Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа №340/4445/22

адміністративне провадження № К/990/981/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №340/4445/22

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Олексія Володимировича

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року

(головуючий суддя: Брегей Р.І.)

і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року (головуючий суддя: Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині: 3899,08 грн в місяць за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно в сумі: 133677,44 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року, позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі. Позивачу також роз`яснено його право на звернення до суду в порядку приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник ОСОБА_1 - адвокат Дяченко О.В. звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у відкритті провадження у цій справі.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду позов у цій справі.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- стягнути з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині: 3899,08 грн в місяць за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно в сумі: 133677,44 грн відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року позивачу відмовлено у відкритті провадження у цій справі з огляду на те, що спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Між тим, ухвала мотивована наявністю судового рішення, яким вже вирішено позовні вимоги позивача, а саме: постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №340/2588/21.

Зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №340/2588/21 вбачається, що позивач просив суд вирішити такі позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін /базового місяця/ для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року та грудня 2016 року як місяців, за якими починається обчислення індексу споживчих цін /базових місяців/ для розрахунку індексації його грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін /базового місяця/ для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі: 85 927 грн 84 коп, з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та з одночасною компенсацією сум податку на з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 січня 2004 року за №44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації: 3899,08 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення: 3899,07 грн за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно в сумі: 135 788 грн 97 коп, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078 з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та з одночасною компенсацією сум податку на з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 15 січня 2004 року за №44.

Указаним судовим рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 до 25 січня 2021 року і зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року - із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Тож, суд першої інстанцій зауважив, що ОСОБА_1 вже звертався до суду першої інстанції із позовними вимогами щодо виплати йому фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі: 3899 грн 07 коп за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно в сумі: 135788 грн 97 коп, які були вирішені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року.

На основі зазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що вимога позивача не потребує відкриття провадження у новій судовій справі, а у разі настання факту бездіяльності відповідача (боржника) така бездіяльність може бути предметом судової оцінки лише за зверненням у порядку приписів статті 383 КАС України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Зміст позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених у справі №340/2588/21, охоплює вимоги виплати позивачеві індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 1 березня 2018 року до 25 січня 2021 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, а також визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення зазначеної виплати.

Зі змісту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі №340/2588/21 також вбачається, що суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень указана постанова апеляційного суду до суду касаційної інстанції не оскаржувалась і набрала законної сили 18 січня 2022 року.

За таких умов, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у цій справі належить відмовити у відкритті провадження.

Між тим, Верховний Суд не погоджується із правовими підставами, на основі яких суд апеляційної інстанції мотивував необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі.

Так, суд апеляційної інстанції покликається на пункт 1 частини першої статті 170 КАС України як на підставу ухваленого судового рішення, а саме: суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Проте, у цій справі має місце процесуальна ситуація, за якої позивач ставить повторно перед судом позовні вимоги, які вже були вирішені в судовому порядку і стосовно яких є рішення, що набрало законної сили.

Така обставина також є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, проте на основі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України (суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі), а не пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, як зазначив суд апеляційної інстанції.

Тож, попри правильності резолютивної частини судового рішення, ухваленого судами попередніх інстанції у цій справі, їхнє мотивування потребує зміни.

В контексті наведених обставин також варто зазначити про таке.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частина шоста указаної норми передбачає, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Тому, ставити процесуальне питання про бездіяльності відповідача щодо невиконання або неналежне виконання попередньо ухваленого рішення суду позивач має в порядку статті 383 КАС України, про що вірно зауважив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 слід було відмовити, проте вважає за необхідне змінити правову підставу постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження, а саме: з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, щодо вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 2 частини першої статті 170 КАС України).

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка Олексія Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року у справі №340/4445/22 змінити щодо мотивів відмови у відкритті провадження, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2022 року у справі №340/4445/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

О.В. Кашпур,

Судді Верховного Суду