Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №815/2462/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/2462/17

адміністративне провадження №К/9901/32730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «ВС-Сервіс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у складі суддів Бойка А.В., Димерлія О.О., Єщенка О.В.

у справі № 815/2462/17

за позовом Приватного підприємства «ВС-Сервіс»

до Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Приватне підприємство «ВС-Сервіс» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою від 12 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 000002 від 1 січня 2017 року про нарахування штрафних (фінансових) у розмірі 9500 грн.

Суд дійшов висновку, що позивач не є такою особою, що відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, здійснює реалізацію пального, та підлягає обов'язковій реєстрації контролюючими органами як платник акцизного податку за місцезнаходженням юридичної особи.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено. Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач здійснив, як отримання, так і реалізацію пального, а тому повинен реєструватися як платник акцизного податку. Отже, відповідно до пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

У листопаді 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів (палива), ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв за період з 1 січня 2016 року по 23 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт № 468/15-32-40-02/34506837 від 26 грудня 2016 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем положень підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, а саме здійснення реалізації пального без обов'язкової реєстрації платником акцизного податку.

1 січня 2017 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000002, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9500 грн.

Підприємство стверджує, що у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та/або не здійсненні фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачам, а також інших операцій з реалізації, визначених абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у підприємства не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, а, отже, і не виникає обов'язку подавати документи до податкових органів з метою реєстрації платником акцизного податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що 14 квітня 2014 року між Приватним підприємством «ОКKO-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (Підприємство) та позивачем (Клієнт) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 41ОБКТЛ-0119.

Відповідно до умов цього договору Підприємство (як продавець) зобов'язується передати Клієнту (як покупцеві) у власність нафтопродукти, а саме: бензин та дизпаливо (товар), а Клієнт зобов'язується отримати Товар та повністю оплачувати його вартість (ціну).

Після підписання сторонами видаткової накладної Підприємство видає Клієнту по акту приймання-передачі бланків-дозволів бланки-дозволи на кількість оплаченого та придбаного Клієнтом Товару.

Зберігання та видача (передача) Товару здійснюється на автозаправних станціях (АЗС).

На виконання умов зазначеного договору сторони підписали рахунок на оплату дизельного палива, бензину накладну на відпуск товарів (дизельного палива, бензину), акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, акт прийому-передачі бланків-дозволів, податкову накладну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому, 1 лютого 2016 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Даріна» (Покупець) договір купівлі продажу паливно-мастильних матеріалів №1602.

За умов зазначеного Договору, продавець зобов'язується передати паливно мастильні матеріали покупцю, а саме: бензин марки А-95, А-92, А-80/А-76, дизельне паливо та ГАЗ, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та сплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору №1602 реалізація товару відбувається на АЗС, на підставі пред'явлених покупцем бланків-дозволів. Продавець має право передати у власність покупця бланки-дозволи після їх фактичної безпосередньої оплати. Термін дії бланків-дозволів зазначається в самих бланках-дозволах.

Згідно з пунктом 2.7 зазначеного Договору, право власності у покупця на товар виникає з моменту фактичної передачі продавцем бланків-дозволів на відпуск товару покупцю, згідно попередньої оплати.

На підставі договору №1602 позивач виписав Товариству з обмеженою відповідальністю «СК «Даріна» податкову накладну № 282 від 22 червня 2016 року, відповідно до якої позивач реалізував дизельне паливо в кількості 500 літрів із зазначенням коду УКТ ЗЕД 2710194300, яке відповідно до підпункту 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, є підакцизним товаром.

22 червня 2016 року позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Даріна» підписано акт приймання-передачі бланків дозволів на суму 9500 грн.

Вказані документи досліджено судами, копії долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені документи свідчать, що позивач здійснив, як отримання, так і реалізацію пального, а тому повинен реєструватися як платник акцизного податку.

За приписами пункту 117.3 статті 117 Податкового кодексу України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Доводи касаційної скарги підприємства зводяться виключно до повторення доводів позову, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ВС-Сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у справі № 815/2462/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер