Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа № 712/1684/17

провадження № К/9901/33771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про скасування постанов державного виконавця, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Троян Т. Є., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Степанюка А. Г.

І. Суть спору:

1. У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (надалі також УПФУ, позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (надалі також Управління ДВС, відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (надалі також Відділ ДВС), у якому просило:

1.1. скасувати постанову від 30 січня 2017 року про накладення штрафу в сумі 10200,00 гривень;

1.2. скасувати постанову від 30 січня 2017 року про стягнення виконавчого збору в сумі 12800,00 гривень;

1.3. скасувати постанову від 30 січня 2017 року про стягнення виконавчих витрат в сумі 10200,00 гривень;

1.4. скасувати постанову від 2 лютого 2017 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 51523590 та стягнення виконавчих витрат в сумі 10200,00 гривень;

1.5. скасувати постанову від 2 лютого 2017 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 51523590 та стягнення виконавчого збору в сумі 12800,00 гривень;

1.6. скасувати постанову від 2 лютого 2017 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 51523590 та стягнення штрафу в розмірі 10200,00 гривень.

2. Позов мотивований невідповідністю спірних постанов державного виконавця Відділу ДВС як таких, що винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зауважив на тому, що спірні постанови винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 лютого 2015 року у справі № 712/321/15-а, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року, зобов`язано Управління ПФУ провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи у обсязі не нижче 6 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи в обсязі 50% розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до вимог статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 15 липня 2014 року.

5. Так, на виконанні у Відділі ДВС перебував виконавчий лист № 712/321/15-а, виданий 29 жовтня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси.

6. На адресу Відділу ДВС надійшов лист Управління ПФУ від 14 липня 2016 року про виконання рішення суду, відповідно до якого позивач повідомив про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та нарахування до сплати 1994,35 гривень, а також про те, що виплата зазначених сум буде проведена при надходженні коштів з Державного бюджету.

7. 30 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі за невиконання рішення суду в сумі 10200 гривень.

8. 30 січня 2017 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 12800 гривень і постанову про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 95,40 гривень (із урахуванням постанови від 6 березня 2017 року).

9. Постановою від 30 січня 2017 року ВП №51523590 з виконання виконавчого листа № 712/321/15-а, виданого 27 жовтня 2015 року Соснівським районним судом м.Черкаси, закінчено у зв`язку із неможливістю виконання без участі боржника.

10. 2 лютого 2017 року відкрито окреме виконавче провадження № 53326188 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору на суму 12800 гривень.

11. 2 лютого 2017 року відкрито окреме виконавче провадження №53326165 з примусового виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження на суму 95,40 гривень.

12. 2 лютого 2017 року відкрито окреме виконавче провадження № 53326212 з примусового виконання постанови про накладення штрафу на суму 10200,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Соснівський районного суду м. Черкаси постановою від 25 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задовольнив частково:

13.1. скасував постанову державного виконавця від 30 січня 2017 року про накладення штрафу в сумі 10200 гривень (ВП 51523590);

13.2. скасував постанову державного виконавця від 2 лютого 2017 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 51523590 та стягнення штрафу в розмірі 10200 гривень;

13.3. в решті позовних вимог відмовив.

14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору в сумі 12800,00 гривень, про стягнення виконавчих витрат в сумі 95,40 гривень і відповідних постанов про відкриття виконавчого провадження, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів першої й апеляційної інстанції норм процесуального права та порушення ними норм матеріального права під час ухвалення рішень у частині відмови в позові.

16. У скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позову.

17. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18. Ухвалені судами рішення в частині задоволення позовних вимог не є предметом касаційного оскарження.

V. Оцінка Верховного Суду

19. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

22. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час відкриття виконавчого провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

23. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

24. Відповідно до пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

25. Згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

26. Пунктом 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

27. Як установили суди, на виконанні у Відділі ДВС перебувало рішення суду про зобов`язання боржника (позивача) провести перерахунок та виплату у визначеному порядку, а не стягнення конкретно визначеного розміру суми боргу за невиплаченою пенсією.

28. Отже, пункт 1 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку застосуванню не підлягає.

29. Згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

30. Як вже зазначено, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/357/15-а, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 29 жовтня 2015 року, закінчено у зв`язку із неможливістю виконання без участі боржника, на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

31. Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30 січня 2017 року винесена головним державним виконавцем у виконавчому провадженні № 51523590.

32. Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження.

33. При цьому позивач не спростовував розмір і складові стягнутих державним виконавцем витрат виконавчого провадження. Доводи ж касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з постановою про стягнення виконавчого збору.

34. За такого правого регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в зазначеній частині.

35. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

36. Отже, оскаржувані судові рішення в частині, що є предметом касаційного перегляду, ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІІ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 712/1684/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич