Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №751/5548/17

адміністративне провадження №К/9901/29848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.09.2017 (постановлена у складі судді Янцовська Т.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (постановлена у складі колегії Кузьмишиної О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)

у справі №751/5548/17

за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

про скасування постанови про стягнення витрат виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. від 15.08.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження №53225076 в сумі 87 гривні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 751/8930/16-а, виданий 26.12.2016 Новозаводським районним судом м. Чернігова, відповідно до якого - зобов`язано позивача, починаючи з 01.09.2016, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову від 15.08.2017 про стягнення з позивача, як боржника у виконавчому провадженні, витрат виконавчого провадження в розмірі 87 гривень, а саме: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 51 гривня, вартість друку 4 гривні, вартість направлення рекомендованого листа - 32 гривні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження відповідач діяв у відповідності до вимог статей 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 42 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ №2830/5), зокрема, частин першої, другої та дев`ятої розділу І, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404 плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2016 №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 05.01.2017 плата за користування системою становить 51 гривню за кожне відкрите виконавче провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було виконано рішення суду про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом від 13.01.2017, про що повідомлено відповідача листом від 17.01.2017 №1660/06.

Також, встановлено, що позивачем не було виконано судове рішення у добровільному порядку до початку примусового виконання рішення по справі №751/8930/16-а.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, що відповідають встановленим розмірам станом на дату їх обрахунку.

Суд вважає необґрунтованим доводи касаційної скарги про те, що положеннями статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заборонено використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, оскільки вказані положення не застосовуються до спірних правовідносин та не можуть свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

2. Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.09.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

Н.В.Шевцова