Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/3544/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 травня 2018 року

справа №820/3544/17

адміністративне провадження №К/9901/34710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у складі судді Спірідонова М.О. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у складі колегії суддів Калиновського В.А., Кононенко З.О., Бондара В.О. у справі № 820/3544/17 за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року № 0030381208, яким позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по екологічному податку зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2124,42 грн, часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року № 0030371208 на суму штрафу 6687,26 грн, часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2017 року № 0030431208 на суму штрафу 18 567,46 грн, з мотивів протиправності їх прийняття, без врахування строку давності, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України.

21 листопада 2017 року Харківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, у задоволені позовних вимог відмовив з огляду на обґрунтованість та правомірність застосування податковим органом штрафу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у позові виходячи з того, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по екологічному податку за надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та за надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, визначеного ІКВ ВКП самостійно у розрахунках, в період з 30 жовтня 2015 року по 31 травня 2017 року не перевищує 1095 днів, а тому нарахування штрафних санкцій на суму податкового боргу є правомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В касаційній скарзі Підприємство аналізуючи положення підпунктів 14.1.154, 14.1.156, 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, приходить до висновку, що сума штрафних санкцій є складовою податкового зобов'язання, на штрафні санкції поширюється строк давності (1095 днів), а тому податковий орган не мав право застосовувати штрафні санкції за несплату узгоджених податкових зобов'язань за 2011-2013 роки.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому податковий орган викладає висновки, аналогічні тим, що містяться у постановах судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку з питання дотримання Підприємством граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по екологічному податку за надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та за надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти за період з 20 лютого 2012 року по 30 травня 2017 року, за результатами якої складено акт від 19 липня 2017 року №7635/20-40-12-08-18/24673063 (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено, що Підприємством несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання по екологічному податку (код бюджетної класифікації 19010100) по податковим деклараціям платника екологічного податку за IV квартал 2011 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015 року та І-ІІІ квартали 2016 року, по екологічному податку (код бюджетної класифікації 19010200) за IV квартал 2011 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015 року та І-ІІ квартали 2016 року, ІІІ-ІV квартали 2016 року І квартал 2017 року.

08 серпня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки та відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання по екологічному податку винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0030381208, яким зобов'язано сплатити штрафні санкції в розмірі 2124 грн 42 коп.,

№ 0030371208, яким зобов'язано сплатити штрафні санкції в розмірі 29 617 грн 01 коп.,

№ 0030431208, яким зобов'язано сплатити штрафні санкції в розмірі 63 073 грн 95 коп.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди першої та апеляційної інстанцій також висновувались на тому, що несплата суми податкового зобов'язання є триваючим порушенням (з початком наступного дня після збігу встановленого законом граничного терміну сплати та із закінченням у день фактичної сплати) а тому, з урахуванням положень частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) щодо застосування аналогії закону, перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі статті 126 Податкового кодексу України, починається з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суд не погоджується з такими висновками судів, з огляду на наступне.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання з екологічного податку шляхом подання податкових декларацій за IV квартал 2011 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015 року та І-ІІІ квартали 2016 року. Податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, погашений Підприємством у період з 30 жовтня 2015 року по 31 травня 2017 року.

Відтак, позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) Податкового кодексу України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.

Аналіз наведених положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчить про наявність складу податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання.

Проте, Суд вважає, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

За положеннями пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем визначені податкові зобов'язання у поданих Підприємством податкових деклараціях з екологічного податку за певні податкові періоди, починаючи ще з IV кварталу 2011 року, відтак і граничні строки їх сплати підпадають в тому числі і на певні місяці 2012, 2013, 2014 років. Враховуючи дату прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень (08 серпня 2017 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, Суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення в частині сум штрафу прийняті податковим органом поза межами 1095 днів.

Частина третя статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, пов'язуючи відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих роках (2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки) суми податкового зобов'язання. В той час, як норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не встановили того, з якого часу податкові зобов'язання з екологічного податку у різні податкові періоди є узгодженими, не визначили граничні строки сплати грошових зобов'язань за поданими Підприємством податковими деклараціями з екологічного податку за IV квартал 2011 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартали 2015 року та І-ІІІ квартали 2016 року, Суд позбавлений можливості здійснити розрахунок штрафних санкцій, які застосовані до Підприємства за межами 1095 днів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року у справі № 820/3544/17 скасувати.

Справу № 820/3544/17 направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер