Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №826/15004/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/15004/15

касаційне провадження №К/9901/26525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу директора Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2015 (головуючий суддя - Гарник К. Ю., судді: Кобилянський К. М. ; Федорчук А. Б. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 (головуючий суддя - Шелест С. Б., судді: Пилипенко О. Є., Чаку Є. В. ) у справі № 826/15004/15 за позовом директора Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області про визнання незаконними дій, скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Директор Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України та Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України в частині розслідування скарг про вилучення врожаю, неприйняття звітності начальником Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, проведення люстрації та звільнення начальника Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області ОСОБА_2; визнати незаконними та скасувати постанови від 06.04.2015 серії РН № 398642, від 19.05.2015 РН № 398660, від 20.02.2015 РН № 398627, від 17.06.2015 РН № 398676 у справах про адміністративні правопорушення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.11.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.01.2016 постанову Окружного адміністративного суд м. Києва від 12.11.2015 залишив без змін.

Директор Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від
12.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 та прийняти нове рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 2, 3, 10, 11, 70, 71, 152 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судові інстанції неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, визначили встановленими недоведені обставини, дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, а також не призначили судову бухгалтерсько-економічну експертизу правильності нарахування і сплати ОСОБА_1 як директором Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" єдиного соціального внеску.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними та скасування постанов від
06.04.2015 серії РН № 398642, від 19.05.2015 РН № 398660, від 20.02.2015 РН № 398627, від 17.06.2015 РН № 398676 у справах про адміністративні правопорушення, то судами попередніх інстанцій з'ясовано, що позивача за ними притягнуто до адміністративної відповідальність за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до порушення частини 5 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1 , 3 , 4 , 5 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною третьою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, позивачем не спростовано шляхом подання належних та допустимих доказів факт несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в строки та в порядку, встановлені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Натомість відповідачем-2 на підтвердження своєї позиції долучено до матеріалів справи лист Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області від 13.02.2015 № 109/10/16-14-19-19 про розірвання трудового контракту з керівником Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика", з якого вбачається наявність податкового боргу з цього платежу в сумі ~money0~, а також інтегровану картку, відповідно до якої за підприємством обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Посилання ОСОБА_1 на безпідставність непризначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи в цій справі Верховний Суд не може визнати об'єктивним, оскільки з огляду на приписи статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) вирішення питання щодо необхідності призначення експертизи у справі належить до повноважень суду.

За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність правових підстав для відмови в задоволенні цієї позовної вимоги є цілком об'єктивним.

Водночас при наданні правої оцінки позовним вимогам про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України в частині розслідування скарг про вилучення врожаю, неприйняття звітності начальником Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, проведення люстрації та звільнення начальника Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 необхідно враховувати таке.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Утім, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічних правовідносин.

Таким чином, питання про можливість/неможливість задоволення конкретних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватись, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні рішення, дія або бездіяльність якого на суб'єктивну думку позивача порушили його права або створили додаткові обов'язки.

Однак, при вирішенні заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України в частині розслідування скарг про вилучення врожаю, неприйняття звітності начальником Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, проведення люстрації та звільнення начальника Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 судами не встановлено наявність спірних публічно-правових відносин саме між ОСОБА_1 як посадовою особою Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" та відповідачами, а також, чи є оспорювана бездіяльність такою, що породжує для ОСОБА_1 як директора Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика", фізичної особи або представника платника податків-юридичної особи настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин з Державною фіскальною службою України та Козельщицьким віділенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області як контролюючими органами.

Вказані вище обставини та фактичні дані залишились поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перевірки судом касаційної інстанції правильності висновків судових інстанцій в цілому по суті спору.

Адже, відповідно до частини 2 статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України в частині розслідування скарг про вилучення врожаю, неприйняття звітності начальником Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, проведення люстрації та звільнення начальника Козельщицького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен встановити наявність у позивача порушеного права за наслідками оспорюваної бездіяльності органів доходів і зборів та правильність обрання ним способу його відновлення, в разі підтвердження в судовому процесі факту такого порушення, а також з'ясувати, чи підлягає розгляду це питання в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу директора Державного підприємства "Державна Новогалещинська біологічна фабрика" ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 у справі № 826/15004/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України в частині розслідування скарг про вилучення врожаю, неприйняття звітності начальником Козельщицького віділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області, проведення люстрації та звільнення начальника Козельщицького віділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Полтавській області ОСОБА_2.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від
12.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
12.01.2016 у справі № 826/15004/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк