ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа №420/3933/20

адміністративне провадження № К/9901/13296/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №420/3933/20

за позовом державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер ", Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1", ОСОБА_1, - про визнання протиправним і скасування наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Ступакової І. Г., суддів Бітова А. І., Лук'янчук О. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. Державний реєстратор виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач), за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ханбер" (далі - ТОВ "Ханбер ", третя особа-1), Обслуговуючого кооперативу "Екодом-1" (далі - ОК "Екодом-1", третя особа-2), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, третя особа-3), - з вимогою:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ Мін'юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятий на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Колегія) від 22 січня 2020 року за результатами розгляду скарг ТОВ "Ханбер ", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Мін'юсті 28 жовтня 2019 року №37231-33-19, та ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року, зареєстрованої в Мін'юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, адже прийнятий за наслідками розгляду скарг третіх осіб, які подані за межами строків, що визначені у статті 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3. Позивач також звертав увагу на процедурні порушення, допущені Колегією, під час прийняття висновку від 22 січня 2020 року, зокрема неналежне повідомлення його про дату, час та місце розгляду скарг; безпідставне перенесення дати розгляду скарг; не надсилання йому додатків до скарг.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_2 є державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області.

5.01 серпня 2019 року позивач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна №48046548,48051368,48045003,48047480,48048524,48047902,48050240,~organization0~,48044135,48043447,48049676,48049415,~organization1~.

6.28 жовтня 2019 року до відповідача надійшла скарга від третіх осіб: ТОВ
"Ханбер ", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, у якій скаржники вимагали скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року та тимчасово заблокувати позивачеві доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. Скарга була мотивована тим, що під час прийняття рішень, що оскаржуються, державний реєстратор через відсутність обов'язкового документу (технічного паспорта) на нерухоме майно був зобов'язаний зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію речових прав, а у разі не надання такого документу - відмовити у вчиненні реєстраційних дій.

7.02 грудня 2019 року з аналогічною скаргою звернувся ОСОБА_1, у якій він просив через відсутність при здійсненні реєстрації позивачем нерухомого майна технічного паспорта та довідки про сплату пайового внеску скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року за №~organization2~, №48049415, №48049676 та тимчасово заблокувати доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

8.22 січня 2020 року Колегія за результатами розгляду скарги ТОВ "Ханбер", ОК "Екодом-1", зареєстрованої в Мін'юсті 28 жовтня 2019 року за №37231-33-19 та ОСОБА_1, зареєстрованої в Мін'юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19, на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48046548,48051368,48045003,48047480,48048524,48047902,48050240,~organization3~,48044135,48043447,48049676,48049415,~organization4~ рекомендувала задовольнити скарги частково, скасувати зазначені рішення та анулювати позивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

9. Наказом Мін'юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48046548,48051368,48045003,48047480,48048524,48047902,48050240,~organization5~,48044135,48043447,48049676,48049415,~organization6~, прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2, та анульовано йому доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено:

11.1. визнано протиправним і скасовано наказ Мін'юсту від 06 лютого 2020 року №452/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятий на підставі висновку Колегії від 22 січня 2020 року за результатами розгляду скарг ТОВ "Ханбер ", ОК "Екодом-1" від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Мін'юсті 28 жовтня 2019 року №37231-33-19, та ОСОБА_1 від 27 листопада 2019 року, зареєстрованої в Мін'юсті 02 грудня 2019 року №41886-33-19.

12. Задовольняючи адміністративний позов, суд виходив з того, що скарги, які були підставою для ухвалення Колегією висновку та Мін'юстом оскаржуваного наказу, подані з пропуском 60-денного строку на оскарження.

13. Посилаючись на положення частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд першої інстанції вважав, що законодавцем встановлені відмінні правила для обчислення строків звернення зі скаргою на рішення державного реєстратора та на його дії чи бездіяльність.

14. Як уважав суд першої інстанції, рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів з дня їхнього прийняття, водночас дії чи бездіяльність державного реєстратора оскаржуються протягом 60 календарних днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав оскаржуваними діями чи бездіяльністю.

15. Як зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах строк на оскарження рішень позивача був обчислений з дати, вказаної скаржниками як день, коли їм стало відомо про порушення їхніх прав такими рішеннями.

16. Зазначені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчили про необхідність прийняття рішення про відмову у задоволенні скарг третіх осіб.

17. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про неналежне сповіщення його про місце, дату та час розгляду скарг третіх осіб; про відсутність мотивації в оскаржуваному рішенні обраного виду санкції та його співрозмірності скоєному порушенню.

18. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

19. Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк на оскарження рішення державного реєстратора обчислюється в тому ж самому порядку, що і строк на оскарження його дій або бездіяльності: з дня прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності або з дня, коли особа довідалася або мала довідатися про порушення її прав оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

20. Як зазначив суд апеляційної інстанції, у скаргах третіх осіб були наведені аргументи на користь дати, з якої їм стало відомо про порушення їхніх прав оскаржуваними рішеннями. Водночас позивач, який доводив, що скаржники мали можливість дізнатися про прийняття оскаржуваних рішень раніше, доказів на підтвердження таких обставин не надав.

21. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах не було підстав для відмови у задоволенні скарг третіх осіб з підстав пропуску ними строку оскарження.

22. При цьому суд апеляційної інстанції не оцінював рішення суду першої інстанції в частині його висновків, що стосуються доводів позивача про неналежне сповіщення його про місце, дату та час розгляду скарг третіх осіб; про відсутність мотивації в оскаржуваному рішенні обраного виду санкції та його співрозмірності скоєному порушенню, оскільки вважав, що це виходить за межі доводів апеляційних скарг Мін'юсту та ТОВ "Ханбер".

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

23. У касаційній скарзі та доповненнях до неї позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким "відмовити в задоволенні апеляційних скарг".

24. Як на підставу для касаційного оскарження позивач посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25. Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у правовідносинах, що стосуються порядку обчислення строку на подання скарги на рішення державного реєстратора.

26. На думку позивача, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вказану норму, адже з її змісту випливає, що початок перебігу строку на оскарження рішення державного реєстратора відрізняється від початку перебігу строку на оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора.

27. У першому випадку строк обчислюється з дня ухвалення оскаржуваного рішення, у другому - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися по порушення її прав оскаржуваними діями чи бездіяльністю.

28. Позивач уважає, що в цій частині суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду України у справі №6-2469цс16, у якій зазначено, що "Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права".

29. Посилаючись на вказану правову позицію, позивач доводить, що фактична обізнаність скаржника про прийняття рішень не має юридичного значення для цілей обчислення строку звернення зі скаргою.

30. Позивач також зазначає про застосування судом апеляційної інстанції статті 308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду без урахування висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №808/2148/18.

31. На думку позивача, зміст правових позицій, викладених у вказаних рішеннях Верховного Суду, свідчить про те, що, встановивши порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині застосування статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд апеляційної інстанції зобов'язаний вийти за межі доводів апеляційної скарги та оцінити правильність висновків суду першої інстанції, які стосувалися обставин повідомлення позивача про дату та місце розгляду скарг на його рішення, пропорційності обраної санкції.

32. Відповідач та треті особи ТОВ "Ханбер", ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу зазначили, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

33. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 15 квітня 2021 року та була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О. Р., суддів Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

34. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

35. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі-Закон №1952-IV).

37. Згідно з ~law21~ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

38. Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

39. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено ~law22~.

40. Так, ~law23~ передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

41. Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

42. Згідно з ~law24~ рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

43. Відповідно до ~law25~ днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

44. У разі, якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

45. ~law26~ передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

VI. Позиція Верховного Суду

46. Спір у цій справі стосується правил обчислення строку звернення зі скаргою на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Звертаючись до суду, позивач доводив, що ~law27~ встановлений різний підхід до порядку обчислення строку, який залежить від предмета оскарження: строк на оскарження дій чи бездіяльності державного реєстратора обчислюється з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення цими діями чи бездіяльністю її прав, а строк для оскарження рішень державного реєстратора безальтернативно обчислюється з дня прийняття оскаржуваного рішення.

47. Таким чином, Суду необхідно визначитися, з якого моменту починається відлік строку на адміністративне оскарження рішення державного реєстратора.

48. Зі змісту ~law28~ випливає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

49. Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку, що для цілей обчислення строку оскарження рішень, дій чи бездіяльності поряд з об'єктивним критерієм (дата прийняття рішення) ураховується також суб'єктивний критерій (коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав рішеннями, діями чи бездіяльністю).

50. Під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність.

51. Отже, визначений у ~law29~ порядок обчислення строку оскарження є універсальним та не залежить від предмету оскарження.

52. На користь такого висновку свідчить також і наведене у ~law30~ визначення поняття "реєстраційна дія". Так, реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

53. Порядок державної реєстрації прав визначено у ~law31~, відповідно до якої державна реєстрація прав передбачає: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

54. Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію прав є зовнішньою формою реєстраційної дії, що свідчить про відсутність підстав для застосування різного підходу до обчислення строків адміністративного оскарження дій та рішень державного реєстратора.

55. Щодо неврахування висновків Верховного Суду України у справі №6-2469цс16, то Суд зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі №6-2469цс16 не є подібними.

56. Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Водночас зміст правовідносин, з метою з'ясування їх подібності, визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.

57. У контексті викладеного Суд зазначає, що справа №6-2469цс16 стосувалася правил перебігу загального строку позовної давності, встановлених у статті 261 ЦК України. У справі №6-2469цс16 суд вирішував питання початку перебігу строку позовної давності під час звернення до суду прокурора, який оскаржував рішення міської ради, в умовах, які свідчили, що про порушення оскаржуваним рішенням інтересів держави прокурор міг довідатися раніше, ніж зазначив у позові.

58. Таким чином, у справі №6-2469цс16 Верховний Суд України не викладав висновків щодо застосування ~law32~.

59. Однак щодо посилань скаржника на необхідність застосування вказаного підходу під час оцінки своєчасності звернення зі скаргою на рішення державного реєстратора, то Суд зазначає, що він був застосований судом апеляційної інстанції.

60. Так, судом апеляційної інстанції було досліджено зміст скарг третіх осіб та встановлено, що вони містять належні обґрунтування на підтвердження дати, з якої заявники (треті особи) довідалися про порушення своїх прав оскаржуваними рішеннями позивача. При цьому судом апеляційної інстанції було зазначено, що, заперечуючи щодо вказаних у заяві дат ознайомлення з оскаржуваними рішеннями, позивач будь-яких доказів, які б свідчили про те, що про порушення своїх прав заявники могли довідатися раніше, не надав.

61. Касаційна скарга в цій частині не містить аргументів про неповноту дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів або ж про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування/дослідження доказів.

62. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції статті 308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду без урахування висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №808/2148/18, Суд зазначає таке.

63. Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що треті особи пропустили строк звернення зі скаргами, що є обов'язковою підставою для відмови у їхньому задоволенні. Водночас, оцінивши інші аргументи позовної заяви, дійшов висновку про їхню безпідставність.

64. Апеляційне провадження в справі № 420/3933/20 було відкрито за апеляційними скаргами Мін'юсту та ТОВ "Ханбер". Переглядаючи рішення суду першої інстанції за вказаними апеляційними скаргами, суд апеляційної інстанції, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції ~law33~, не оцінював мотивів рішення суду першої інстанції, з яких він відхилив доводи позивача про неналежне сповіщення його про місце, дату та час розгляду скарг третіх осіб; про неспівмірність накладеної санкції, оскільки висновки суду першої інстанції у вказаній частині не були доводами апеляційних скарг.

65. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції з огляду на положення статті 308 КАС України, не міг ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, не надавши оцінку всім підставам позову, у тому числі й тим, що були оцінені судом першої інстанції та відхилені ним.

66. Верховний Суд зазначає, що межі апеляційного перегляду визначено статтею 308 КАС України.

67. Відповідно до частин першої та другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

68. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

69. З викладеного випливає, що, переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції зв'язаний доводами та вимогами апеляційної скарги і не може замість апелянта обирати правову підставу для оскарження рішення суду першої інстанції.

70. Виключенням з цього правила є, зокрема, випадки встановлення судом апеляційної інстанції неправильного застосування норм матеріального права, що не охоплені доводами апеляційної скарги, внаслідок чого судом першої інстанції було ухвалено незаконне рішення.

71. Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального права, які б виходили за межі підстав, на яких ґрунтувалися апеляційні скарги Мін'юсту та ТОВ "Ханбер", не встановив.

72. Ураховуючи, що судом першої інстанції було повно і всебічно оцінено доводи позовної заяви в частині процедурних порушень під час прийняття оскаржуваного наказу, і позивач не ставив перед судом апеляційної інстанції питання про помилковість такої оцінки, Суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача про недотримання судом апеляційної інстанції меж перегляду справи.

73. Посилання позивача на висновки Верховного Суду у справах №807/658/18, №808/2148/18, Суд відхиляє, оскільки вони зроблені за принципово інших обставин справи.

74. В обох указаних справах Верховний Суд оцінював дотримання судами апеляційних інстанцій вимог статті 308 КАС України у ситуації, коли за наслідками перегляду справи суд реалізував передбачені частиною 2 статті 308 КАС України повноваження та вийшов за межі позовних вимог.

75. Зокрема, у справі №807/658/18 суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем, який звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, не переглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без розгляду,

76. У справі №808/2148/18 суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення у зв'язку з виключними обставинами, хоча в апеляційній скарзі позивач ставив питання про зміну рішення суду першої інстанції виключно в частині дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії.

77. Таким чином, у справах №807/658/18 та №808/2148/18 відсутні висновки щодо застосування вимог статті 308 КАС України, які б могли бути застосовані до цієї справи.

78. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення та погоджується з його висновком про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

79. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

80. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що підстави для його скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

83. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

84. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

85. Касаційну скаргу державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_2 залишити без задоволення.

86. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі №420/3933/20 залишити без змін.

87. Судові витрати не розподіляються.

88. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур