Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2020 року у справі №360/276/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 360/276/19

касаційне провадження № К/9901/3182/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя: Секірська А. Г. ) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Сіваченко І. В., судді: Блохін А. А., Гаврищук Т. Г. ) у справі №360/276/19 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - позивач або ГУ Держпродспоживслужби) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або відповідач), в якому просило суд стягнути з останнього штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700,00 грн. та штраф у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами у розмірі 3383,00 грн. до державного бюджету.

Разом з позовною заявою позивачем надано заяву від 17.01.2019 за вх. № 2946/2019 про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що
16.08.2018 начальником ГУ Держпродспоживслужби винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 47.

17.08.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №93405015855953 позивачем направлено відповідачу рішення про накладення штрафу № 47, яке отримано відповідачем особисто 27.08.2018.

Станом на 12.09.2018 відповідач не сплатив у добровільному порядку накладений штраф, рішення про зупинення розповсюдження реклами не виконано. Тримісячний строк для звернення позивача до суду з позовом спливав 12.12.2018.

12.12.2018 ГУ Держпродспоживслужби звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) від 12.12.2018 № 01-11/5307.

22.12.2018 на адресу позивача надійшла ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 360/4232/18 про повернення позовної заяви.

Позивач стверджує, що позовна заява подана 12.12.2018, а ухвала Луганського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 13.12.2018 у справі №360/4232/18 надйшла до ГУ Держпродспоживслужби тільки 22.12.2018, у зв'язку з чим вважав, що повторне звернення до адміністративного суду в належний строк було неможливе та зазначена обставина є поважною причиною пропущення процесуальних строків.

Позивач покликався на рішення ЄСПЛ від 25.07.2003 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", в якому суд зазначив, що враховуючи право заявника після виконання відповідної формальності по усуненню недоліків касаційної скарги знову подати касаційну скаргу, то було б надзвичайним формалізмом дорікати заявнику за невдачу його касаційної скарги та відхиляти повторну касаційну скаргу через пропущення строку її подачі.

На підставі викладеного позивач просив суд поновити процесуальний строк звернення до суду з позовом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у задоволенні клопотання ГУ Держпродспоживслужби про поновлення строку звернення до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу - відмовлено.

Адміністративний позов ГУ Держпродспоживслужби до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області залишено без задоволення, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від
05.11.2019 у справі №360/276/19- залишено без змін.

27.01.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 23.01.2020, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від
05.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від
24.12.2019 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги та поважності пропуску строку на звернення до суду скаржник зазначає, що 24.12.2018 був неробочий день, а ухвала Луганського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від
13.12.2018 у справі №360/4232/18 надійшла лише 22.12.2018, тому було неможливе повторне звернення до адміністративного суду у визначений строк.

Також скаржник наполягає, що поважною причиною пропуску строку є відсутність фінансування у січні 2019 року, підтверджена долученими до матеріалів справи виписками за рахунком Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області 90755093094184, сформованими з системи дистанційного обслуговування Державної казначейської служби України за період 01.01.2019 по 25.01.2019.

Водночас скаржник покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частин 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

30.03.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до норм матеріального та процесуального права, всебічно і об'єктивно встановлених обставин справи.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатом повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С. М., судді: Єзеров А. А., Шарапа В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 14.03.2016, № запису 2 383 000 0000 011819, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 за № 10056822672.

На Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 дійшла висновку, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом України від 03.07.1996 № 270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693)функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Частиною 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Згідно із абзацом другим частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, за приписами якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами частини третьої цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням ГУ Держпродспоживслужби від 16.08.2018 № 47 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00
грн., у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР, накладено штраф у розмірі 3383 грн. та зобов'язано відповідача у 15-денний термін після отримання рішення сплатити у встановленому порядку штраф до державного бюджету, про що протягом 3-х днів після сплати штрафу письмово повідомити ГУ Держпродспоживслужби.

Примірник рішення від 16.08.2018 № 47 отримано особисто відповідачем 27.08.2018.

Протягом 15 днів ФОП ОСОБА_1 штраф у добровільному порядку не сплатив, що визнається сторонами.

Відповідно, з 12.09.2018 почався перебіг тримісячного строку звернення ГУ Держпродспоживслуби до суду з позовом про стягнення штрафу, який сплинув
12.12.2018.

В останній день встановленого КАС України строку звернення до суду - 12.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ГУ Держпродспоживслужби до ФОП ОСОБА_1 про стягнення на користь держави штрафу за порушення Закону № 270/96-ВР і ухвалою суду першої інстанції від 13.12.2018 повернуто позовну заяву позивачеві на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки в матеріалах позовної заяви були відсутні документи, що підтверджують повноваження А. Хорошко щодо підписання позовної заяви (подання адміністративного позову за власним підписом до адміністративного суду) від імені та в інтересах ГУ Держпродспоживслужби.

Копію ухвали суду від 13.12.2018 отримано позивачем 22.12.2018.

Повторно з позовом до суду позивач звернувся лише 17.01.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду, а не одразу після отримання ухвали про повернення позову, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним посилання позивача на висновки ЄСПЛ у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України".

Щодо доводів про відсутність коштів для сплати судового збору та специфіки адміністративного судочинства, яка полягає у тому, що позивачем має бути надано документ про сплату судового збору за подання конкретного адміністративного позову, а не раніше поданого, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

Відсутність коштів на сплату судового збору дійсно можна розцінити як поважну причину пропуску строку звернення до суду з позовом, проте за умови документального підтвердження такої відсутності, та у разі вжиття позивачем передбачених процесуальних законом заходів для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Разом з тим, судами встановлено, що при зверненні до суду з позовом 12.12.2018 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. платіжним дорученням від 09.11.2018 № 1197, який було повернуто за клопотанням позивача ухвалою суду від 31.01.2019 у справі № 360/4232/18.

Крім того, при зверненні до суду з зазначеним позовом повторно 17.01.2019 позивачем було додано платіжне доручення від 09.11.2018 № 1197, ухвалою суду від 18.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання суду документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн., оскільки з січня 2019 року змінилися ставки судового збору і у справі № 360/276/19 судовий збір у визначеному законодавством порядку взагалі не сплачений, а зарахований у справі № 360/4332/18.

30.01.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви та надано платіжне доручення від 28.01.2019 № 15 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи ГУ Держпродспоживслужби про відсутність коштів на сплату судового збору та неможливість своєчасного звернення з позовом є необгрунтованими.

Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право позивача звернутися з клопотаннями про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення судових витрат, яким позивач міг скористатися з метою дотримання процесуальних строків, проте не зробив цього.

Також слід зазначити, що ненадання документа про сплату судового збору у відповідності до статті 169 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві строку для усунення її недоліків, а не свідчить про неможливість звернення до суду у визначені КАС України строки.

Водночас підставою для повернення позову, поданого 12.12.2018 (останній день строку звернення до суду) стала не відсутність документа про сплату судового збору, а відсутність документів, що підтверджують повноваження А. Хорошко щодо підписання позовної заяви від імені та в інтересах ГУ Держпродспоживслужби.

Тобто, при отриманні 22.12.2018 ухвали суду від 13.12.2018 про повернення позовної заяви позивач мав можливість звернутися з тим самим позовом до суду, надавши документи на підтвердження повноважень особи, що підписала позов, одразу, а не лише 17.01.2019.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання позивача на святкові та вихідні дні, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з позовом, є недоречним та не заслуговує на увагу, оскільки тривалість таких днів була значно меншою, ніж період з 23.12.2018 по 17.01.2019.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У рішенні від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Великої Британії" ЄСПЛ закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббінгс на інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання ними своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Визначивши у статті 122 КАС України тримісячний строк для звернення суб'єкта владних повноважень до суду, законодавець вважав цей строк достатнім для реалізації відповідних повноважень суб'єкта, і пропуск такого строку майже на місяць є, на думку суду, суттєвим. Наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, судом не встановлено, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Також Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що частинами 3 та 4 статті 123 КАС України передбачено процедуру вирішення судом зазначеного питання після відкриття провадження у справі, якщо таке питання не було вирішено під час відкриття провадження.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підстави для задоволення клопотання заявника про поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою відсутні, а отже наявні підстави для залишення позову ГУ Держпродспоживслужби без розгляду.

Правильність висновків судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовані.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду, доданій до позовної заяви, так і в поданій апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №360/276/19 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа