ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №816/1791/17

адміністративне провадження №К/9901/19599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №816/1791/17

за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, треті особи: Головне управління ДФС у Полтавській області, Державна фіскальна служба України, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (ухвалену у складі: головуючого судді - Канигіної Т.С.) та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Калиновського В.А., суддів: Бондара В.О., Кононенко З.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області середній заробіток у сумі 34965 грн за час затримки виконання рішення суду з 14 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року, за виключенням податків і зборів.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі №816/1558/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. Разом з тим, зазначена постанова суду виконана відповідачем із затримкою. У зв`язку з чим позивач вважає, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час невиконання рішення суду.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 06 листопада 2017 року Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, треті особи: Головне управління ДФС у Полтавській області, Державна фіскальна служба України про стягнення заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року у розмірі 36907 грн 50 коп. (тридцять шість тисяч дев`ятсот сім гривень п`ятдесят копійок) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

4. Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, відтак порушив охоронювані законом трудові права ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, права поновленого судом на роботі позивача необхідно відновити у передбачений статтею 236 КЗпП України спосіб, - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 15 січня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі №816/1791/17 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі №816/1791/17 залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 09 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року. Прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року.

8. ОСОБА_1 надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, оскільки регулювання становища осіб рядового і начальницького складу податкової міліції передбачено спеціальним законодавством. У зв`язку з цим, позивач має право лише на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та не має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідач вказує, що причиною невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді є те, що вказана постанова потребує роз`яснення, оскільки є незрозумілим порядок виконання рішення суду. Отже, вини Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області у затримці виконання рішення щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 не має.

Також скаржник вважає, що суди неправильно здійснили розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

10. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (позивача у справі):

ОСОБА_1 посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими. Вказує, що стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду є правомірним та відповідає вимогам закону. Питання стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення суду спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ДФС України від 16 серпня 2016 року №2950-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та зі служби в податковій міліції ДФС у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ №114 від 29 липня 1991 року (за власним бажанням).

12. Вважаючи вказаний наказ незаконним, позивач оскаржив його у судовому порядку.

13. За результатами розгляду відповідного позову, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 у справі №816/1558/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ДФС України, ГУ ДФС у Полтавській області, Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати відмовлено.

14. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 у справі №816/1558/16 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №816/1558/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України №2950-о від 16 серпня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ",; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та податкової міліції ДФС України з 16 серпня 2016 року; стягнуто з Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2016 року по 13 квітня 2017 року включно у розмірі 41895 грн 29 коп.

15. В подальшому наказом Державної фіскальної служби України від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, з 16 серпня 2016 року.

16. З огляду на затримку у виконанні судового рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення його на роботі.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України.

17.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

18.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

18.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

18.3. Пункт сьомий частини першої статті 7. Принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.

18.4. Частина перша статті 72. Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

18.5. Пункт третій частини першої статті 256. Негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до на даний час).

19.1. Частина третя статті 3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19.2. Частина четверта статті 78. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20. Кодекс законів про працю України, введений в дію з 1 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII.

20.1. Стаття 236. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

21. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

21.1. Абзац перший пункту 2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

21.2. Абзац третій пункту 2. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

21.3. Абзац перший пункту 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

21.4. Абзац другий пункту 8. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

24. Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

25. Стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

26. Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

27. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

28. Враховуючи те, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 у справі №816/1558/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 30 жовтня 2017 року, суди обґрунтовано стягнули за період з 14 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

29. Доводи скаржника щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, з огляду на наступне.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це зазначено у спеціальному законі. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року справа №21-8а15.

Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб податкової міліції, не встановлено відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми статті 236 Кодексу законів про працю України як такі, що є загальними та поширюються на вказані правовідносини.

30. Також колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 14 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року в розмірі 36907 грн 50 коп. (133 робочі дні х 277,50 грн).

31. Необґрунтованими є посилання скаржника про помилковість судами визначення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 у справі №816/1558/16, яка набрала законної сили, встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 277,50 грн.

32. Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

33. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі №816/1791/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх