Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.04.2019 року у справі №425/964/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 425/964/17

адміністративне провадження № К/9901/23072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 425/964/17

за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області (суддя Романовський Є. О.) від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ястребової Л. В., Васильєвої І. А., Компанієць І. Д.) від 05 вересня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області , в якому просила:

- визнати протиправними та дискримінаційними дії та рішення відповідача про припинення з лютого 2017 року пенсії за віком, скасувавши про це рішення;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з лютого 2017 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити виниклу заборгованість з пенсії за весь період припинення шляхом перерахування на особовий рахунок згідно відомостей у пенсійній справі, та продовжити виплату належної пенсії за віком шляхом перерахування на особовий банківський рахунок згідно наявних відомостей у пенсійній справі, відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на загальних підставах, а не як тимчасово внутрішньо переміщеній особі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона з 26 листопада 2014 року має статус внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в УПФУ в м. Рубіжному Луганської області. Проте відповідач з лютого 2017 року припинив виплату їй пенсії, пояснивши свої дії, у телефонному режимі, тим, що вона не підтвердила факт свого проживання у м. Рубіжне та повернулася на постійне місце проживання на тимчасово неконтрольовану Україною територію у м. Луганськ. Позивач зареєстрована за місцем проживання в місті Луганськ, де на даний час і знаходиться, так як немає змоги орендувати житло у м. Рубіжне, через брак коштів.

Позивач вважає дії та рішення відповідача щодо невиплати їй пенсії протиправними, оскільки відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію, порушує її конституційні права.

3. Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 травня 2017 року замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного фонду України в місті Рубіжному Луганської області на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.

4. Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 лютого 2017 року пенсії за віком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3, ІПН - НОМЕР_1);

- зобов'язано відповідача з 01 лютого 2017 року відновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та сплатити виниклу заборгованість.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить:

- зупинити виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 425/964/17 на час розгляду справи;

- скасувати постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року;

- ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено в зупиненні виконання постанови Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 425/964/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 10 квітня 2019 року заперечення або відзив від позивача до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу - ОСОБА_2 з 02 квітня 1975 року призначено пенсію за віком довічно, що підтверджується копією посвідчення від 18 квітня 1975 року НОМЕР_2; є інвалідом другої групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 17 березня 2017 року серія НОМЕР_3.

13. Згідно копії паспорту, ОСОБА_2 зареєстрована за місцем проживання: АДРЕСА_3.

14. Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 26 листопада 2017 року № 917001113, є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 14/.

15. 26 листопада 2014 року позивач звернулась до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ в Жовтневому районі міста Луганська та прийняття її на облік за матеріалами пенсійної справи /а. с. 138/.

16. 29 грудня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття її на облік, як отримувача пенсії за віком /а. с. 134/.

17. 31 грудня 2014 року, на підставі розпорядженням від 31 грудня 2014 року № 6405, ОСОБА_4 взято на облік як отримувача пенсії за віком /а. с. 131/.

18. На підставі розпорядження на перерахунок пенсії з 01 вересня 2015 року /а. с. 142/ та розпорядження від 10 червня 2016 року № 159580 /а. с. 143/ позивачу проведено перерахунок її пенсії.

19. 06 червня 2016 року позивач особисто звернулась до відповідача з заявою про поновлення їй пенсійних виплат через відділення АТ «Ощадний банк України» з 01 березня 2016 року, підтверджуючи, при цьому своє місце проживання в місті Рубіжне Луганської області /а. с. 144/.

20. На підставі протоколу від 17 червня 2016 року позивачу проведено індивідуальний перерахунок та зазначено, що виплати буде здійснена основним способом в плановий період в липні 2016 року.

21. Листом Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України від 04 листопада 2016 року № 50/5716 «Щодо соціальних виплат переселенцям», який направлено начальнику УПСЗН Рубіжанської міської ради, рекомендовано прийняти рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб, які після отримання внутрішньо переміщеної особи повернулися до покинутого місця проживання та перебувають там більш 60 днів та внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб /а. с. 173/.

22. На підставі листа Обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО Служби Безпеки України № 50/5716, УПСЗН Рубіжанської міської ради прийнято рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 листопада 2014 року № 917001113, яке направлено позивачу 23 грудня 2016 року за вих. № 9/5851 /а. с. 174/.

23. З 01 лютого 2017 року Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області припинено позивачу виплату її пенсії.

24. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати належної їй пенсії, звернулась до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком посилаючись на те, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне місце проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсія - в Україні чи за її межами.

26. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідачем порушено вимоги ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

27. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій зазначили, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058-IV.

28. У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що, припиняючи виплату позивачці пенсії за віком з лютого 2017 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим порушені права пенсіонера ОСОБА_2 підлягають захисту.

29. При цьому задовольняючи позовні вимоги з 01 лютого 2017 року, суд першої інстанції зазначив, що остання виплата пенсії позивачу проведена за січень 2017 року у зв'язку з чим поновлення виплат необхідно провести з 01 лютого 2017 року та сплатити заборгованість за період, починаючи з 01 лютого 2017 року на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше позивачем - у АТ «Ощадбанк».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

30. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відповідачем правомірно припинено виплату позивачеві пенсії, оскільки довідка про реєстрацію позивача як внутрішньо переміщеної особи була скасована (тобто, відсутній факт реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи).

31. Відповідач також зазначає, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території у разі поновлення факту реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. Тобто підставою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є документ, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи - довідка, видана такій особі відповідно до Порядку № оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Скасування зазначеної довідки є підставою для відмови у виплаті пенсії.

32. Відповідач виконує свої функції та обов'язки в межах своїх повноважень визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

34. Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві на підставі скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та непідтвердження її місця перебування.

35. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

37. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

38. У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

39. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

40. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії

41. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

42. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

43. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

44. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

45. Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

46. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

48. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

49. Проте, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, жоден з таких випадків управлінням Пенсійного фонду не застосований та не доведений.

50. Відтак, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

51. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

52. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

53. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

54. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем вимог ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. З точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

55. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

56. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території не є підставою для припинення пенсії.

57. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), від 12 лютого 2019 року у (справа № 243/5451/17).

58. Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на протиправність таких дій відповідача та зобов'язали Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити нарахування та виплату належної позивачу пенсії.

59. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.

61. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів зазначає, що, вони дублюють позицію Пенсійного органу, викладену в запереченнях на адміністративний позов та в апеляційній скарзі. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

62. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

63. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

65. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі № 425/964/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб