Ухвала КАС ВП від 29.07.2019 року у справі №815/1619/14

Друк

Пошук

348

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2019 року у справі №815/1619/14

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №815/1619/14

адміністративне провадження №К/9901/5946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року (суддя Потоцька Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року (колегія у складі суддів: Шляхтицького О.І., Джабурія О.В., Крусяна А.В.) у справі № 815/1619/14 за позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Одеській області (надалі позивач, контролюючий орган) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» (надалі відповідач, Підприємство) про стягнення коштів до державного бюджету та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що контролюючим органом на адресу відповідача направлено вимогу від 6 вересня 2013 року № 15-05-23-14/8913 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства із встановленням терміном зворотного інформування до 9 жовтня 2013 року. Вказану вимогу об`єктом контролю не виконано, що і стало підставою для звернення до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, позов задоволено.

Зобов`язано Підприємство перерахувати згідно вимоги контролюючого органу № 15-05-23-14/8913 в частині пункту 2 кошти у сумі 165 815,45 грн отриманої орендної плати до Державного бюджету України; в частині пункту 3 кошти у сумі 416 735,04 грн отриманої орендної плати до Державного бюджету України; в частині пункту 4 кошти у сумі 7 590,06 грн. отриманої орендної плати до Державного бюджету України.

Зобов`язано Підприємство вчинити певні дії, а саме: виконати вимоги контролюючого органу від 6 вересня 2013 року № 15-05-23-14/8913 в пунктах:

- 2 в частині: переукласти діючі договори оренди майна у відповідності з чинним законодавством України;

- відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість Підприємства перед бюджетом;

- 3 в частині: переукласти діючі договори резервування на умовах оренди майна;

- відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість Підприємства перед бюджетом;

- 4 в частині: виставити рахунки на оплату по договору резервування від 5 червня 2013 року № 37 СПД « ОСОБА_1 »;

- відобразити по бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість СПД « ОСОБА_1 » перед Підприємством та стягнути 3 870,06 грн;

- після отримання коштів від СПД « ОСОБА_1 » відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість Підприємства перед бюджетом;

- 5 - переукласти договір з ОСОБА_2 з врахуванням фактично використовуємої площі та стягнути з відповідальної особи, з якою підписано договір робочого місця від 1 травня 2013 року, б/н, площею 3,0 кв.м замість 34,44 кв.м, а саме: ОСОБА_3 кошти у сумі 6 888,00 грн. на користь Підприємства;

- 6 - провести роботу щодо стягнення шкоди з відповідальних осіб, винних у понаднормованому списанні матеріальних цінностей, а саме: колишнього головного інженера Підприємства ОСОБА_4 та начальника виробничо-технічного відділу Підприємства ОСОБА_5 на загальну суму 175 366,84 грн (з ОСОБА_4 -125 249,68 грн та з ОСОБА_5 - 50 116,16 грн);

- 7 - провести роботу щодо стягнення з одержувача благодійної допомоги, а саме: з Державного підприємства «Управління по експлуатації адміністративних будинків податкових органів Одеської області» щодо повернення коштів. В іншому випадку провести роботу щодо стягнення з колишнього т.в.о. директора Підприємства ОСОБА_3 , винного у безпідставному наданні благодійної допомоги на суму 3 000,0 грн.;

- 8 - провести роботу щодо стягнення з колишнього головного бухгалтера Підприємства - ОСОБА_7 , якої не було своєчасно передані до юридичного відділу матеріали по ПП «Грейс КК» та колишнього юрисконсульта Підприємства ОСОБА_8 , з вини яких не була проведена своєчасно робота щодо стягнення дебіторської заборгованості в сумі 128 219,12 грн;

- 9 - провести роботу щодо стягнення з осіб, винних у понад нормованому списанні матеріальних цінностей, кошти на суму 124 059,39 грн., а саме з: колишнього головного інженера Підприємства ОСОБА_4 та начальника БЗЦ Підприємства ОСОБА_9 ;

- 10 - поновити в обліку вартість основних засобів, які не повністю амортизовані. В разі відсутності майна відобразити як нестачу та стягнути вартість нестач з винної особи на користь Підприємства, а саме з: заступника директора Підприємства ОСОБА_3 , яким затверджено Акти на списання основних засобів на загальну суму 1 084,85 грн;

- 12 - відкоригувати в обліку вартість активів шляхом проведення індексації об`єктів житлового фонду на суму 909 049,08 грн;

- 13 - здійснити перерахунок вартості спожитої мешканцями гуртожитку електроенергії у відповідності з п. 1.10 Постанови Національної - комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.04.2012 № 497 та Тарифів на електроенергію, що відпускаються населеним пунктам, затвердженим Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.03.2011 №343, зменшити заборгованість мешканців на суму перерахунку, провести взаємозвірки з ВАТ ЕК «Одесаобленерго» та зменшити кредиторську заборгованість на суму зайво нарахованої оплати за електроенергію мешканцям гуртожитку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та змінити рішення суду першої інстанції, яким задовольнити частково позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 2.18 Плану Держфінінспекції України на II квартал 2013 року, пункту 1.1.6.1 контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на II квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 1 січня 2011 року до 1 червня 2013 року.

Ревізію розпочато 3 червня 2013 року та закінчено 19 серпня 2013 року із зупиненням для проведення зустрічних звірок, про що повідомлено листами від 11 червня 2013 року № 15-05-23-14/5614 та від 27 червня 2013 року № 15-05-23-14/6308.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 27серпня 2013 року № 05-76/28, який Підприємством підписано без заперечень.

Контролюючим органом на адресу Підприємства направлено вимогу від 6 вересня 2013 року № 15-05-23-14/8913 про усунення виявлених ревізією порушень законодавства, із встановленням терміном зворотного інформування до 9 жовтня 2013 року.

Як зазначено в прохальній частині касаційної скарги, Підприємство не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання виконати вимоги контролюючого органу від 6 вересня 2013 року № 15-05-23-14/8913 в пунктах:

- 2 в частині:

- переукласти діючі договори оренди майна у відповідності з чинним законодавством України;

- відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість Підприємства перед бюджетом;

- 3 в частині:

- переукласти діючі договори резервування на умовах оренди майна;

- відобразити в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість Підприємства перед бюджетом;

Проте, за змістом касаційної скарги вбачається виключно непогодження з контролюючим органом в частині наявності кредиторської заборгованості Підприємства перед бюджетом, та вимоги щодо переукладення договорів оренди.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством укладеного договори оренди нерухомого майна:

- від 1 липня 2001 року № 55, від 1 листопада 2002 року № 74 з TOB «Квадро»,

- від 1 липня 2001 року №№ 52, 53, 54, від 1 листопада 2002 № 77, від 1 лютого 2003 року № 78 з TOB «Айсал»,

- від 2 квітня 2002 року № 64 укладений з TOB «Валентин».

Майно, яке надається в оренду належить до державної власності, договори укладені на термін 10 років. Орендодавцем у зазначених договорах виступає Підприємство, що відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, яка діяла на момент укладання договорів.

Згідно пункту 3.3 договорів, частка орендної плати, яка повинна перераховуватись до державного бюджету становить 30 %, Підприємство отримує 70% орендної плати.

Після закінчення термінів дії договорів зазначені договори пролонговано без змін пропорцій розподілу орендної плати за користування державним майном та не переукладено відповідно до вимог законодавства, що діяли станом на момент пролонгації договорів.

За змістом статті 287 Господарського кодексу України (редакція з 17.06.2011 по 09.07.2011) та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (редакція з 24.05.2011 по 14.07.2011) орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Пунктом 17 «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна України, орендна плата, отримана за користування нерухомим майном державних підприємств, організацій розподіляється наступним чином: 70% орендної плати спрямовується до державного бюджету України; 30% - залишається підприємству, на балансі якого перебуває це майно.

В ході ревізії контролюючим органом направлено запит до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області з проханням надати відповідь чи погоджувало регіональне відділення пролонгацію зазначених договорів та надати роз`яснення щодо наявності у Підприємства правових підстав для пролонгації зазначених договорів самостійно та без урахування змін у чинному законодавстві України.

Листом від 9 серпня 2013 року № 11-05-03988 повідомлено що Регіональне відділення не погоджувало пролонгацію договорів оренди, укладених Підприємством з TOB «Айсал» та TOB «Квадро». З моменту закінчення терміну дії договорів оренди Балансоутримувач - Підприємство повинен був розірвати договори та орендоване державне нерухоме майно повинно було бути повернуто із орендних відносин, з метою використання зазначеного майна безпосередньо Балансоутримувачем або передачі його в оренду регіональним відділенням відповідно до вимог законодавства України. Інформація щодо розірвання зазначених договорів оренди до регіонального відділення не надходила. При цьому, до регіонального відділення звертались TOB «Айсал», TOB «Квардо» та Підприємство щодо укладення регіональним відділенням договорів оренди. Регіональне відділення, відповідно до вимог законодавчих актів, направило запит до органу управління державного нерухомого майна - Міністерства оборони України та отримало відповіді від 22 грудня 2011 року № 220/7707 та від 4 липня 2012 року № 220/4145, згідно яких Міністерство не дає згоди на укладання договору оренди: «у зв`язку з реалізацією Стратегії розвитку та реформування державних підприємств і господарських структур, що належить до сфери управління міністерства оборони України»

Враховуючи зазначене, Підприємство не мало прав на пролонгацію договорів оренди від 01.07.2001 та на укладення нових договорів, чим порушило вимоги законодавства з питань оренди державного нерухомого майна (том 1 арк. с. 224-225).

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що окреме майно Підприємства надавалось суб`єктам господарювання на підставі договорів резервування, які укладались з суб`єктами господарювання на період оформлення договорів оренди.

Згідно Статуту Підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України. Органом управління майном є Міністерство оборони України.

За змістом пункту 4.2. Статуту Підприємства, майно Підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

Згідно пункту 4.5. статуту Підприємство має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства України (крім цілісних майнових комплексів, його структурних підрозділів, філій, цехів, а також нежитлових приміщень) підприємствам, організаціям та установам, а також громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать, а також списувати їх з балансу у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

До ревізії надано 7 договорів резервування об`єктів нерухомого майна, які укладалися на період оформлення договорів оренди. Умови договорів резервування ідентичні. Договорами передбачено, що потенційні орендарі зобов`язані звернутися до РВ ФДМУ по Одеській області з пакетом документів для оформлення договорів оренди.

Згідно договору, у разі якщо у двохмісячний термін не буде укладено договір оренди та жодна зі сторін не виявить бажання припинити договір, цей договір вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах. Умовами договору передбачена щомісячна сума за резервування, яка відповідає Методиці № 786, тобто являє собою орендну плату за користування майном.

Передачу нерухомого майна у користування підтверджено актами прийому-передачі майна.

В договорах резервування чітко визначений об`єкт за який справляється плата і яке має право використовувати контрагент - це державне нерухоме майно балансоутримувачем якого є Підприємство.

За таких обставин, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, резервування державного майна - це фактично передача державного майна суб`єктам господарювання для використання на платній основі без укладання договорів оренди, чим завдаються збитки державі через неперерахування до державного бюджету частини коштів отриманих від оренди державного майна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що весь дохід від використання державного майна залишається Підприємству.

Контролюючим органом отримано лист від 20 червня 2013 року № 11-10-03035 з відповіддю від Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області в якому зазначено, що до Регіонального відділення звертались потенційні орендарі: TOB «Апекс Полімер буд», ФОП ОСОБА_1 , МПП « ОСОБА_11 », TOB «Квадро», ФОП ОСОБА_12 , TOB «Снік Вуд Індастрі» із заявами про укладання договорів оренди державного майна, яке обліковується на балансі Підприємства. Однак, у зв`язку із ненаданням згоди на передачу в оренду органу уповноваженого управляти майном підприємства, регіональне відділення повернуло пакети документів заявникам (том 2 арк. с. 101).

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо доведеності контролюючим органом обставин, на які він посилався у позові. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно матеріальних звітів по Підприємства встановлено, що Підприємством за період 2012 року та 5 місяців 2013 року списано на природний збиток при транспортуванні та зберіганні матеріальних цінностей, а саме: піску, цементу, щебеню, відсіву у кількості 842,725 тонн на загальну суму 124 059,39 гривень.

В ході ревізії з метою підтвердження фактичної нестачі матеріалів (піску, цементу, щебеню, відсіву) на який Підприємством нараховувався та списувався природний убуток на ім`я т.в.о директора підприємства ОСОБА_3 надано запити від 22 липня 2013 року № 4 та від 23 липня 2013 року № 5 про надання відповідних документів, а у разі їх ненадання, надати письмові пояснення причин їх відсутності або не надання.

Згідно представлених до ревізії видаткових накладних на поставку матеріалів (піску, цементу, щебеню, відсіву), а також актів приймання-передачі встановлено, що приймання-передача матеріалів між Підприємством і постачальниками здійснювалася у обсягах визначених видатковими накладними, а у актах приймання-передачі відсутні відомості щодо нестачі або надлишку матеріалів, а навпаки зазначено про їх повну передачу і про те, що сторони не мають одна до одної жодних претензій.

Згідно пункту 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 1.2 Положення № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.13 Положення № 88, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Враховуючи викладене, в ході ревізії підприємством не підтверджено фактичну наявність нестачі матеріалів, які Підприємством списано на природний убуток.

Вказані обставини не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги.

Під час ревізії встановлено, що в порушення пункту 1.10 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23 квітня 2012 року № 497 та Тарифів на електроенергію, що відпускаються населеним пунктам, затвердженим Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) від 17 березня 2011 року № 343 внаслідок сплати Підприємством ВАТ ЕК «Одесобленерго» за використану мешканцями гуртожитку з електроплитами електроенергію по завищеним тарифам, Підприємством зайво нараховано та сплачено ВАТ ЕК «Одесобленерго» коштів на загальну суму 30 951,78 грн, що призвело до збитків фізичним особам (мешканцям гуртожитку) на зазначену суму.

Висновки контролюючого органу в цій частині доводами касаційної скарги не спростовано.

Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 815/1619/14 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду