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивачем надані всі документи для підтвердження числових складових митної вартості товару, а номер проформи інвойс -13801900-1504241-1 не є відмінним від номеру, що зазначений в копії письмового дозволу на експорт та експортній декларації №43825771130 від 12.05.2015 року.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного Кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 2 ст. 53 МК , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Як встановлено судами, підставою для прийняття оскаржуваних рішень митного органу стало те, що подані позивачем документи містили розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а у наданій з метою здійснення митного оформлення копії митної декларації країни відправлення міститься посилання на номер інвойсу, який є відмінним від поданого з метою здійснення митного оформлення товарів.

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією позивачем було подано наступні документи: контракт №110515-31 від 11.05.2015 року; додаток до контракту №1 від 12.05.2015 року; рахунок - проформа №JJ-13801900-1504241-1 від 12.05.2015 року; довідка про транспортні витрати від 26.06.2015р. №24/06/15-04; CMR - міжнародна товарно-транспортна накладна №397; рахунок на оплату №1506018 від 24.06.2015 року. Вказані документи повністю відповідають зазначеним відповідачем в митній декларації числовим відомостям.

Номер проформи інвойс -13801900-1504241-1 не є відмінним від номеру, що зазначений в копії письмового дозволу на експорт та експортної декларації №43825771130 від 12.05.2015 року. А літера "В", яка стоїть перед номером JJ-13801900-1504241-1 на копії письмового дозволу на експорт та експортної декларації не впливає та не змінює числові значення митної вартості товару.

До того ж, окрім посилання на вищенаведений інвойс, жодних розбіжностей у наданих позивачем документах в рішенні про коригування митної вартості не встановлено.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування цього рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 815/4474/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І. А. Васильєва

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко