Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 жовтня 2018 року

справа №808/314/16

адміністративне провадження №К/9901/13545/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року (судді Юрко І.В., Гімон М.М., Чумак С. Ю.) у справі №808/314/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010122/2 від 27 липня 2015 року та картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00152 від 27 липня 2015 - з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, позов задоволено, скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010122/2 від 27 липня 2015 року та картку відмови №125110011/2015/00152 від 27 липня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

У вересні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 2 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №808/314/16 з суду першої інстанції.

1 лютого 2018 року справу №808/314/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 52, 53, 54, 58, 59, 257, 318, 320 Митного кодексу України, вимог Порядку здійснення аналізу і оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управляння ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерство фінансів України від 24 травня 2012 року №597, Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13 грудня 2010 року №1467, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач імпортував товар (риба свіжеморожена, походженням з Норвегії), з метою митного оформлення якого 27 липня 2015 року подав до митного органу митну декларацію МД-2 №125110011/2015/010291 та пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості, яка визначена за ціною договору.

Електронним повідомленням відповідач витребував у Товариства додаткові документи: платіжні документи, митну декларацію країни відправника, експертні висновки про якісні і вартісні характеристики товару. Мотивів витребування документів не наведено, рівно як і обґрунтувань того, які саме відомості вони зможуть підтвердити.

Позивач листом повідомив про неможливість наразі надати витребувані документи, однак про готовність надати їх впродовж 80 днів після завершення митного оформлення.

Цього ж дня митний орган прийняв спірне рішення, яким скоригував заявлену позивачем митну вартість у бік збільшення за резервним методом на основі наявної інформації у власних інформаційних базах даних.

Підставою для прийняття спірного рішення стало ненадання позивачем додаткових документів. Разом з тим, в рішенні зазначено, що заявлена митна вартість може бути визначена, у випадку надання договорів та рахунків з третіми особами, які стосуються спірної поставки, бухгалтерської документації та експертних висновків.

Після прийняття спірного рішення позивач надав витребувані митним органом документи, однак відповідач свого рішення не змінив.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо спрацювання системних профілів ризиків в якості обґрунтування правомірності коригування митної вартості.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року у справі №808/314/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер