Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 380/6916/20

адміністративне провадження № К/9901/31137/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (суддя: Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (судді: Шавель Р.М., Улицький В.З., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, спонукання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (далі відповідач - 2), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_1 , а також в обміні, оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення»;

- зобов`язати відповідача обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України № 719-V від 23 лютого 2007 року, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, постанови Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» позивачу;

- визнати протиправною бездіяльність ДМС України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення, видалення) унікального номеру запису в реєстрі;

- зобов`язати ДМС України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час оформлення та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон у квітні 2019 року її не було проінформовано про те, що таке Єдиний державний демографічний реєстр, порядок, засоби та способи внесення до нього інформації, про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби та способи обробки персональних даних, які б відповідали цілям такої обробки, на якій підставі біометричні дані (цифровий підпис, відцифрований образ обличчя та відбитки пальців рук) відбирались та отримані співробітниками міграційної служби та хто є володільцем (розпорядником) наданих персональних даних. Зазначає, що дії співробітників міграційної служби щодо видачі паспорта були здійснені закрито та непрозоро, без роз`яснень та надання їй повної інформації щодо функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру, а тому згода позивачки на внесення її персональних, у т.ч. біометричних даних, не є дійсною. Також зазначає, що через свої релігійні переконання вона відмовляється від присвоєння їй цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в Реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання та обробки в ЄДДР. У зв`язку з цим просить позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції вказували, що відповідно до норм чинного законодавства, починаючи з 20 грудня 2016 року, органи та підрозділи Державної міграційної служби України здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм. Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, із вказаної дати припинено, а тому у відповідачів відсутні законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.

Також суди вказали, що серед підстав обміну паспорта для виїзду за кордон відсутня така підстава, як бажання особи отримати паспорт, який не містить безконтактного електронного носія. А наявність релігійних переконань не може слугувати достатньою підставою для порушень вимог закону в частині оформлення паспортного документа. Оформлення, видача документу, що посвідчує особу, в тому числі і паспорта громадянина України для виїзду за кордон (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій), неможливо без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суддів попередніх інстанцій, позивачка звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 3, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних» як підстава знищення (видалення, анулювання) персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру на відміну від Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI, яким підстави для знищення (видалення, анулювання) персональних даних особи, на думку відповідачів та судів попередніх інстанцій, не передбачені.

Позиція інших учасників справи

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника і наполягаючи на правильності висновків, викладених судами в оскаржуваних ним рішення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала 19 квітня 2019 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 з безконтактним електроним носієм.

09 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Залізничного районного відділу у м. Львів Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою від 08 квітня 2020 року (вх. № Б-98/6/4601-20) щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних паспорта громадянина України для виїзду за кордон, повернення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Листом № Б-98/6/4601-20/4601.11.1/4627-20 від 29 квітня 2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області позивачу відмовлено у видаленні унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР) через відсутність законних підстав.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначені Законом України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI.

Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 18 жовтня 2017 року затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб`єктів. Уповноважені суб`єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб`єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.

Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

За частинами першою-другою статті 14 вказаного Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частини 1 статті 15 вказаного Закону бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Згідно з частиною 2 статті 15 цього Закону бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом (частина 1 статті 16 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 4 і 5 статті 16 цього Закону головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

Нормами статті 7 вказаного Закону визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи.

Вказана інформація є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та прийнятими на його виконання Урядовими постановами, а саме:

постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» № 152 від 07 травня 2014 року;

постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації» № 784 від 18 жовтня 2017 року;

постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» № 669 від 26 листопада 2014 року.

Закон України «Про Єдиний держаний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює вимоги щодо оформлення не тільки паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а й інших документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також їх спеціальний статус.

Усі документи, які перелічено в частині 1 статті 13 цього Закону, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» № 152 від 07 травня 2014 року встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Пунктом 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 669 від 26 листопада 2014 року визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою звернення з касаційною скаргою позивачкою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), а саме статей 3, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI як підстава знищення (видалення, анулювання) персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру на відміну від Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI, яким підстави для знищення (видалення, анулювання) персональних даних особи, на думку відповідачів та судів попередніх інстанцій, не передбачені.

Скаржниця стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо невірного застосування судами при прийнятті оскаржуваних рішень норм загального закону, а саме статей 3, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних», а не положення спеціального Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VІ.

Разом з цим Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а дійшов висновку, що відмова від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія передбачена лише у процедурі отримання паспорта громадянина України, тоді як паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до частини 4 статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI є за формою іншим документом і виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. У цій справі Суд вважав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено.

У справі № 0240/3048/18-а Суд критично оцінив посилання особи на приписи частини 2 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI, яка передбачає, що у разі відсутності інформації, передбаченої пунктами 3, 6, 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка, оскільки вказана правова норма не розповсюджується на позивача.

У справі № 0240/3048/18-а Верховний Суд зазначив, що випадки відсутності інформації про відцифровані відбитки пальців рук особи для отримання нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон деталізовані у пункті 3 Порядку № 628, а саме: відсутність можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її; недосягнення особою 12-річного віку; відсутність у особи всіх пальців рук; неможливість особи пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребування термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку. Таким чином, позивач під вказаний перелік виключних обставин, за яких можлива відсутність інформації, передбаченої, зокрема, пункту 12 частини 1 статті 7 Закону № 5492-VI не підпадає.

Також у справі № 0240/3048/18-а Верховний Суд, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанцій, яким проаналізовано положення Закону № 987-ХІІ і Конституції України зазначив, що діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює.

Також Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 260/99/19 зазначає: «щодо задоволених позовних вимог про анулювання єдиного унікального номер запису в реєстрі (УНЗР) та персональних даних особи, зареєстрованих в Єдиному державному демографічному реєстрі (ЄДДР) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру оскільки спеціальним законом, а саме Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492, не передбачено підстав для вилучення такої інформації. Суд апеляційної інстанції зазначив, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України № 5492-УІ та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що застосування у цій справі правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні».

Тому вимоги позивачки щодо (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі необґрунтовані.

Скаржниця стверджує, що відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VІ суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивачка до судів першої, апеляційної та касаційної інстанції не надала, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних не має.

Щодо твердження скаржниці, що вона не має безперешкодного доступу до Реєстру, варто зазначити що відповідно до статті 12 Закону № 5492-VI довідка про внесення інформації до Реєстру та видані документи складається у формі витягу з Реєстру, порядок видачі такої довідки та її форма встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, кожна особа відносно себе може отримати таку довідку безкоштовно в будь-якому підрозділі ДМС на території України, написавши відповідну заяву.

Позивачка як аргумент касаційної скарги стверджує, що не була поінформована про порядок функціонування системи Єдиного державного демографічного реєстру. Проте законодавство України є загальнодоступне, перед набранням чинності будь яким законодавчим актом передує його офіційне опублікування, а незнання законодавства не позбавляє прав та не звільняє від обов`язків, які особа на себе бере, добровільно з власної ініціативи подаючи заяву до компетентних органів для оформлення будь-яких документів, сплативши при цьому адміністративний збір за адміністративну послугу.

Також безпідставним є посилання скаржниці на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Щодо позовної вимоги оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V варто зазначити, що відповідно до пункту 7 постанови зразок паспорта затверджується Кабінетом Міністрів України. Проте фактично бланки таких паспортів станом на сьогоднішній день не виготовляються у зв`язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 26 червня 2007 року № 858.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов