Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №826/20429/14

адміністративне провадження №К/9901/19696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Старокиївський банк» (далі - Уповноважена особа, Фонд відповідно) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду, Уповноваженої особи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу № 05/1085-2014 та банківського рахунку № 49084 від 20 травня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський банк», оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61; зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та надати відповідну інформацію Фонду; зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду.

Суди встановили, що 20 травня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та позивачем (вкладник) укладено договір банківського вкладу № 05/1085-2014, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок «Надійний» у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 190 000 грн.

20 травня 2014 року між ПАТ «Старокиївський банк» та позивачем (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 49084, за умовами якого банк за заявою клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта НОМЕР_1 у гривні та здійснює за ним операції.

На підставі укладеного договору позивач через касу банку вніс на відкритий рахунок грошові кошти в розмірі 190 000 грн, що підтверджується квитанцією №від 20 травня 2014 року.

Згідно з банківською випискою від 11 вересня 2014 року, 23 червня 2014 року грошові кошти вкладу у сумі 190 000 грн та 2342 грн (нараховані на вклад проценти) перераховані банком на поточний рахунок позивача, відкритий у банку.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) 17 червня 2014 року прийняло постанову № 365 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якої ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

17 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк», яким вирішено, зокрема: з 18 червня 2014 року розпочати процедуру виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; запровадити тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18 червня по 18 вересня 2014 року включно; призначити уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

11 вересня 2014 року правлінням НБУ прийнято постанову № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк».

Виконавча дирекція Фонду 17 вересня 2014 року прийняла рішення № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким вирішено, зокрема: розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18 вересня 2014 року; призначити уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О. строком на 1 рік з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року.

Позивач 16 вересня 2014 року подала заяву до Уповноваженої особи з вимогою про виплату вкладу та нарахованих на нього відсотків.

Листом від 17 вересня 2014 року № 2396/09-02 Уповноважена особа повідомила позивача про зупинення виплат за її вкладом у зв'язку із тим, що операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання договорів банком, визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої, третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), що оформлено наказом Уповноваженої особи від 29 серпня 2014 року № 61, у зв'язку із наявністю фактів вчинення працівниками та клієнтами банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами. 01 вересня 2014 року банком подана заява до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач звернулася з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 березня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04 червня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемними всіх трансакцій та договорів банківського вкладу № 05/1085-2014 та банківського рахунку № 49084 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_1 з ПАТ «Старокиївський банк», оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61; зобов'язання Уповноваженої особи надати додаткову інформацію Фонду, та ухвалив у цій частині нову постанову про часткове задоволення позову. Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та договорів банківського вкладу № 05/1085-2014 та банківського рахунку № 49084 від 20 травня 2014 року, укладених ОСОБА_1 з ПАТ «Старокиївський банк», оформленого наказом від 29 серпня 2014 року № 61; зобов'язав Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 грудня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що відповідачі не надали та у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, докази на підтвердження того, що внаслідок укладання договорів банківського вкладу та банківського рахунку банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; кошти на вкладний рахунок в розмірі 190 000 грн позивач перерахував особисто; відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що укладені позивачем з ПАТ «Старокиївський банк» договори банківського вкладу та банківського рахунку містять ознаки правочинів, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ, або є такими, що порушують публічний порядок.

Уповноважена особа 26 грудня 2016 року звернулася із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2016 року.

Уповноважена особа просила Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС у редакції, чинній на час звернення із заявою, з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень статті 38 Закону № 4452-VІ, що, на думку заявника, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року (справа № К/800/51714/15).

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 28 грудня 2016 року відкрив провадження у справі та витребував її з Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву Уповноваженої особи до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року для розгляду заяви Уповноваженої особи визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 10 травня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивач вніс, тоді як відповідач не довів наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Натомість у справі, копію ухвали касаційного суду в якій надано для порівняння, суд виходив із того, що шляхом розміщення грошей на рахунку позивача від власника великого рахунку були штучно створені умови для незаконного отримання відшкодування за рахунок позики Фонду. У зв'язку з цим позивача у тій справі правомірно не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Крім того, надане для порівняння рішення не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Уповноваженої особи.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, у задоволенні заяви Уповноваженої особи слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

У задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Т.О. Анцупова

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук