Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №380/3646/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2021 року

Київ

справа №380/3646/20

провадження № К/9901/24124/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, визнання протиправною бездіяльності, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (суддя Кухар Н. А.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (судді Гуляк В. В., Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.) та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року (судді Гуляк В. В., Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.),

встановив:

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в. о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 17 квітня 2020 року № 220-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року по день поновлення на посаді;

- визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби, у зв'язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС, та зобов'язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу № 4 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

- визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо непропонування вакантної посади та непереведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації ОСОБА_1 або нижчу посаду за згодою останнього та зобов'язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду та перевести (призначити) позивача на посаду головного державного інспектора відділу № 4 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25000 грн;

2. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах з 1991 року на різних посадах; перед своїм звільненням, згідно з наказом Львівської митниці ДФС № 241-о від 03 квітня 2018 року, - на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС; пункт 2 цього наказу передбачає утворення комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС; пункт 4 визначає строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Кабінет Міністрів України розпорядженням "Питання Державної митної служби" від 04 грудня 2019 року № 1217-р погодив пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України") функцій і повноважень Державної фіскальної служби (що припиняється) з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про початок роботи Державної митної служби України", повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08 грудня 2019 року

Відтак керівник Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС видав наказ від 21 грудня 2019 року № 666 "Про попередження про наступне вивільнення", яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - ~law16~). У списку працівників, яких потрібно повідомити про звільнення, зазначено, з-поміж інших, позивача.

Потому Львівська митниця ДФС наказом від 07 лютого 2020 року № 03 скасувала наказ від 21 грудня 2019 року № 666 як такий, що не був реалізований через відсутність на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжити заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року № 08 "Про попередження про наступне вивільнення", Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі ~law17~ та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) згідно з доданим до цього наказу списком. У додатку до цього наказу зазначений, зокрема, позивач.

Відомо, що з попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 ознайомлений 11 березня 2020 року.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року № 220-о ОСОБА_1 звільнений із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС, відповідно до ~law18~, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП.

Не погодившись із таким звільненням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2020 року задовольнив позовні вимоги частково.

3.1. Визнав протиправним і скасував наказ Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року № 220-о "Про звільнення ОСОБА_2";

3.2. Поновив ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року.

3.3. Стягнув з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року по день винесення рішення в сумі 72331,05 грн; рішення в частині стягнення за один місяць у розмірі 8986,53 грн та поновлення на роботі - допущено до негайного виконання.

3.4. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про таке.

Спірний наказ містить посилання на ~law19~, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП (тобто є посилання на всі наявні три правові підстави: скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу), але без зазначення конкретної причини та підстави звільнення позивача. На основі цього суд першої інстанції констатував, що спірний наказ, позаяк його прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише із вказівкою на перелік пунктів, передбачених ~law20~, потребує чіткого правового визначення, адже відсутність чіткої причини звільнення, на думку цього суду, призводить до порушення принципу правової визначеності;

Крім того, суд першої інстанції зважив також на те, що згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29 листопада 2019 року, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, в тому числі по митному посту Рава-Руська відділ № 4-27 штатних одиниць; аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік. У відповіді на запит Державної митної служби України від 05 червня 2020 року № 08-1/12-01/10/5931 зазначено також, що штатна чисельність Галицької митниці Держмитслужби перевищує штатну чисельність Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської митниць ДФС на 19 штатних одиниць. Отже, виснував суд першої інстанції, загальна штатна чисельність працівників Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської митниць ДФС на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби, була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби. У цьому зв'язку суд першої інстанції завважив, що на момент попередження позивача про наступне звільнення у Галицькій митниці Держмитслужби було вакантними 269 посад; на день винесення спірного наказу вакантними були 244 посади. Відтак цей суд констатував, що кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки, збільшилася і в новоутвореному підрозділі, на кшталт того, у якому (до звільнення) працював позивач, були вакантні посади.

За текстом судового рішення суду першої інстанції, сам факт реорганізації державного органу, який не потягнув змін в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об'єктивні підстави для звільнення державних службовців і такими причинами не може бути лише одне бажання суб'єкта призначення.

Суд першої інстанції зазначив, що надання за ~law21~ можливості керівнику органу або суб'єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов'язку суб'єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади. Оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантні посади, в тому числі й такі, яку позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі, і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідач не повідомив, його звільнення не може вважатися обґрунтованим.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 травня 2021 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Додатковою постановою від 16 червня 2021 року суд апеляційної інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 2500,00 грн.

6. У цілому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши аналогічні мотиви, суть яких стисло написано вище.

Крім того, відповідаючи на доводи апелянта, додав, що з 01 березня 2020 року по 24 березня 2020 року строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, тому дії по виконанню плану заходів, пов'язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, вчинялись у цей період поза межами строку, а отже не було підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці.

Водночас цей суд, як можна зрозуміти з його міркувань, висловив дещо інакше бачення стосовно редакції ~law22~, яку, з його погляду, потрібно застосовувати до спірних правовідносин. Зокрема, за текстом постанови цього суду, правовідносини щодо реорганізації Львівської митниці ДФС виникли 28 листопада 2019 року, тобто до набрання чинності Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (далі також - ~law24~). Звільнення позивача було "частиною" процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, яка розпочалася 28 листопада 2019 року.

Тому, на думку апеляційного суду, до правовідносин щодо звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з реорганізацією державного органу потрібно застосовувати положення ~law25~, чинні на момент виникнення таких правовідносин, тобто в період, коли розпочався процес реорганізації Львівської митниці ДФС у Галицьку митницю Держмитслужби і в період вчинення юридично значимих дій.

Касаційне оскарження

7. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Касаційну скаргу її автор подав з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

З цього приводу пояснив, що наразі немає правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень ~law26~ у редакції ~law27~.

У цьому ж зв'язку зазначив, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, застосував ці положення неправильно, адже така підстава для звільнення як реорганізація державного органу (~law28~) введена Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (далі - ~law30~), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, тобто ще до початку реорганізації Львівської митниці ДФС.

Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт реорганізації державного органу, який фактично не потягнув змін в організації праці, не може бути підставою для безумовного звільнення працівника з роботи, на переконання скаржника, прямо суперечить положенням ~law31~, позаяк така підстава як "реорганізація державного органу" є самостійною підставою для припинення державної служби й ніяким чином не пов'язана з іншими підставами [для звільнення].

Цитуючи положення ~law32~ автор касаційної скарги акцентує на тому, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може, а не повинен, пропонувати державному службовцю вакантну посаду. Як можна зрозуміти з доводів скаржника, саме у цьому криється суть підходу у застосуванні вказаної норми у вимірі спірних правовідносин, який суди попередніх інстанцій перекрутили на свій лад.

Отож, позицію відповідача у контексті наведених ним аргументів в цій частині можна стисло окреслити так: реорганізація державного органу є самостійною підставою для звільнення з державної служби, незалежно від того, у чому полягала ця реорганізація і які зміни у функціонуванні державного органу вона спричинила (у правовому статусі державного органу, який реорганізується, у штатному розписі, чисельності працівників); звільнення з указаної підстави не вимагає від суб'єкта призначення або керівника державної служби вживати заходів щодо працевлаштування державного службовця (тобто пропонувати йому вакантні посади), якого попереджено про звільнення, адже це є правом, а не обов'язком суб'єкта призначення чи керівника державної служби; у цьому ж зв'язку - немає потреби порівнювати штатні розписи чи з'ясовувати наявність вакансій на дату звільнення.

Окремі зауваги скаржника стосуються також висновків апеляційного суду з приводу формулювання у спірному наказі підстав звільнення й надмірності та необґрунтованості, з погляду скаржника, суми витрат на правову допомогу, які цей суд стягнув відповідно до додаткової постанови.

Ухвалою від 20 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з наведених підстав.

8. Представник позивача - адвокат Мельник Л. Я. надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні вимог скаржника.

З-поміж іншого представник позивача звернула увагу на те, що висновок Верховного Суду щодо застосування положень ~law33~ у редакції, викладеній згідно із ~law34~, про відсутність якого твердить скаржник, уже було висловлено у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 440/1964/20. У цій постанові Верховний Суд зазначив про те, що "саме за наявності будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі суб'єкт призначення ініціює відповідну пропозицію державному службовцю".

Той самий висновок Верховний Суд згодом повторив у справі № 140/6353/20 (постанова від 15 липня 2021 року), фактичні обставини якої, суб'єктний склад і суть спору у якій є подібними до тих, які є в цій справі.

Представник позивача зауважила, що при реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулося скорочення чисельності або штату працівників; Галицька митниця Держмитслужби ще 08 грудня 2019 року перейняла повноваження Львівської митниці ДФС; у Галицькій митниці Держмитслужби було достатньо вакансій (в тому числі у митному пості "Рава-Руська", у якому в складі Львівської митниці ДФС (до звільнення) працював позивач), аби перевести його у свою структуру. Додала також, що до реорганізованої митниці в період з 28 листопада 2019 року по 21 квітня 2020 року переведено 824 особи, а з Львівської митниці ДФС у цей самий період звільнено 73 особи. Водночас, немає ніяких зрозумілих і об'єктивних критеріїв, за якими здійснювався відбір працівників Львівської митниці ДФС, яких було переведено до Галицької митниці Держмитслужби, чи яким відмовили у переведенні і звільнили. Тимчасом, 96 працівників митного поста "Рава-Руська" Галицької митниці Держмитслужби є колишніми працівниками Львівської митниці ДФС.

Релевантні джерела права

9. Відповідно до ~law35~ (тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто після повідомлення позивача про майбутнє звільнення у зв'язку з реорганізацією) відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються ~law36~, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law37~.

10. Відповідно до ~law38~, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (~law39~).

11. Відповідно до ~law40~ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; .

12. Відповідно до ~law41~ (у редакції, викладеній згідно із ~law42~, який набрав чинності 13.02.2020) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

13. Згідно з ~law43~ з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов'язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

14. За ~law44~ у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.

Висновки Верховного Суду

15. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС відповідно до ~law45~ у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

16. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

17. Згідно з ~law46~ (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

18. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" були внесені зміни та доповнення до ~law48~, зокрема, відповідно до положень ~law49~ (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (~law50~); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (~law51~); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (~law52~); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (~law53~); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (~law54~); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (~law55~); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (Законом України "Про очищення влади").

19. Згідно з ~law58~ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

20. Щодо доводів про відсутність реального скорочення посади позивача, слід зазначити, що у попередженні про наступне звільнення позивача зазначено про реорганізацію Львівської митниці ДФС відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" з урахуванням особливостей визначених ~law59~ та частиною 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

21. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби" та наказу Державної фіскальної служби від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" з 28 листопада 2019 року розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

22. Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про питання Державної митної служби" від 04 грудня 2019 року № 1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

23. З дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

24. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємств 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

25. Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року № 07 "Про попередження про наступне вивільнення" зобов'язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі ~law60~.

26. Таким чином 11 березня 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури та скорочення посади, яку він обіймає.

27. При цьому одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

28. Слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

29. При цьому, вжите у ~law62~ слово "може", означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються.

Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.

30. Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення ~law63~, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі, міститься у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.

31. Слід зазначити, що редакція ~law64~ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною як на момент попередження (11 березня 2020 року) позивача про наступне звільнення, так і на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення (17 квітня 2020 року) та підлягала застосуванню.

32. Наведене свідчить про відсутність розбіжності позицій/підходів до розуміння/тлумачення ~law66~, яка й спричинила виникнення спору у цій справі.

33. Крім того вищевказане відповідає висновкам, які містяться у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20, в якій зазначено, що: "42. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами ~law67~ станом на момент початку процедури звільнення позивача, а саме на момент ознайомлення позивача із попередженням про наступне звільнення [11 березня 2020 року], так само і на час видання оскаржуваного наказу від 17 квітня 2020 року № 221-о "Про звільнення ОСОБА_3" було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, то в цьому випадку підлягають застосуванню норми спеціального законодавства (~law68~ у редакції з 13 лютого 2020 року). 43. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ~law69~ у редакції станом на момент початку реорганізації Львівської митниці ДФС - 28 листопада 2019 року".

34. За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.

35. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями ~law70~.

36. Отже, аналізуючи положення ~law71~, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, на думку колегії суддів, суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

37. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень Кодексу законів про працю України, оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс зміни до профільного Закону, шляхом виключення з попередньої редакції речення, яке означало наявність обов'язку суб'єкта призначення виконати такий обов'язок.

38. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.

39. Отже, суди не проаналізували належним чином обставини, які склались у спірних правовідносинах, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

40. Щодо оскаржуваної додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 2500,00 грн., слід зазначити про таке.

41. Частиною 1 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

42. Зі змісту вказаної статті висновується, що КАС України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

43. Наведене свідчить, що додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

44. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

45. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

46. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 380/3646/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення у справі № 380/3646/20.

4. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, визнання протиправною бездіяльності - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова