ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
Київ
справа №818/375/17
адміністративне провадження №К/9901/15458/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (суддя Бондар С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - П`янової Я.В., суддів - Зеленського В.В., Чалого І.С.),
установив:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Східне регіональне управління ДПС України), Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Східного регіонального управління ДПС України від 10 лютого 2017 року №89-аг про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту «ж» статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та оголошення дисциплінарного стягнення у виді «позбавлення військового звання старший прапорщик із звільненням з військової служби у запас»;
визнати протиправним та скасувати наказ Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України від 10 лютого 2017 року №24-ос в частині присвоєння позивачу військового звання «солдат»;
визнати протиправним та скасувати наказ Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України від 11 лютого 2017 року №25-ос в частині припинення (розірвання) контракту, звільнення позивача з військової служби у запас та виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення - за підпунктом «в» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», без права носіння військової форми одягу;
поновити його на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Конотоп» II категорії (тип А) та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Східне регіональне управління ДПС України звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що позивач не заперечував встановлені службовим розслідуванням факти порушення ним порядку ведення інформації до бази даних. Крім того, стверджує, що допущені позивачем помилки в подальшому можуть мати наслідком неможливість однозначної ідентифікації особи, стосовно яких діють обмеження на виїзд або в`їзд на територію України, або особи, яка перебуває в розшуку. Також не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у діях позивача умислу, оскільки наявність в діях порушника військової дисципліни будь-якої форми вини не звільняє його від настання відповідальності. Зауважує, що судами не надано оцінки даним із технічного журналу ПТК АПК «Гарт-1/П», в якому відсутня інформація щодо збоїв в роботі терміналу чи програмному забезпеченні 21 жовтня 2016 року, як про це зазначав позивач. Вважає безпідставним стягнення судами на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не поширюються на військовослужбовців.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що згідно з контрактом про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, укладеним 1 серпня 2013 року, ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Конотоп» ІІ категорії (тип А).
Наказом Східного регіонального управління ДПС України від 10 лютого 2017 року №89-аг позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту «ж» статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та оголошено дисциплінарне стягнення у виді «позбавлення військового звання старший прапорщик із звільненням з військової служби у запас».
Згідно з іншим наказом Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України від 10 лютого 2017 року №24-ос у зв`язку із позбавленням військового звання «старший прапорщик» у дисциплінарному порядку, позивачу присвоєно військове звання «солдат».
Наказом Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України від 11 лютого 2017 року №25-ос дію контракту з ОСОБА_1 припинено (розірвано), його звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення - за підпунктом «в» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) без права носіння військової форми одягу.
Як встановили суди, звільненню позивача з посади передували такі обставини.
Так, згідно з висновком службового розслідування щодо можливого порушення порядку внесення інформації до бази даних «Відомості про осіб, що перетнули державний кордон України» ПТК АПК «Гарт-1/1П», ОСОБА_1 19 листопада 2016 року о 02.48 год. під час внесення до бази даних інформації стосовно перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 було введено недостовірну інформацію за реквізитом «Серія та номер документа», а саме: замість шести цифр номера паспорта внесено п`ять цифр.
Крім того, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 в період з 03.36 год. по о 03.37 год. 19 вересня 2016 року в міжнародному пункті контролю через державний кордон для залізничного сполучення «Конотоп» порушено вимоги розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби України від 13 листопада 2012 року № Т/23-5885 щодо внесення інформації про дітей, а саме: в полі «Імена і дати народження дітей» не введено скорочення «ОБ» - обидва батьки.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі не надали достатніх, беззаперечних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку і не довели правомірності прийнятих ними наказів. Суди також врахували те, що за час перебування на посаді позивач зарекомендував себе як відданий військовослужбовець, має ряд заохочень, брав участь в АТО.
Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби наведені у статті 26 Закону № 2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування регламентовано Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з пунктом 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 62 Дисциплінарного статуту на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Пунктами 84, 85 Дисциплінарного статуту обумовлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до пункту 92 Дисциплінарного статуту якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Як вбачається зі змісту наказу Східного регіонального управління ДПС України від 10 лютого 2017 року №89-аг ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він, виконуючи обов`язки в прикордонному наряді «Перевірка документів» в пункті контролю через державний кордон для залізничного сполучення «Конотоп» у період з 22.30 год. 20 жовтня 2016 року до 7.30 год. 21 жовтня 2016 року, допустив порушення керівних документів, а саме: недостовірно вніс відомості стосовно особи, що перетнула державний кордон до бази даних ПТК АПК «Гарт-1/П»; у подальшому вніс до бази даних достовірну інформацію, не доповівши керівництву.
Так, вивченням інформації з бази даних «Відомості про осіб, що перетнули державний кордон України» ПТК АПК «Гарт-1/1П» судами з`ясовано, що ОСОБА_1 21 жовтня 2016 року о 03.44 та о 03.48 двічі внесено до бази даних «Гарт-1/1П» інформацію стосовно громадянки України ОСОБА_3 , одна з яких внесена помилково та у встановленому порядку не була скасована.
Позивач указану обставину пояснював тим, що під час внесення інформації до бази даних про громадянку України ОСОБА_3 відбувся збій в програмі ПТК АПК «Гарт-1/1П», однак, після налагодження програми він вніс правильну та повну інформацію про зазначену громадянку. Внесення позивачем до бази даних достовірної інформації відповідачами спростовано не було.
З приводу означених дій позивача суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять доказів умисного порушення ним своїх службових обов`язків.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає його обґрунтованими, оскільки за приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України одним із завдань службового розслідування є не лише уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню військовослужбовцем правопорушення, але й визначення ступеня його вини.
При цьому, ступінь вини - це кількісна характеристика вини, яка визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного. Ступінь вини суб`єкта визначається, серед іншого, небезпечністю вчиненого діяння; особливостями ставлення винного: формою вини, характером умислу або необережності.
Відповідачами, у свою чергу, не доведено необхідності застосування до позивача крайньої міри відповідальності у виді звільнення за такі дії.
Крім того, під час накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується не лише характер та обставини вчинення правопорушення, але й його наслідки.
В контексті викладеного, суди правильно акцентували увагу на тому, що відповідачем не надано доказів того, що дії позивача, які слугували підставою до його звільнення з військової служби, потягли за собою настання будь-яких негативних чи шкідливих наслідків.
Стосовно посилань заявника касаційної скарги на те, що судами не було досліджено дані із технічного журналу ПТК АПК «Гарт-1/П», які свідчать про відсутність збоїв в роботі програмного забезпечення 21 жовтня 2016 року, Верховний Суд зауважує, що за змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний суд позбавлений можливості приймати нові докази і надавати оцінку доказам, які не були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій. Верховний Суд перевіряє судові рішення та встановлені у них обставини станом на час прийняття таких рішень.
Крім того, виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.
Щодо внесення позивачем недостовірних відомостей, які мали місце 19 вересня та 19 листопада 2016 року, про які йдеться у висновку службового розслідування, суди встановили, що вказані обставини в оскаржуваних наказах не зазначаються, відтак, правової оцінки таким обставинам суди не надавали.
Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з військової служби, незаконність оскаржуваних ним наказів та наявність підстав до їх скасування із поновленням позивача на військовій службі.
Також, суди обґрунтованого стягнули на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу відповідно до приписів статті 235 КЗпП України, оскільки спеціальне законодавство, яке регламентує порядок проходження військової служби, не передбачає порядку виплати поновленому на службі військовослужбовцю грошового забезпечення, неотриманого з підстав перебування у вимушеному прогулі.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Отже, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
постановив :
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець