Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа №160/4874/20

адміністративне провадження № К/9901/45325/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 (суддя - Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (судді - Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

04.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення йому пенсії протиправною,

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову йому у поновленні пенсії, викладене в листі відповідача від 07.04.2020;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вчинити певні дії: провести поновлення виплати його пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, на підставі документів, що вже містяться в його пенсійній справі з виготовленням нової довідки про розмір грошового забезпечення, на вказаний ним банківський рахунок, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у м. Нікополь Дніпропетровської області, перебував на обліку в Дніпропетровському обласному військовому комісаріаті та отримував пенсію за вислугу років .

02.03.1994 ОСОБА_1 подав заяву про припинення виплати йому пенсії з 01.04.1994 у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль (а.с.144 т.1).

Дніпропетровським ОВК виплачено ОСОБА_1 пенсію за шість місяців наперед перед виїздом на постійне місце проживання за кордон, припинено подальшу виплату пенсії та справу здано до архіву.

13.04.1994 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Згідно матеріалів, які містяться в архівній пенсійній справі позивача, а саме повідомлення 4.4.94 20/77413, пенсійна справа ОСОБА_1 закрита у листопаді 1994 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 (а.с.130-зворіт, 147 т.1).

15.11.2019 представник позивача на підставі нотаріальної довіреності, посвідченої та апостильованої, подав до відповідача заяву про поновлення позивачу пенсії (а.с.245-246 т.1).

Листом від 07.04.2020 №0400-0316-8/15432 відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу, посилаючись на те, що зазначену заяву він зобов`язаний особисто подати до пенсійного органу (а.с.203 т.1).

Вважаючи відмову в поновленні виплати пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що після ухвалення Рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009 від 07.10.2009 позивач набув право на поновлення та виплату раніше нарахованої та призначеної пенсії з 07.10.2009.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі від 07.04.2020 №0400-0316-8/15432, яким відмовлено в поновленні виплати ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 15.10.2019 на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у поновленні виплати позивачу пенсії з підстав необхідності особистого звернення пенсіонера із відповідною заявою, відповідачем не враховано, що відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв`язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений ст.46 Конституції України. Також суд зазначив, що відповідач після отримання заяви позивача не здійснив жодних визначених Законом №1058-IV дій щодо розгляду по суті заяви позивача, тим самим відповідач порушив право особи на отримання пенсійних виплат.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, через свого представника за довіреністю, подав відповідну заяву про поновлення пенсії саме 15.10.2019, тому поновлення призначеної пенсії позивачу підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача з заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за віком, тобто з 15.10.2019.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 (з урахуванням ухвали суду від 08.02.2022 про виправлення описки), рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що подання від імені позивача заяви про поновлення виплати йому пенсії іншою особою унеможливлює розгляд і задоволення такої заяви, а тому відповідачем правомірно було відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії з підстав подання заяви неналежною особою. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що подання заяви про поновлення виплати пенсії особою, яка за приписами пункту 1.5 Порядку №22-1 не має такого права, є самостійною і достатньою підставою для відмови в поновленні пенсії, а тому відсутні підстави для надання оцінки іншим підставам відмови, зазначених у листі відповідача від 07.04.2020.

При цьому апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності механізму, який встановлював би порядок звернення осіб, які до виїзду за кордон перебували на обліку як одержувачі пенсії в органах соціального захисту населення, оскільки Порядком №22-1 визначені, зокрема і правила, за якими поновлюється виплата пенсії і цими правилами чітко встановлений обов`язок пенсіонера особисто подати заяву про поновлення виплати йому пенсії.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності дій відповідача по відмові у поновленні йому виплати песнії, водночас дійшов помилкового висновку щодо дати, з якої необхідно поновити виплату пенсії, оскільки, на переконання позивача, така підлягає поновленню з дати ухвалення рішення КСУ №25-рп/2009, а саме з 07.10.2009.

Покликався на неврахування судами попередніх нстанцій, під час розгляду справи, висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) у подібних правовідносинах.

Крім того, покликався на те, що суд апеляційної інстанції усунувся від розгляду аргументів апеляційної скарги, розглянувши питання, яке не було предметом спору та апеляційного оскарження, а саме можливості подання заяви про поновлення виплати пенсії представником по довіреності.

Просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині дати, з якої має бути поновлена виплата пенсії.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а, від 11.07.2019 у справі №812/564/18, від 21.12.2020 у справі №229/4165/17, від 09.06.2021 у справі №489/473/17.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, з заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.

За таких обставин та сформованих висновків Верховного Суду, висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності висновку відповідача про порушення позивачем порядку звернення з заявою про поновлення виплати пенсії та необхідності особисто звернутися з такою заявою, не можна визнати обгрунтованими.

Інших висновків рішення суду апеляційної інстанції не містить.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині дати, з якої на його думку, відповідач повинен відновити виплату йому пенсії.

Верховний Суд вже розглядав справи з подібним предметом спору.

Так, у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що статті 99 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Велика Палата Верховного Суду при цьому зазначила, що такий висновок є застосовним при розгляді подібних справ і щодо статей 122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), які за змістом є аналогічними статтям 99 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Зважаючи на наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку про необхідність відновлення виплати пенсії позивачу з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 07.09.2009 по 14.10.2019 з ухвалення в цій частини нового рішення про їх задоволення, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 скасувати.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 07.09.2009 по 14.10.2019 і в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 07.10.2009 на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

А.А. Єзеров